ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.03.2003 Справа N 7/85-81
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватної фірми "Явір" на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 28 грудня 2002 року у справі № 7/85-81 за
позовом державного комерційного підприємства торгівлі "Магістраль"
до приватної фірми "Явір" та Відділу по управлінню майном
комунальної власності та післяприватизаційної підтримки
підприємств Ковельської міської ради; за участю третьої особи на
стороні відповідачів - регіонального відділення Фонду державного
майна України у Волинській області
про виселення із займаного приміщення, -
ВСТАНОВИВ:
9 серпня 2002 року державне комерційне підприємство торгівлі
"Магістраль" звернулося до господарського суду Волинської області
з позовом до приватної фірми "Явір" про виселення, посилаючись на
те, що рішенням арбітражного суду від 9 квітня 2001 року у справі
№ 7/56-80 за ним визнано право повного господарського управління
на займане відповідачем приміщення по Ч-ській, 88 в м. Ковелі,
проте останній відмовляється звільнити його.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 2 вересня 2002
року до участі в справі в якості третіх осіб на стороні
відповідача залучені регіональне відділення Фонду державного майна
у Волинській області та Відділ по управлінню майном комунальної
власності та післяприватизаційної підтримки підприємств
Ковельської міської ради.
Рішенням цього ж суду від 4 жовтня 2002 року відділ по управлінню
майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки
підприємств Ковельської міської ради визнано належним відповідачем
у справі, визнано недійним договір оренди нежитлових приміщень №
142 від 2 січня 2002 року, укладений між Відділом по управлінню
майном комунальної власності та післяприватизаційної підтримки
підприємств Ковельської міської ради і відповідачем, виселено
приватну фірму "Явір" в строк до 1 листопада 2002 року з
приміщення площею 569 кв.м, яке знаходиться у м. Ковелі, вул.
Ч-ська, 88, та стягнуті з відповідачів судові витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28
грудня 2002 року рішення господарського суду Волинської області
від 4 жовтня 2002 року у справі № 7/85-81 залишено без змін.
У касаційній скарзі приватна фірма "Явір" просить скасувати
постановлені судові рішення та направити справу на новий розгляд,
посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями при
прийнятті рішень норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників приватної фірми "Явір", які
підтримали касаційну скаргу, представників державного комерційного
підприємства торгівлі "Магістраль" та регіонального відділення
Фонду державного майна України у Волинській області, котрі
вважали, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, обговоривши
доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду складається із вступної,
описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому у
мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені
господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі
яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її
досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання
і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди
сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи
рішення.
Вказані вимоги процесуального закону судом порушені.
Приймаючи рішення про виселення відповідача, та визнаючи договір
оренди недійсним, суд не зазначив у ньому, з яких правових підстав
відповідач підлягає виселенню та визнано договір оренди недійним.
Між тим, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з
наслідками, передбаченими законом.
До того ж, визнаючи договір оренди недійсним з метою захисту прав
і законних інтересів позивача, суд припустився порушень ст. 83
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
і вийшов
за межі позовних вимог при відсутності клопотання заінтересованої
особи, та не зазначив в судовому рішенні чи відповідають його дії
конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу,
і чи може застосовуватись вказана норма на підставі ст. 8
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами у судовому процесі є позивач і відповідач.
Відповідачами є підприємства, яким пред'явлено позовну вимогу.
За вимогами ст. 24 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за наявністю достатніх підстав має
право до прийняття судового рішення залучити за клопотанням
сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого
відповідача.
Про залучення іншого відповідача виноситься ухвала, і розгляд
справи починається заново.
В порушення вказаних вимог закону, місцевий суд не виніс ухвалу
про залучення до участі у справі у якості відповідача Відділ по
управлінню майном комунальної власності та післяприватизаційної
підтримки підприємств Ковельської міської ради, та не розпочав
розгляд справи заново, а визнав судовим рішенням належним
відповідачем особу, яка не була стороною у справі і не приймала
участі в процесі розгляду справи в якості сторони.
Не відповідає вимогам закону і встановлений в судовому рішенні
строк, до якого відповідач повинен виселитись з спірного
приміщення, оскільки відповідно до ст. 115 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення, що
набрали законної сили виконуються у порядку, встановленому Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
Є безпідставним посилання суду першої інстанції в судовому рішенні
на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки факти, встановлені рішенням господарського
суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Посилаючись на факти, встановлені судовим рішенням у справі №
7/56-80 без їх доведеності, суд не звернув уваги на те, що
приватна фірма "Явір" не була стороною у вказаній справі.
Необхідність встановлення обставин справи щодо виникнення у сторін
правомочностей на спірне приміщення обумовлюється, зокрема, і тим,
що з наявної в матеріалах даної справи копії рішення арбітражного
суду Волинської області від 9 квітня 2001 року у справі № 7/56-80
вбачається, що будівництво житлового будинку № 99 на вул. Н-ській,
99 в м. Ковелі з прибудованим продовольчим магазином, згідно акту
державної комісії про приймання в експлуатацію, затвердженого
рішенням Ковельського міськвиконкому від 31 травня 1990 року №
119, було здійснене на замовлення управління капітального
будівництва Волинського облвиконкому. Актом від 5 червня 1990 року
назване управління передало вказаний будинок разом з продовольчим
магазином на баланс ЖЕК № 2 м. Ковеля. Звідси висновок щодо форми
власності, до якої ввійшло спірне приміщення магазину як
новозбудований об'єкт, неможливий без правової оцінки зазначених
рішення № 119 від 31 травня 1990 року та акту передачі, на що,
однак, суди попередніх інстанцій не звернули увагу.
Наведені обставини свідчать про порушення судами першої та
апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права,
які дають підстави для скасування постановлених у справі судових
рішень.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини
справи, встановити права та обов'язки сторін і в залежності від
встановленого та вимог закону вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватної фірми "Явір" задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28
грудня 2002 року та рішення господарського суду Волинської області
від 4 жовтня 2002 року у справі № 7/85-81 скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.