ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N 28/367
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Добролюбової Т.В.
Суддів Дроботової Т.Б., Ткаченко Н.Г.
без участі представників Позивач і відповідачі належно
сторін повідомлені про час і місце
розгляду касаційної скарги у
розглянувши у засідання не з’явилися.
судовому засіданні в м. Державної податкової інспекції
Києві у Подільському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову від 18.09.2002
Київського апеляційного господарського суду
за позовом Державної податкової інспекції
у Подільському районі м. Києва
До Дочірнього підприємства “Аста”
До Товариства з обмеженою
відповідальністю “Селена”
Про визнання недійсним договору від
8.11.99 № 63, укладеного між ДП
“Аста” та ТОВ “Селена”
Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва у
вересні 2001 р. заявлений позов про визнання недійсним договору
від 8.11.99 № 63, укладеного між Дочірнім підприємством “Аста”
та Товариством з обмеженою відповідальністю “Селена”, як
укладеного з метою, що суперечить інтересам держави на підставі
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, та стягнення з
відповідачів на користь держави всього одержаного за договором.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Товариство з обмеженою
відповідальністю “Селена” звітності до ДПІ у Харківському районі
м. Києва не подавало з.11.1999р., податки не нараховувало та не
сплачувало, фактичне місцезнаходження підприємства невідоме.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2001 (що
прийняте суддею Борисенко І.В.) відмовлено у задоволенні
позовних вимог про визнання недійсним договору, укладеного між
Дочірнім підприємством “Аста” та Товариством з обмеженою
відповідальністю “Селена”, з огляду на недоведеність позивачем
завідомо суперечної інтересам держави і суспільства мети
укладання оспорюваної угоди, а також наявності в діях
відповідачів вини у формі умислу. Рішення Господарського суду
мотивоване тим, що на час укладання спірного договору обидва
відповідача були зареєстровані належним чином, первинні
бухгалтерські документи свідчать про належне виконання сторонами
договору від 8.11.99, а факти щодо неподання ТОВ “Селена”
звітності та несплата податків не є достатньою підставою для
визнання договору недійсним на підставі статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Київський апеляційний господарський суд у складі: головуючого
Алданової С.О., суддів Карася О.В., Кошіля В.В. постановою від
18.09.2002р залишив перевірене рішення Господарського суду м.
Києва без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у Подільському районі м.
Києва без задоволення з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва,
звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду
України, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати як
таку, що винесена з порушенням норм матеріального та
процесуального права, прийняти постанову про задоволення
позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи свої вимоги,
викладені в касаційні скарзі, ДПІ посилається на неправильне
незастосування судом до спірного договору статті 49 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, приписами якої передбачено: якщо
угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам
соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у
обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход
держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі
виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в
доход держави все одержане нею і все належне з неї першій
стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише
у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути
повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується в доход держави. До угод, що
підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
належать угоди, спрямовані на приховування фізичними
та юридичними особами доходів від оподаткування.
Зауважує на тому, що ДПІ, як позивач довів наявність підстав,
для визнання недійсним договору, укладеного між Дочірнім
підприємством “Аста” та Товариством з обмеженою відповідальністю
“Селена”, з метою, що суперечить інтересам держави.
Вищий господарський суд України переглянув матеріали справи,
заслухав доповідь судді Добролюбової Т.В., обговорив доводи
касаційної скарги і не вбачає правових підстав для скасування чи
зміни постанови Київського апеляційного господарського суду.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої і
апеляційної інстанції, що 8.11.1999р. між Дочірнім підприємством
“Аста” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Селена”
укладений договір за № 63, на підставі якого ДП “Аста” доручило,
а ТОВ “Селена” виконало роботи з виготовлення логотипу. Факт
реального та належного виконання роботи підтверджений актом
виконання робіт від 28.11.99, податковою накладною від 19.11.99
№ 448 на суму 6115,20 грн. та платіжним дорученням від 19.11.99
№ 140 про проведення оплати в безготівковій формі, господарська
операція відображена в бухгалтерському та податковому обліку ДП
“Аста”.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується позивачем,
що Дочірнє підприємство “Аста” та Товариство з обмеженою
відповідальністю “Селена” на час укладання оспореного договору
від 8.11.99 № 63 були належним чином зареєстровані, відомості
про виключення контрагентів із Державного реєстру чи про
скасування державної реєстрації у справі відсутні.
Необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до
статті 49 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
є її укладання з
метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та
наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання
відповідних наслідків.
До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу,
належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або
незаконне користування, розпорядження землею, її надрами, іншими
природними ресурсами, на придбання всупереч встановленим
правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на
приховування підприємствами, установами, організаціями чи
громадянами, які набули статусу суб’єкта підприємницької
діяльності, від оподаткування доходів або використання майна у
їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства,
правам, свободі і гідності громадян.
Неправомірність поведінки сторони за угодою, після укладання і
виконання обов’язків за цією угодою, обґрунтовано не визнані
судами першої і апеляційної інстанції, як недостатня підстава
для задоволення позову.
З урахуванням викладеного, переглянута постанова господарського
суду відповідає приписам чинного законодавства, а відтак
відсутні правові підстави для задоволення касаційної скарги
Державної податкової інспекції.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 108, 111-5, 111-7, 111-
9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.09.2002 року у справі № 28/367 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.
Києва без задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т.Дроботова
Н.Ткаченко