ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 11/135
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П. , Плюшка І.А.
розглянула касаційну скаргу відокремленого підрозділу Южно-
Української АЕС ДП НАЕК “Енергоатом” на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 26.07.2002 р. у справі №
11/135 за позовом ДХП “Одеський обласний центр розвитку
зовнішньоекономічної діяльності до відокремленого підрозділу
Южно-Української АЕС ДП НАЕК “Енергоатом”
про стягнення 354095, 97 грн.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
Позивача: Гузь Г.В., Князев Ю.А.;
Відповідача: Третяк Л.В.
Рішенням господарського Миколаївської області від 12.06.2002 р.
позов задоволено частково. З відокремленого підрозділу Южно-
Української АЕС ДП НАЕК “Енергоатом” на користь позивача
стягнуто 292495, 29 грн. заборгованості. Рішення суду мотивовано
тим, що п. 4 протоколу розбіжностей до договору від 25.05 99 р.
сторони встановили, що оплата поставленої продукції здійснюється
шляхом погашення заборгованості за спожиту електроенергію, п.
4.4 протоколу розбіжностей сторони встановили, що за виконане
доручення замовник сплачує поставнику винагороду в розмірі
обумовленому в кожному додатку-специфікації – тобто встановили
грошову форму розрахунків.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
26.07.02 рішення господарського суду Миколаївської області від
12.06.2002 р. залишено без змін.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вищенаведені
рішення та постанову, як прийняті в порушення норм матеріального
та процесуального права. Зокрема, на думку скаржника апеляційним
судом неправомірно застосовано ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до
спірних правовідносин, оскільки зміст зобовязання, яке взяв на
себе відповідач по укладеному договору не відповідає
зобовязанню, покладеному на нього судом, сплатити заборгованість
грошовими коштами.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями, які приймали рішення у даній
справі, норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до умов договору доручення № 07-
1589/99, укладеного 25.05.99 р. між сторонами спору, відповідач
(постачальник) взяв на себе зобовязання від імені та за рахунок
позивача (замовник) провести роботу по погашенню заборгованості
за спожиту електроенергію векселями споживачів та забезпечити
поставку продукції для власних потреб замовника (п. 1.1.).
Порядок проведення розрахунків за договором було встановлено
розд. 4 п. 4.3, відповідно якого постачальник проводить роботи з
пошуку споживачів-боржників, укладає з ними договори на поставку
продукції в рахунок погашення заборгованості за спожиту
електроенергію для її подальшої реалізації, складає списки
боржників та передає їх замовнику для проведення процедури
погашення заборгованості.
Пунктом 4 протоколу розбіжностей від 25.06.99 р. було
встановлено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом
проведення погашення заборгованості за електроенергію –
проведення взаємозаліків відповідно до постанови КМУ № 621 від
19.04.99 р.
На виконання зазначеного договору позивачем було укладено
контракт № 7-2 від 12.08.99 р. з російським підприємством “Трейд
Сіті”, за яким було поставлено 59 перетворювачів “Сапфір-22М”.
Зазначена продукція була поставлена відповідачу за накладною №
15 від 06.10.99 р. Відповідно акту проведених робіт, підписаного
сторонами винагорода постачальнику була встановлена в сумі
24563, 98 грн. Суму затрат визначено в розмірі 375477, 99 грн.,
в.ч. ПДВ 4094 грн.
Відповідно до постанови КМУ № 621 від 19.04.99 р. сторонами було
проведено взаємозалік через КБ “Приватбанк” м. Одеси на суму
21382, 02 грн.
Після того, як вищенаведена постанова КМУ № 621 втратила
чинність розрахунки між сторонами не проводилися.
Позивач, звертаючись до відповідача з претензіями, просив
провести розрахунок з ним грошовими коштами. У відповідях на
претензії відповідач повідомив, що він не в змозі розрахуватися
грошами, запропонувавши позивачу розрахунок товарно-
матеріальними цінностями. Згоди сторонами з цього приводу
досягнуто не було.
При цьому, як пояснив представник відповідача в судовому
засіданні, останній не погоджується з сумою заборгованості,
оскільки зазначену суму (на його думку) завищено для розрахунків
ТМЦ.
Судовими інстанціями, які приймали рішення у даній справі не
було встановлено та надано відповідної оцінки тому факту, чому
сторони не досягли згоди щодо застосування форми розрахунків,
передбаченої договором – шляхом поставки МТЦ та не було
перевірено фактичну суму заборгованості, яка утворилась після
втрати чинності постановою КМУ № 621. Також не було встановлено,
чи надавалися позивачем відповідно до умов договору списки
боржників – споживачів електроенергії відповідно до умов
спірного договору.
Не зясування зазначених обставин перешкоджає винесенню
обгрунтованого рішення у даній справі.
З урахуванням того, що ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційній інстанції не надано права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, колегія суддів Вищого господарського суду
України знаходить за доцільне скасувати прийняті у справі
рішення та постанову, направивши справу на новий розгляд.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11, 111-
12, 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу відокремленого підрозділу Южно-Української
АЕС ДП НАЕК “Енергоатом” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 26.07.2002 р. у справі № 11/135
задовольнити частково..
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від
12.06.2002 р. та постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 26.07.2002 р. у справі № 11/135 скасувати.
3. Справу № 11/135 направити на новий розгляд до господарського
суду Миколаївської області.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.