ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N А-1631/1-13
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула у відкритому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому
районі м. Харкова (надалі – ДПІ у Жовтневому
районі)
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду
від 22.04.2002
у справі № А-1631/1-13
господарського Харківської області
суду
за позовом дочірнього підприємства “Долина”
акціонерного товариства “Долина” (надалі –
Підприємство)
до ДПІ у Жовтневому районі
Про визнання недійсним рішення.
В засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися (21.11.2002);
- відповідача: Сліденко А.В. (за дов. № 15516/10/10-024 від
25.09.2002) – 21.11.2002,
Леонова Т.О. (за дов. № 19767/10/10-024 від
03.12.2002) – 05.12.2002.
У судовому засіданні, розпочатому 21.11.2002, було оголошено
перерву до 05.12.2002 для прийняття колегією суддів Вищого
господарського суду України рішення у справі з урахуванням, за
клопотання відповідача, наданих ним в судовому засіданні
21.11.2002 доповнень до касаційної скарги.
За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні 05.12.2002 оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14.03.2002
(суддя Водолажська Н.С.) позов задоволено. Визнано недійсним
рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 249/23-410 від
08.01.2002.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
22.04.2002 (колегія суддів у складі: головуючий – Карбань І.С.,
судді Івакіна В.О., Твердохліб А.Ф.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
З прийнятою постановою не погоджується ДПІ у Жовтневому районі,
котра оскаржила її в порядку касації, посилаючись на неправильне
застосування судом положень пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.2.1 п.
6.2 ст. 6 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок
на додану вартість". Так, відповідач вважає, що Підприємство,
виконуючи зовнішньоекономічний контракт з нерезидентом на умовах
поставки експортованого товару DAF (за визначенням правил
ІНКОТЕРМС), передало право власності на товар на митній
території України, не здійснивши вивезення товару через митний
кордон. Таким чином позивач, здійснюючи експорт (продаж товарів
іноземному суб’єкту господарської діяльності) без вивезення
товарів через митний кордон в розумінні ст. 1 Закону України від
16.04.91 № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”, не мав
права на застосування нульової ставки податку на додану вартість
(надалі – ПДВ).
У доповненні до касаційної скарги, наданому представником
відповідача в судовому засіданні 21.11.2002, ДПІ у Жовтневому
районі також зокрема і на те, що територія станції Кліментово,
до якої Підприємство здійснило поставку товару, є митною
територією України, а тому продаж товару здійснено на митній
території України і факт вивезення позивачем товару за її межі
відсутній. Крім того, як зазначає відповідач, факт експорту
товару за межі митної території України не підтверджується і
наявною у справі вантажною митною декларацією (надалі – ВМД),
оскільки в графі “А” ВМД відсутній відбиток особистої номерної
печатки інспектора митниці призначення, якою в даному випадку є
Котовська митниця. Також у вказаній графі відсутній напис
“Вантаж надійшов”, який має бути зроблений інспектором
Котовської митниці на підставі Положення про порядок здійснення
контролю за доставкою вантажів у митниці призначення,
затвердженого наказом Держмитслужби України від 08.12.98 № 771,
зареєстрованим і Міністерстві юстиції України 22.01.99 за №
42/3335.
У відзиві на касаційну скаргу Підприємство категорично заперечує
доводи відповідача, вважаючи попередні судові рішення законними
та обгрунтованими, прийнятими у відповідності до обставин
справи.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому
районі та доповнення до неї, відзив на касаційну скаргу,
заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів
встановила наступне.
Як визначили попередні судові інстанції, оскаржене рішення ДПІ у
Жовтневому районі прийняте за результатами розгляду скарги
Підприємства на рішення відповідача № 913-23-404-30235117/17883
від 14.12.2001 про застосування та стягнення фінансових санкцій
в сумі 1107,35 грн. за порушення податкового законодавства в
частині застосування нульової ставки ПДВ по експорту товарів. В
даному рішенні вказано, що Підприємство за зовнішньоекономічним
контрактом № 891-ДП від 04.01.2001 відвантажило нерезиденту
фірмі "PLANETEX TRADING LTD" (Кіпр) товар за умовою поставки DAF
– кордон України, станція Кліментово, що підтверджено вантажно-
митною декларацією № 000747 від 22.03.2001. На підставі даних
фактів відповідачем зроблений висновок про те, що товар за межі
митної території України вивозить не платник податку (позивач у
справі), а нерезидент. Тобто позивач не має право застосовувати
нульову ставку ПДВ. Свої висновки ДПІ у Жовтневому районі
обґрунтовує роз’ясненнями ДПА України, викладеними в листі від
22.11.2001.
