ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                            ПОСТАНОВА
 
                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
 
 26.03.2003                                       Справа N 12/531
 
   Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
 
                     головуючого  Божок В.С,
                    суддів :  Хандуріна М.І.,
                         Черкащенко М.М.
 
розглянувши  у відкритому
судовому засіданні
касаційну  скаргу     Акціонерно - комерційного  банку соціального
                      розвитку "Укрсоцбанк"
 
на  рішення           господарського суду м. Києва від 20.02.02 p.
 
за позовом            ВАТ "Маріупольський  металургійний  комбінат
                      ім. Ілліча", м. Маріуполь
 
до                    1) Акціонерно-комерційного банку соціального
                         розвитку "Укрсоцбанк", м. Київ
 
                      2) Акціонерного   комерційного  промислово -
                         інвестиційного банку, м. Київ
 
                      3) Харківського  обласного  спеціалізованого
                         підприємства    по  ремонту, будівництву,
                         експлуатації    автодоріг    та   мостів,
                         м. Харків
 
про   стягнення 52 672,43 грн.
 
        в судовому засіданні взяли участь  представники :
 
від позивача:         А.А.А. - дов. №09 від 04.01.03 p.; Б.Б.Б.  -
                      дов. № 09/50 від 10.01.03 p.
 
від відповідача:      1) В.В.В. - дов.  № 02-12/532   від   07.09.
                         01 p.;  Г.Г.Г. - дов. № 02-12/716 від 10.
                         12.02 p.
 
                      2) Д.Д.Д. - дов. № 09-32/31 від 20.01.03 p.;
                         Е.Е.Е. - дов. № 09-32/29 від 20.01.03 p.
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням господарського суду  м.  Києва  від  20.02.02  задоволено
позовні   вимоги   щодо   стягнення  з  АКБ  соціального  розвитку
"Укрсоцбанк" на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат
ім.  Ілліча" 52 562, 43 грн. збитків, 525, 62 грн. державного мита
та 69 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового
процесу.   В   позовних   вимогах   до  акціонерного  комерційного
промислово-інвестиційного   банку   відмовлено   та   Харківського
обласного  спеціалізованого підприємства по ремонту,  будівництву,
експлуатації автодоріг та мостів відмовлено.
 
Рішення мотивовано  тим,  що  відповідачем-1  не   доведено   факт
належного  направлення відповідачу-2 платіжної вимоги № 09/ДМ-25 з
доданими до неї документами,  зокрема:  з листом-відповіддю №  357
від 30.10.96 відповідача-3.
 
Не погоджуючись  з  рішенням  господарського суду м.  Києва АКБ СР
"Укрсоцбанк"  звернувся  у  Вищий  господарський  суд  України   з
касаційною скаргою і просить її скасувати,  посилаючись на те,  що
судом до відповідача-1 неправомірно застосована  відповідальність,
яка  передбачена  ст.  440  ЦК  України ( 1540-06 ) (1540-06)
        ,  оскільки при
поверненні картотеки № 2 на адресу  Промінвестбанку,  жодна  норма
спеціальних нормативних актів, зокрема Закону України "Про порядок
погашення  зобов'язань  перед  бюджетами  і  державними  цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         порушені не були.
 
Колегія суддів,   приймаючи  до  уваги  межі  перегляду  справи  в
касаційній  інстанції,  проаналізувавши  на   підставі   фактичних
обставин  справи  застосування норм матеріального і процесуального
права  при  винесенні  оспорюваного   судового   акту,   знаходить
необхідним  касаційну  скаргу  задовольнити  частково  з наступних
підстав.
 
Господарським судом м.  Києва  встановлено,  що  позивач  18.03.97
звернувся  до  відповідача-1  з платіжним дорученням №09/ЮМ-255 на
безспірне  списання   з   розрахункового   рахунку   відповідача-3
заборгованості у розмірі 90911,  04 грн.,  визнаної у відповіді на
претензію № 357 від 31.10.96.
 
01.04.01 набрав чинності  Закон  України  "Про  порядок  погашення
зобов'язань  перед    бюджетами  і  державними  цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
        , яким картотека № 2, де знаходилося платіжне доручення
№   09-ЮМ-255,   відмінена.   Тому,   дане   платіжне    доручення
відповідачем-1   було   повернено  позивачу  на  підставі  ст.  19
вищевказаного Закону України ( 2181-14 ) (2181-14)
        .  Залишок  заборгованості
складав 52562, 43 грн.
 
Відповідно до  Положення  №  4  "Про порядок повернення установами
комерційних   банків   та   територіальними    управліннями    НБУ
розрахункових  документів  щодо заборгованості,  яка обліковується
ними згідно з чинним законодавством" ( z0259-01  ) (z0259-01)
        ,  затвердженого
Постановою Правління НБУ від 12.03.01,  відповідачем-1 вищевказана
платіжна   вимога,   повернена   Іллічівському   відділенню    АКБ
Промінвестбанк для подальшого вручення позивачеві,  оскільки він є
клієнтом цього банку.
 
Позивач стверджує,  що при отриманні платіжної вимоги,  до неї  не
було додано відповіді на претензію № 357 від 31.10.96.,  у зв'язку
з  чим,  він  був  позбавлений  можливості  подальшого   стягнення
заборгованості з відповідача-3, тому відповідачу-1 була направлена
претензія № 09/1-2/4-250 від 06.06.01  на  суму  заборгованості  в
розмірі 52 562, 43 грн.
 
Постановою НБУ  №  1  від  04.01.98 "Про затвердження інструкції з
діловодства в  центральному  апараті  та  установах  Національного
банку  України"  ( v0513500-98  ) (v0513500-98)
        ,  в  редакції  від  04.02.2000,
передбачено,  що у разі  відсутності  документа  або  додатків  до
нього,  невідповідності номера на конверті номеру документа, інших
порушень або пошкоджень складається акт у двох примірниках один  з
яких   разом  з  документом  надсилається  відправнику,  а  другий
залишається в експедиції канцелярії.
 
Таким чином,  відповідач-2 при неотриманні від відповідача-1  усіх
документів, які направлялись для повернення позивачу, зобов'язаний
був  скласти  акт  і  повідомити   про   це   відправника,   тобто
відповідача-1. Але, такий акт в матеріалах справи відсутній, однак
господарським судом м.  Києва при розгляді справи даному факту  не
надана належна правова оцінка.
 
Статтею 440 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
         передбачено, що
відповідальність за заподіяння шкоди  покладається  при  наявності
наступних  ознак:  -  заподіяння  шкоди,  - протиправні діяння,  -
причинний зв'язок між протиправністю діяння і заподіяною шкодою  -
та виною у спричиненні шкоди.
 
Колегія суддів вважає,  що господарським судом м. Києва достеменно
не встановлено,  що шкода позивачу  заподіяна  саме  протиправними
діями відповідача-1.
 
Таким чином   господарським   судом  неповно  з'ясовані  обставини
справи, що є підставою для скасування рішення і направлення справи
на новий розгляд.
 
При новому  розгляді  справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі  обставини  справи,  дати  їм  належну   правову   оцінку   та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
 
На підставі викладеного,  керуючись ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9,
111-11,  111-12    Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                           ПОСТАНОВИВ:
 
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Рішення від 20.02.02 p.  господарського суду м.  Києва зі справи №
12/531 скасувати.
 
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
 
Головуючий В.С. Божок
Судді      М.І. Хандурін
           М.М. Черкащенко