ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N Н25/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Усенко Є.А,
суддів Жаботиної Г.В., Глос О.І.
у відкритому судовому засіданні, розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
про перегляд у касаційному порядку рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 25.06.2002р.
у справі № Н 25/16
за позовом Дніпропетровського учбово-виробничого об'єднання
”Луч” Українського товариства сліпих
до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
до Відділення державного казначейства у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська
про зобов'язання відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
25.06.2002р. (суддя А.Є.Чередко) позов задоволено: Державну
податкову інспекцію у Бабушкінському районі м. Дніпропетровську
зобовязано надати до Відділення Державного казначейства України
у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська висновок щодо
відшкодування Дніпропетровському учбово-виробничому об'єднанню
”Луч” Українського товариства сліпих з Державного бюджету
31721грн. бюджетного боргу з податку на додану вартість за
грудень 2001р.; зобовязано Відділення Державного казначейства
України у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська повернути з
Державного бюджету України бюджетний борг з податку на додану
вартість за грудень 2001р. у сумі 31721грн.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська просить його скасувати і прийняти нове рішення,
посилаючись на те, що місцевим господарським судом неправильно
застосовано п. 1 наказу Державної податкової адміністрації
України “Про посилення контролю за проведенням установленого
порядку відшкодування податку на додану вартість”
( v0139225-98 ) (v0139225-98)
№ 139 від 25.03.98р., якою встановлено, що
належна до відшкодування сума податку на додану вартість
розміром більше 10,0тис.грн. відшкодовується тільки за умови
проведення обовязкової попередньої документальної перевірки
платника податків і зустрічних документальних перевірок основних
постачальників такого платника податків. Оскільки факт сплати
контрагентами позивача сум податку на додану вартість не
підтверджено, а несплата податку на додану вартість
постачальниками обмежує право позивача на відшкодування.
У відзиві на касаційну скаргу позивач доводить безпідставність
вимог відповідача та відповідність нормам матеріального та
процесуального права рішення місцевого господарського суду.
Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська не скористалась правом, передбаченим ст. 22 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо участі її представника у
господарському засіданні суду касаційної інстанції.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування місцевим господарським судом норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задоволенню не
підлягає.
Позивачем подано позов, який містить дві вимоги: про
зобов’язання Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська надати до Відділення державного
казначейства у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
висновку щодо відшкодування з Державного бюджету України
31721грн. бюджетної заборгованості за грудень 2001р. та про
стягнення коштів бюджету у погашення бюджетної заборгованості
шляхом перерахування бюджетної заборгованості за грудень 2001р.
у розмірі 31721грн. на рахунок позивача в установі банку, що
обслуговує позивача. Таким чином, метою даного позову є
стягнення коштів бюджету в погашення бюджетної заборгованості
шляхом перерахування податку на додану вартість у розмірі
31721грн. з бюджетного рахунку на рахунок позивача в установі
банку, що його обслуговує.
Місцевим господарським судом встановлено, що 17.01.2002р.
позивач подав відповідачу за грудень 2001р. декларацію по
податку на додану вартість, згідно якої з бюджету за звітний
період підлягала відшкодуванню сума податку на додану вартість у
розмірі 16 521грн. Позивач 11.04.2002р. подав відповідачу
уточнену декларацію з податку на додану вартість за грудень
2001р., згідно якої відшкодуванню з бюджету за звітний період
підлягала сума податку на додану вартість у розмірі 31721грн.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з
підпунктом 7.7.1 цієї статті, має відємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. Оскільки позивачем було подано
уточнену декларацію за грудень 2001р., то дана декларація була
підставою для отримання позивачем відшкодування за грудень
2001р.
Відповідно до ч. 3 п. п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
відшкодування
здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з
бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку,
що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який
приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими
банківськими установами. Із приписів наведеної правової норми
випливає, що на підставі поданої позивачем уточненої декларації
з бюджетного рахунку на рахунок позивача в установі банку мало
бути здійснено відшкодування задекларованих позивачем грошових
сум.
Згідно ч. 5 п. п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми, що не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому
пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб,
винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених
податків. Як випливає з приписів наведеної частини правової
норми, даною правовою нормою субєкт правотворчості визначив
порядок захисту прав платника податку у разі не відшкодування
йому у встановлені строки податку на додану вартість. Такий
захист здійснюється в установленому порядку шляхом стягнення
коштів бюджету та притягненням до відповідальності посадових
осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених
податків.
Оскільки вищенаведена норма Закону не передбачає порядку захисту
порушеного права позивача шляхом зобовязання відповідача надати
висновок про відшкодування, то, задовольнивши позов в цій
частині, місцевий господарський суд порушив ч. 5 п. п. 7.7.3 п.
7.7. ст . 7 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. За таких обставин рішення місцевого
господарського суду в частині щодо зобовязання Державної
податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська
надати до Відділення державного казначейства у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська висновок підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на порушення місцевим господарським судом
п. 1 наказу Державної податкової адміністрації України “Про
посилення контролю за проведенням установленого порядку
відшкодування податку на додану вартість” № 139 від 25.03.98р.
( v0139225-98 ) (v0139225-98)
, якою, на погляд відповідача, встановлена
можливість відшкодування суми податку на додану вартість
розміром більше 10,0 тис. грн. за умови проведення обовязкової
попередньої документальної перевірки платника податків і
зустрічних документальних перевірок основних постачальників
такого платника податків, не може бути прийнято до уваги,
оскільки даним наказом на керівника відповідача покладено
обовязок забезпечення додержання, встановленого Законом України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, терміну
проведення відшкодування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.
Скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області
від 25.06.2002р. в частині щодо зобовязання Державної податкової
інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надати до
Відділення державного казначейства у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська висновок.
В частині позову щодо зобовязання Державної податкової інспекції
у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська надати до Відділення
державного казначейства у Бабушкінському районі м.
Дніпропетровська висновок в позові відмовити.
Іншу частину рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 25.06.2002р. залишити без змін.
Головуючий - суддя Усенко Є.А.
судді Глос О.І.
Жаботина Г.В.