ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 2/270а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Чупруна В.Д.,
суддів : Грека Б.М. – (доповідача у справі),
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому Єнакієвської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 23.09.2002
у справі № 2/270а
Донецької області
господарського суду
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Єнакієвський цементний завод”
до Єнакієвської об’єднаної державної
податкової інспекції
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники від:
позивача – Теплова Ж.Ю. за довіреністю від 25.11.2002 № 01-
1093
відповідача – Максимов О.М. за довіреністю від 25.11.2002 №
35484/91
Позивач – ВАТ “Єнакієвський цементний завод” звернувся до
господарського суду із позовною заявою до Єнакієвської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення
– рішення № 1/1/2301/0 від 29.04.2002 та спонукання Єнакіївську
ОДПІ списати пеню за порушення строків повернення валютної
виручки, нараховану відповідно до акта перевірки
№ 23-1-111/144 від 16.04.2002.
Рішенням господарського суду Донецької області від 07.08.2002
(суддя Р.Ханова) позов задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Єнакієвської
ОДПІ м. Єнакієве № 1/1/2301/0 від 29.04.2002, предметом якого
визначена пеня за несвоєчасне надходження валютної виручки в
сумі 308 280, 32 грн. та припинено провадження по справі щодо
спонукання податковий орган списати пеню в сумі 308 280, 32
грн..
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
23.09.2002 (судді: Величко Н.Л.,.Алєєва І.В., М’ясищев А.М.)
зазначене рішення залишено без змін.
Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що
обов’язок щодо сплати фінансових санкцій не підлягає виконанню,
оскільки щодо підприємства порушено справу про банкрутство та
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями
податковою інспекцією подана касаційна скарга, в якій заявник
просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення.
На думку заявника скарги апеляційним господарським судом
порушено норми процесуального права, а саме ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В касаційній скарзі зазначається, що рішення податкової
інспекції перевірено на законність і обґрунтованість лише з
урахуванням положень Закону України “Про відновлення
платоспроможності або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, при
цьому не перевірено рішення в частині застосування положень
закону, що регулює застосування законодавства за порушення в
області зовнішньоекономічних відносин.
Окрім того, апеляційним господарським судом порушено вимоги п. 3
ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, оскільки оспорювана
позивачем пеня за порушення строків повернення валютної виручки
в Україну не підпадає під поняття “грошові зобов’язання”.
Грошові зобов’язання, які виникли з цивільно-правових відносин
та зобов’язання за порушення валютного законодавства є різними
правовими категоріями, тому регулюються різними правовими
нормами.
Дана пеня нарахована за результатами документальної перевірки
позивача і виступає зобов’язанням перед бюджетом тільки після
направлення на адресу позивача податкового повідомлення –
рішення.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оспорюваного судового рішення
та заслухавши представників сторін,
В С Т А Н О В И Л А :
Єнакієвською ОДПІ здійснена документальна перевірка позивача з
дотриманням податкового та валютного законодавства за період з
01.04.1999 по 31.12.2001, про що складено акт перевірки від
16.04.2002 № 23-111-1/144.
На підставі акта перевірки начальником Єнакієвської ОДПІ
прийнято податкове повідомлення – рішення від 29.04.2002 №
1/1/2301/0 на підставі п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від
21.12.2000 та визначено пеню за несвоєчасне надходження валютної
виручки в сумі 308 280, 32 грн.
Також в судових актах встановлено, що відносно заявника
14.08.2000 арбітражним судом Донецької області порушено
провадження про визнання банкрутом та введено мораторій.
Приймаючи до уваги наведене, зроблено висновок, що відповідно до
п. 3 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії
мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується
неустойка /штраф, пеня/ інші фінансові санкції за невиконання
або неналежне виконання грошових зобов’язань.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності або визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
–
мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання
боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати
податків і зборів /обов’язкових платежів/ та зупинення заходів,
спрямованих на виконання цих зобов’язань застосованих до
прийняття рішень про введення мораторію.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
– дія мораторію не поширюється на задоволення вимог
кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому
статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом
санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у
ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому
статтею 31 цього Закону.
Як слідує з матеріалів та встановлених обставин, в судових актах
не досліджено питання на якій стадії здійснюється процедура
банкрутства, та коли виникли спірні зобов’язання, чи є
кредитором податкова інспекція щодо підприємства-боржника.
Вказане призвело до неправильного застосування судом норм
матеріального права при розгляді справи і вирішенні спору по
суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу касаційна інстанція не наділена
повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні
встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарського суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст.
111-9, ч. 1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Єнакієвської об’єднаної державної податкової
інспекції від 22.10.2002 № 31705/91 – задовольнити частково.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.09.2002 та рішення господарського суду Донецької області від
07.08.2002 у даній справі – скасувати, а справу № 2/270а
передати на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
Головуючий – суддя В.Чупрун
Судді Б.Грек
М.Черкащенко