ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2003 Справа N 17/50
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Дроботової Т.Б.,
Савенко Г.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі
Дніпродзержинської філії АКБ соціального
розвитку "Укрсоцбанк"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 21.11.02 p.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі
Дніпродзержинської філії АКБ соціального
розвитку "Укрсоцбанк", м. Дніпродзержинськ
до спільного підприємства споживчої кооперації
Дніпродзержинського виробничого комбінату,
м. Дніпродзержинськ
про звернення стягнення на майно
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 02-12/716 від 10.12.01 p.;
Б.Б.Б. - дов. № 02-12/532 від 07.09.01 p.;
В.В.В. - дов. № 29-08/1603 від 01.07.02 p.;
Е.Е.Е. - дов. № 29-02/647 від 17.03.02 p.
від відповідача: Д.Д.Д. - дов. № 16 від 12.02.03 p.,
Лукьянова Т.М. - в.о. директора
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 30.08.02 господарського суду Дніпропетровської
області задоволено позовні вимоги щодо звернення стягнення в сумі
57 214, 58 грн. на майно спільного підприємства споживчої
кооперації Дніпродзержинського виробничого комбінату, з тих
підстав, що платіжні вимоги повернені стягувачеві без виконання у
зв'язку з відсутністю коштів. Відповідно до ст. 32 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями
належним їй на праві власності (закріпленим за нею) майном.
Постановою від 21.11.02 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 30.08.02 скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що ст. 50 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
встановлено, що лише у разі відсутності у
боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог
стягувача, стягнення звертаються на належне боржникові інше майно.
Позивачем пропущений трьохрічний строк позовної давності, оскільки
згідно вимог ст. 76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг строку позовної
давності починається з дня виникнення права на позов, тобто з
31.03.98.
Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного
господарського суду АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Дніпродзержинської
філії звернувся у Вищий господарський суд України з касаційною
скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що в даному
випадку не йдеться про безпосереднє задоволення грошових вимог
позивача за рахунок майна відповідача. Позивач, до того як
звернутися з позовом до господарського суду, звернувся до
відповідача з претензією про погашення заборгованості за кредитним
договором у грошовій формі. Відповідач претензію визнав. І на
підставі визнаної претензії позивач пред'явив платіжні вимоги про
стягнення заборгованості в грошовій формі. І лише у зв'язку з
відсутністю грошових коштів на рахунку відповідача, позивач
звернувся до суду з даним позовом.
Банк вважає, що право на пред'явлення позову виникає не з
31.03.98, а лише в момент коли банк дізнався про неможливість
задоволення своїх вимог через відсутність грошових коштів на
рахунку відповідача, тобто в день коли йому були повернені без
виконання платіжні вимоги - 05.04.01.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що АКБ
СР "Укрсоцбанк" в особі Дніпродзержинського відділення та
Дніпродзержинським виробничим комбінатом 10.07.95 уклали кредитний
договір № 1 про надання кредиту в сумі 72969, 00 грн. строком до
30.12.95.
В подальшому за згодою сторін строк дії кредитного договору
подовжено до 30.03.98.
Дніпродзержинське відділення Акціонерно-комерційного банку
соціального розвитку "Укрсоцбанк" в подальшому перейменовано на
Дніпродзержинську філію Акціонерно-комерційного банку соціального
розвитку "Укрсоцбанк".
11.01.99 відповідач змінив свою назву, у зв'язку з державною
реєстрацією Статуту спільного підприємства споживчої кооперації
"Дніпродзержинський виробничий комбінат" на спільне підприємство
споживчої кооперації Дніпродзержинський виробничий комбінат.
Відповідач у встановлений договором та додатковою угодою строк
кредит не повернув, заборгованість зі сплати процентів не сплатив.
25.06.98 приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального
міського округу Є.Є.Є. вчинено виконавчий напис про стягнення з
Дніпродзержинського виробничого комбінату заборгованості в сумі
64316,83 грн., з них заборгованість за кредит - 43 524,05 грн., %
за період користування кредитом на 25.06.98 -14 613,66 грн., пеня
за 182 дні - 5 497, 76 грн., витрати за вчинення виконавчого
напису - 681,36 грн.
В ході виконання виконавчого напису від 25.06.1998 р. було
звернено стягнення на заставлене майно відповідача, реалізовано
частково. Від реалізації частини заставленого майна отримано
1370,00 грн., які спрямовані на погашення заборгованості
відповідача перед банком. Відносно іншого заставленого майна
публічні торги не відбулись у зв'язку з відсутністю покупців, тому
це майно повернено заставодавцю.
30.03.99 відділ державної виконавчої служби Баглійського районного
управління юстиції м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області
повернув виконавчий напис нотаріуса позивачу частково виконаним на
суму 1370,00 грн., у зв'язку з неможливістю його подальшого
виконання.
За період з моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса від
25.06.98 до повернення цього виконавчого документа позивачу
найменування і адреса відповідача змінились. Таким чином,
виконавчий напис перестав відповідати вимогам встановлених Законом
України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
.
У зв'язку з неможливістю подальшого виконання на підставі
виконавчого напису нотаріуса від 25.06.98 позивач звернувся до
спільного підприємства споживчої кооперації Дніпродзержинського
виробничого комбінату з претензію від 17.11.2000 за № 300012/341
про погашення заборгованості за кредитним договором на загальну
суму 57214,58 грн. Дана претензія визнана відповідачем листом від
15.12.2000 за № 61.
На підставі листа відповідача позивач направив до банку платіжні
вимоги № 1, № 2 та № 3 від 16.03.01 на загальну суму 57214,58 грн.
Із-за відсутності коштів на рахунку боржника платіжні вимоги були
повернені 04.04.2001р стягувачу без виконання.
Відсутність коштів на рахунку відповідача підтверджується
довідками банку станом на 04.04.01 та на 14.08.02, а також
довідками про рух коштів на рахунку відповідача за періоди з
01.01.01 по 31.12.01 і з 01.01.02 по 14.08.02.
Статтею 161 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що зобов'язання
повинні виконуватись належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок закону, договору.
Колегія суддів вважає, що господарський суд Дніпропетровської
області обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки відповідач не
мав можливості виконати своє зобов'язання в грошовій формі через
відсутність коштів на його рахунку, то відповідно до ст. 6, 32 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, позивач (кредитор) отримав право задовольнити
свої вимоги за рахунок майна належного відповідачу (боржнику).
Статтею 76 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що перебіг строку
позовної давності починається з дня виникнення права на позов.
Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна
була дізнатися про порушення свого права.
Враховуючи, що платіжні вимоги позивачу були повернені банком
05.04.01, то принагідно відлік строку позовної давності
відраховується з цієї дати. Відповідно до ст. 50 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
перебіг процесуального строку, обчислюваного роками,
місяцями або днями, починається наступного дня після календарної
дати або настання події, якими визначено його початок.
Отже, колегія суддів також вважає, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом невірно застосовано норми глави 5
ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що Дніпропетровським
апеляційним господарським судом дана неправильна юридична оцінка
обставинам справи, тому рішення господарського суду м. Києва не
відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і
підлягають скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову від 21.11.02 p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду зі справи № 17/50 скасувати.
Рішення від 30.08.02 p. господарського суду Дніпропетровської
області з даної справи залишити без змін.
Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати
відповідні накази з урахуванням ст. 122 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Головуючий В.С. Божок
Судді Т.Б. Дроботова
Г.В. Савенко