ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 17-6-14/02-5647
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого Овечкіна В.Е.
Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників
позивача Білозерцева О.В.
відповідача Баранова О.Л.
розглянувши касаційну Товариства з обмеженою
скаргу відповідальністю “Юм-Агро” /далі – ТОВ
“Юм-Агро”/
на рішення господарського суду Одеської області
від 19.08.2002
у справі № 17-6-14/02-5647
за позовом ТОВ “Юм-Агро”
до Дослідно-виробничого господарства
“Покровське” /далі – ДВГ “Покровське”/
Про стягнення 246652,23 грн. за первісним позовом і про визнання
договору лізингу № 45 від 29.07.99 недійсним за зустрічним позовом
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.08.2002
/суддя Горячук Н.О./ відмовлено в задоволенні позову про
стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу
інфляції у сумі 246652,23 грн., яка виникла внаслідок несплати
платежів по договору лізингу № 45 від 29.07.99.
Зустрічні позовні вимоги ДВП “Покровське” до ТОВ “Юм-Агро” про
визнання договору лізингу № 45 від 29.07.99 недійсним
задоволено.
Поданою касаційною скаргою ТОВ “Юм-Агро” просить Вищий
господарський суд України рішення господарського суду Одеської
області скасувати: визнати договір лізингу недійсним на майбутнє
згідно ст. 48 та частини 2 ст. 59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
;
стягнути з ДВГ “Покровське 174393,60 грн. основного боргу,
72258,63 грн. інфляційних та 78692,12 грн. пені. Свої вимоги
скаржник обгрунтовує тим, що всупереч вимогам 48 і 59 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
місцевий суд у прийнятому рішенні не зазначив
наслідки визнання договору недійсним. Окрім того скаржник
стверджує, що спірний договір лізингу зареєстрований ВАТ
Національною акціонерною компанією “Украгролізинг” –
правонаступником ліквідованого Державного підприємства
“Украгролізинг”, яке було розпорядником коштів державного
лізингового фонду, згідно постанов Кабінету Міністрів України
від 16.06.98 № 913 “Про затвердження Порядку реєстрації
договорів лізингу” і від 26.07.99 № 1352 “Про заходи щодо
забезпечення діяльності державного лізингового підприємства
“Украгролізинг”, а тому у місцевого суду не було правових
підстав для визнання недійсним договору лізингу.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали /фактичні
обставини/ справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення та
заслухавши пояснення присутніх у засіданні суду представників
сторін дійшла висновку, що воно підлягає скасуванню, а касаційна
скарга – частковому задоволенню з наступних підстав.
29.07.99 ТОВ “Юм-Агро” /лізингодавець/ і ДВГ “Покровське”
/лізингоутримувач/ уклали договір лізингу № 45, предметом якого
є платне користування на умовах фінансового лізингу комбайном
“Мега 204”. Вартість договору складається з вартості обладнання
/комбайна/ - 671000 грн. і лізингових процентів, які становлять
5,6% річних від несплаченої частини коштів у відповідності з
розрахунком лізингової плати, що в сукупності сума договору
складає 795670,80 грн. /п. п. 1.1, 2.1, 2.2 договору/.
Згідно ст. 4 Закону України “Про лізинг” фінансовий лізинг – це
договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач
на своє замовлення отримує в платне користування від
лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший строку, за який
амортизується 60 відсотків вартості об’єкту лізингу, визначеної
в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об’єкта
лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору
фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків
вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.
При поданні первісного позову ці вимоги закону ТОВ “Юм-Агро” не
були враховані, чому суд не дав належної правової оцінки. Окрім
того, розрахунок заборгованості відповідача складено і підписано
юрисконсультом Білозерцевим А.В., а не повноважним і
компетентним фінансово-бухгалтерським працівником, і без його
обгрунтування.
Не був предметом судового дослідження і оцінки той факт, що
достроково, 10.04.2000 договір лізингу за ініціативою
лізингодавця був розірваний, про що свідчить наявний у справі
акт від 10.04.2000 про повернення йому комбайна “Мега 204”
/об’єкт лізингу/.
При вирішенні зустрічного позову і визнання договору лізингу
недійсним суд не встановив момент, з якого договір вважається
недійсним: з моменту його укладення чи на майбутнє /ст. 59 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
/.
Поза увагою місцевого суду залишилось і твердження скаржника про
те, що договір лізингу зареєстровано НАК “Украгролізинг”, про що
є відповідна відмітка на наявному у справі договору від
10.01.2002 за № 4-4-5я. Суд не з’ясував чи є НАК “Украгролізинг”
належним реєстратором договору і чи можна вважати реєстрацію
своєчасною /10.01.2002/, в той час коли договір уже не діяв
/розірвано 10.04.2000/.
Частиною 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої
інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові
господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану господарським
судом матеріалам справи такою, що не відповідає фактичним
обставинам та чинному законодавству. Оскаржене рішення суду є
таким, що прийняте при неповному з’ясуванні обставин справи, що
мають суттєве значення, а тому воно підлягає скасуванню, а
справа передачі на новий розгляд для всебічного, повного і
об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-
12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу “Юм-Агро” задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 19.08.2000 у
справі № 17-6-14/02-5647 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Одеської
області.
Головуючий В.Овечкін
Судді Й.Мілевський
Є.Чернов