ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.11.2002 Справа N 10/Б-35-67
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Плахотнюк С.О., Панченко Н.П. , Плюшка І.А.
розглянула касаційну скаргу ЗАТ “Комплекс Агромарс” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 06.06-
11.06.2002 р. у справі № 10/Б-35-67 за позовом ВАТ “Козівський
цукровий завод” до ЗАТ “Комплекс Агромарс”
про визнання недійсним договору застави та передавального
розпорядження.
Касаційну скаргу розглянуто у відкритому судовому засіданні за
участю представників:
Позивача: Майкович П. М.;
Відповідача: Вілінський С.І.
В межах розгляду справи № 10/Б-35-67 про банкрутство ВАТ
“Козівський цукровий завод” господарський суд Тернопільської
області прийняв до провадження заяву ВАТ “Козівський цукровий
завод” до ЗАТ “Комплекс Агромарс” про визнання недійсним
договору застави простих іменних акцій в кількості 1810 шт.
номінальною вартістю 1810000 грн. від 14.01.2000 р., який був
укладений між ДП “Тернопільський газопромисловий комплекс” та
ВАТ “Козівський цукровий завод”.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від
29.03.2002 року заяву було задоволено, договір застави простих
іменних акцій в кількості 1810 шт. номінальною вартістю 1810000
грн. від 14.01.2000 р. визнано недійсним. Як на мотив зазначеної
ухвали суд послався на ст. 15 Закону України “Про банкрутство”,
що діяв до 01.01.2000 р. та п. 32 розяснення Вищого арбітражного
суду України від 18.11.97 р. “про деякі питання практики
застосування Закону України “Про банкрутство”.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
06.06.-11.06.2002 р. ухвалу господарського суду Тернопільської
області від 29.03.2002 року залишено без змін, апеляційну скаргу
ЗАТ “Агрокомплекс Агромарс” без задоволення.
В касаційній скарзі ЗАТ “Агрокомплекс Агромарс” просить ухвалу
господарського суду Тернопільської області від 29.03.2002 р. та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
06.06.-11.06.2002 р. скасувати як прийняті з порушенням норм
матеріального та процесуального права.
Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судовими інстанціями, які приймали
рішення у даній справі, норм матеріального та процесуального
права, колегія суддів дійшла висновку, касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями та підтверджується
матеріалами справи, ухвалою арбітражного суду Тернопільської
області від 31.10.97 р. порушено справу № 10Б-35-67 про
банкрутство ВАТ “Козівський цукровий завод”.
Постановою арбітражного суду області від 15.10.99 р. боржника
визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено
ліквідаторів. Факт створення ліквідаційної комісії підтверджено
протоколом № 1 від 05.02.2000 року.
Ухвалою суду від 24.05.2001 р. до боржника ВАТ “Козівський
цукровий завод” застосовано ліквідаційну процедуру, передбачену
Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
та призначено ліквідатором
арбітражного керуючого ліцензованого спеціаліста Кузика Є.І.
В період здійснення ліквідаційної процедури банкрута, а саме,
14.01.2000 р. між ДП “Тернопільський газопромисловий комплекс”
та ВАТ “Козівський цукровий завод” укладено договір застави
простих іменних акцій емітованих ВАТ “Тернопільський цукровий
завод” в кількості 1810 шт. номінальною вартістю 1000 грн. на
загальну суму 1810000 грн. Договір застави від імені ВАТ
“Козівський цукровий завод” підписав голова правління
Врублевський Б.І.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про
банкрутство” № 784-ХІV від 30.06.99 р. було прийнято нову
редакцію Закону України “Про банкрутство”, назву якого змінено
на “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідно до п. 1 розд. VІІ “Прикінцеві положення” Закону № 784-
ХІV до справ з банкрутства, порушених до 01.01.2000 р. за заявою
сторони у справі або за ініціативою суду можуть застосовуватись
положення нового закону щодо введення мораторію на задоволення
вимог кредиторів, призначення арбітражних керуючих, введення
процедур розпорядження майном боржника, санації боржника,
ліквідаційної процедури та укладення мирової угоди.
В разі застосування таких положень подальше провадження у справі
про банкрутство здійснюється відповідно до Закону № 7840 – ХІV.
У ліквідаційній процедурі за Законом України 1999 року не
передбачено визнання угод недійсними в межах провадження у
справі про банкрутство.
Визнання недійсною угоди, яка не відповідає нормам цивільного
законодавства відбувається у позовному провадженні і не може
бути предметом розгляду справ про банкрутство.
Підстави, відповідно до яких визнаються недійсними зацікавлені
угоди боржника в провадженні справ про банкрутство, передбачені
пунктом 11 ст. 17 Закону № 7840 – ХІV, є вичерпні та стосуються
виключно процедури санації.
За таких обставин ухвала господарського суду Тернопільської
області від 29.03.2002 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 06.06-11.06.2002 р. прийняті з
порушенням норм матеріального та процесуального права та
підлягають скасуванню.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111-9, 111-11, 111-12,
111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну ЗАТ “Комплекс Агромарс” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 06.06-11.06.2002 р. у
справі № 10/Б-35-67 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Тернопільської області від
29.03.2002 р. та постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 06.06-11.06.2002 р. скасувати.
3. Провадження у справі 10/Б-35-67 про банкрутство в частині
визнання недійсним договору застави припинити.
Головуючий Плахотнюк С.О.
Суддя Панченко Н.П.
Суддя Плюшко І.А.