Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.03.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю представника
від позивача - присутній,
розглянув касаційну скаргу Я-ської об'єднаної державної податкової
інспекції в Ч-ській області
на постанову від ХХ.04.2002 р.
Н-ського апеляційного господарського
суду
у справі № Х1
господарського суду Ч-ської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
фірми "ХХХ" м. Ч-ськ
до Я-ської об'єднаної державної податкової
інспекції в Ч-ській області
про визнання рішення недійсним
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2001 року товариство з обмеженою відповідальністю фірма
"ХХХ" пред'явило в суді позов до Я-ської об'єднаної державної
податкової інспекції про визнання недійсним рішення від ХХ.11.
2001 р. № ХХХ2 яким донараховано податок на додану вартість в
сумі 32203,86 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі
8198,71 грн.
Зазначало, що порушень податкового законодавства не допускало і
підстав для донарахування ПДВ та застосування фінансових санкцій у
відповідача не було.
В подальшому позивач змінив позовні вимоги і просив визнати
рішення недійсним в частині донарахування податку на додану
вартість в сумі 31523,34 грн. та застосуванні штрафних санкцій в
сумі 7880,83 грн.
Рішенням господарського суду Ч-ської області від ХХ.12.2001 р.
(суддя А.А.А.) позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Я-ської ОДПІ № ХХХ2 від ХХ.11.2001 р. в
частині донарахування податку на додану вартість в сумі
31523,34 грн. та застосування фінансових санкцій в сумі
7880,83 грн.
Задовольняючи позов, господарський суд виходив з того, що
позивачем до податкового кредиту віднесена сума ПДВ, яка
підтверджується податковою накладною № Х2 від ХХ.03.2000 р.,
виданою ПП "YYY". Подальше скасування державної реєстрації та
визнання установчих документів ПП "YYY" недійсними не впливає на
оформлені в минулому цим підприємством розрахункові та звітні
документи.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачає обов'язку або права одного платника податків
контролювати іншого платника податків і не наділив ДПА України
повноваженнями щодо встановлення додаткового порядку заповнення
податкової накладної.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.04.2002 р. (судді: Б.Б.Б. головуючий - В.В.В., С.С.С.) рішення
залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі Я-ська об'єднана державна податкова інспекція
Ч-ської області просить рішення господарського суду та постанову
апеляційного господарського суду скасувати і постановити нове
рішення яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судовими
інстанціями п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді Г.Г.Г., пояснення представника позивача,
перевіривши повноту встановлених судом обставин справи, та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складення податкових накладних надається виключно особам,
зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому
статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи позивачем до
податкового кредиту включена сума 31523, 34 грн. на підставі
податкової накладної № Х2 від ХХ.03.2000 р., складеною ПП "YYY".
Рішенням Р-ського міського суду від ХХ.03.2001 р. визнано
недійсними установчі документи з моменту їх реєстрації: статут ПП
"YYY", свідоцтво платника податку на додану вартість ПП "YYY",
свідоцтво про державну реєстрацію ПП "YYY" № Х3.
В цьому рішенні зазначено, що приватне підприємство "YYY"
зареєстровано за паспортними даними Я.Я.Я, паспорт Я.Я.Я. втрачено
ХХ.11.98 р., підприємство він не реєстрував, підприємницькою
діяльністю не займався, установчі документи не підписував.
Рішенням арбітражного суду м. М-ська від ХХ.10.2000 р. зобов'язано
Д-ську райдержадміністрацією м. М-ська скасувати державну
реєстрацію ПП "YYY" у зв'язку з неподанням ним протягом року звіту
про фінансово-господарську діяльність та неподання відомостей про
зміну свого місцезнаходження.
Таким чином, не можна погодитись з висновком суду про те, що
податкова накладна, яка складена ПП "YYY" дає право позивачу
відносити вказану в ній суму ПДВ до податкового кредиту.
Податкові накладні, що видані особою (ПП "YYY") реєстрацію якої як
суб'єкта підприємницької діяльності і платника податку на додану
вартість визнані недійсними, не надають покупцеві (ТОВ фірма
"XXX") права віднести відповідні суми податку на додану вартість
до податкового кредиту.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачено, що у разі
коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового
зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у
підпункті "б" підпункту 4.2.2 п. 4.2 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у
розмірі п'яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових
періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового
платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така
недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає
отримання таким платником податків податкового повідомлення від
контролюючого органу, але не більше двадцяти п'яти відсотків такої
суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
ТОВ фірма "XXX" донараховано податкове зобов'язання з ПДВ
обґрунтовано, а тому, підставно застосовані фінансові санкції.
Враховуючи, що судом повно досліджено обставини справи, але
неправильно застосовані норми матеріального права, постановлені
судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення
про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуально-го кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Я-ської об'єднаної державної податкової інспекції
в Ч-ській області задовольнити.
Постанову від ХХ.04.2002 р. Н-ського апеляційного господарського
суду та рішення від ХХ.12.2001 р. господарського суду Ч-ської
області скасувати.
В позові товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "ХХХ" до
Я-ської об'єднаної державної податкової інспекції в Ч-ській
області про визнання недійсним рішення № ХХХ2 від ХХ.11.2001 р.
відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Пункт 4 ухвали Вищого господарського суду України від ХХ.03.03 р.
скасувати.