Як вказано в оскарженому рішенні ДПІ у Жовтневому районі, згідно
даного листа Підприємство повинно використовувати умови поставки
товарів, які вказані у міжнародних правилах інтерпретації
комерційних термінів під групою DDU “поставлено, мито не
сплачено”, DDP – “поставлено, мито сплачено” або DEQ –
“поставлено франко-причал, мито сплачено”. Відповідач вважає,
якщо підприємство поставляє товар нерезиденту за іноземну валюту
на території України і нерезидент – неплатник ПДВ в подальшому
вивозить товари за межи митної території України, то такі
операції оподатковуються за ставкою 20% в порядку п. 6.1.1 ст. 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Попередні судові інстанції відзначили, що до матеріалів справи
долучений контракт № 891-ДП від 04.01.2001, укладений
Підприємством з фірмою “PLANETEX TRADING LTD” (Кіпр) на поставку
останній аргону рідкого в кількості 792 т за ціною 120 доларів
США за тону. Загальна сума контракту становить 95040 доларів
США. Поставка товару передбачена в цистернах позивача або в
цистернах товаровиробника. На підставі дослідження вказаного
контракту місцевий та апеляційний господарські суди дійшли
висновку, що він за своєю формою та змістом відповідає усім
ознакам зовнішньоекономічного договору, встановленого Положенням
про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів),
затвердженим наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків
і торгівлі України № 75 від 05.10.95 і чинним на момент
укладання договору.
Крім того попередні судові інстанції встановили, що вказаний
товар придбаний позивачем за договором № 11сб/02-3 від
07.12.2000 у Северодонецького державного виробничого
підприємства “Об'єднання Азот”, тобто є власністю Підприємства.
Перевезення вантажу було проведене КВКП “Транс-агентство”, що
засвідчено актом прийняття-передачі виконаних робіт від
31.03.2001 на суму 3566,29 грн. За договором № 68 від 20.12.2000
позивачу промислово-комерційною фірмою "Диліжанс" були надані
послуги з митного очищення вантажу і ці послуги позивачем
оплачені. Поставлена позивачем продукція була оплачена покупцем,
що відповідачем не спростовано.
Колегія суддів відзначає, що згідно з положеннями п. 6.2.1 ст. 6
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ПДВ за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу
товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за
межі митної території України. Попередні судові інстанції
підставно визначили, що ця норма не обмежує право суб'єкту
підприємницької діяльності щодо вибору засобів та способів
перевезення експортованого товару, а передбачає лише наявність
належно підтвердженого факту вивезення товару, тобто переміщення
такого товару через митний кордон України. Обмеження,
встановлені вищевказаним листом ДПА України щодо вибору умов
поставки за зовнішньоекономічними договорами, є виходом органу
державної податкової служби за межи повноважень, передбачених
Законом України “Про державну податкову службу в Україні”
( 509-12 ) (509-12)
, оскільки право вибору і узгодження умов договорів
є виключною компетенцією суб'єктів підприємницької діяльності.
При цьому колегія суддів також відзначає таке. Указом Президента
України від 04.10.94 № 567/94 встановлено, що Правила ІНКОТЕРМС
застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності України
усіх форм власності при укладанні договорів, у тому числі
зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є
товари з метою однакового тлумачення комерційних термінів, а не
визначення ставок та бази оподаткування по ПДВ.
Законом України “Про податок на додаткову вартість” терміни
вивезення (експортування), а також ввезення (імпортування)
товарів не тлумачаться в залежності від моменту та місця
переходу права власності, а також від того, яка особа
здійснювала перевезення. Базисні умови постачання, які
визначають обов'язки контрагентів по постачанню товарів і
встановлюють момент переходу ризику від однієї сторони до іншої,
визначаються сторонами самостійно та на оподаткування не
впливають.
Колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України
від 16.04.91 № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”
момент здійснення експорту (імпорту) – це момент перетину
товаром митного кордону України або переходу права власності на
зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця
до покупця.
Разом з тим для визначення і застосування ставок оподаткування
податком на додану вартість у разі здійснення експортних
операцій має значення як сам факт вивезення товару за межи
митної території України, так і його належне підтвердження.
Відповідно до того ж пп. 6.2.1 ст. 6 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
товари вважаються вивезеними
(експортованими) платником податку за межі митної території
України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене
належно оформленою митною вантажною декларацією.
Попередні судові інстанції встановили наявність у Підприємства
належно оформленої ВМД, яка підтверджує факт перетину
експортованим товаром митного кордону. А тому місцевий та
апеляційний господарський суди підставно зробили висновок про
відсутність у відповідача законних підстав стверджувати, що на
дану операцію не розповсюджується положення про застосування
нульової ставки ПДВ.
Що стосується посилань відповідача, викладених у доповненні до
касаційної скарги, на неналежне оформлення ВМД, зокрема в
частині її відповідності Положенню про порядок здійснення
контролю за доставкою вантажів у митниці призначення,
затвердженому наказом Держмитслужби України від 08.12.98 № 771,
то колегія суддів передовсім відзначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду.
Згідно зі ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Як вже зазначалося, попередні судові інстанції встановили, що
долучена до справи ВМД є належно оформленою і прийнята як доказ,
додаткова перевірка якого виходить за межи касаційного
провадження.
Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності,
колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови
Харківського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
22.04.2002 у справі господарського суду Харківської області № А-
1631/1-13 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної
податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова – без
задоволення.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська