ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N 3/179
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді — Усенко Є.А.,
суддів: Глос О.І.,
Жаботиної Г.В.,
за участю Дубровицької міжрайонної державної
представника: податкової інспекції — Михалевич Н.О.,
розглянувши матеріали Дубровицької міжрайонної державної
касаційної скарги податкової інспекції
на рішення господарського суду Рівненської області
від 11.06.02
по справі № 3/179
за позовом Державного комунального підприємства
“Готель “Дружба” (надалі — ДКП “Готель
“Дружба”)
до Дубровицької МДПІ
Про визнання частково недійсним рішення № 264-23-30031986/3470
від 29.12.01 та про зобов'язання повернути з Державного бюджету
України 3248,23 грн. надмірно сплаченого податкового
зобов'язання,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.06.02
(суддя Шандалюк М.П. ) позов задоволено: рішення начальника
Дубровицької МДПІ № 264-23-30031986/3470 від 29.12.01 визнано
недійсним у частині стягнення з позивача штрафних санкцій по ПДВ
у розмірі 4250,0 грн. та зобов'язано відповідача в місячний
термін з дня набрання рішенням суду законної сили повернути
позивачу безпідставно вилучені на підставі вказаного рішення
грошові кошти в сумі 3248,23 грн.
Рішення мотивовано тим, що стягнуті з позивача оспорюваним
рішенням податкового органу штрафні санкції за заниження
податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.01.99 по 01.01.01
на 546,89 грн. перевищують граничний розмір, встановлений
пп. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 21.12.00.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким
відмовити в позові, посилаючись на неправильне застосування
судом ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від
21.12.00.
Позивач не реалізував процесуальне право сторони на участь у
судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши представника відповідача, який підтримав касаційну
скаргу, перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого
господарського суду, судова колегія Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких
ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Підпункт 15.3.1 пункту 15.3 ст. 15 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
передбачає повернення
платнику податків надміру сплачених податків, зборів
(обов'язкових платежів) або їх відшкодування у випадках,
передбачених законом.
Відповідно до п. 17 Інструкції про порядок застосування та
стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від
17.03.01, зареєстрованого Міністерством юстиції України за
№ 268/5459 від 23.03.01 (із змінами та доповненнями, внесеними
наказом ДПА України № 98 від 11.03.02), при скасуванні прийнятих
рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій стягнуті
суми штрафних та фінансових санкцій підлягають поверненню з тих
бюджетів та державних цільових фондів, до яких вони надійшли у
строки та за порядком, визначеним законодавством.
Як передбачено п. 5 ст. 50, п. 5 ст. 78 Бюджетного Кодексу
України ( 2542-14 ) (2542-14)
, податки, збори (обов'язкові платежі) та
інші доходи державного чи місцевого бюджету визнаються
зарахованими в доход вказаних бюджетів із моменту зарахування
відповідно на єдиний казначейський рахунок Державного бюджету
України чи на рахунок місцевого бюджету, відкритий у
територіальному органі Державного казначейства України.
Управління наявними коштами Державного бюджету України, коштами
державних позабюджетних фондів відповідно до пп. 2 п. 4
Положення про Державне казначейство України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 31.07.95, є
однією з функцій Державного казначейства України.
Аналіз наведених правових норм підтверджує, що спір про
повернення з бюджету платнику податків зайво сплачених (у тому
числі донарахованих рішенням податкового органу) податків і
зборів (обов'язкових платежів) та штрафних і фінансових санкцій,
стягнутих такими рішеннями, в разі скасування (визнання
недійсними) останніх, стосується прав та обов'язків Державного
казначейства України, відповідний орган якого повинен бути
залучений господарським судом до участі у справі як другий
відповідач у порядку, передбаченому ст. 24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Місцевим господарським судом вимога ст. 24 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо залучення до участі у справі територіального
органу Державного казначейства України дотримана, однак, не
була, а обов'язок повернення позивачу зайво стягнутих у доход
бюджету податку та штрафних санкцій безпідставно покладений на
Дубровицьку МДПІ, яка, проте, такими повноваженнями чинним
законодавством не наділена.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
порушення
норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для
скасування рішення місцевого або постанови апеляційного
господарського суду, якщо рішення чи постанова прийняті без
залучення до участі в справі осіб, прав і обов'язків яких вони
стосуються.
Враховуючи наведене, на підставі п. 3 ст. 111-9 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
залучити до участі в справі як другого відповідача
територіальний орган Державного казначейства України,
встановити, на які казначейські рахунки були зараховані спірні
суми прибуткового податку та штрафних санкцій.
При перевірці доводів сторін щодо розміру штрафних санкцій,
стягнутих рішенням МДПІ № 264-23-30031986/3470 від 29.12.01,
суду першої інстанції слід мати на увазі, що відповідно до
пп. 17.1.3 п. 17.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
такі санкції не можуть
перевищувати чи бути нижчими граничних розмірів, встановлених
цією правовою нормою.
Всебічно, повно й об'єктивно встановивши обставини справи, права
і обов'язки сторін, суду слід вирішити спір відповідно до вимог
чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дубровицької МДПІ задовольнити частково,
рішення господарського суду Рівненської області від 11.06.02 по
справі № 3/179 скасувати, а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Рівненської області.
Головуючий Є.Усенко
Судді: О.Глос
Г.Жаботина