ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.2002 Справа N 20-7/1432
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Шульги О.Ф.
суддів : Дерепи В.І.
Козир Т.П.
за участю повноважних представників:
позивача - не з’явились
відповідачів - не з’явились
3-ї особи -
розглянувши у відкритому Гаражного кооперативу “Волна-1”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 7.03.2002 року
у справі № 20-7/1432
господарського суду м. Севастополя
та постанову від 6-12.08.2002 року
Севастопольського апеляційного
господарського суду
за позовом Гаражного кооперативу “Волна-1”
до Товариства з обмеженою
відповідальністю “Полюс”
про вилучення земельної ділянки
В жовтні 2001 року позивач звернувся до господарського суду м.
Севастополя з позовом до відповідача про вилучення земельної
ділянки, посилаючись на те, що останній перешкоджає
користуванням водопроводу, який прокладено по спірній земельній
ділянці.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 7.03.2002 (суддя
Гонтарь В.І.) в позові відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 6-12.08.2002 р. вказане рішення залишено без змін з
врахуванням мотивувальної частини постанови.
В касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення
скасувати в зв’язку з неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не направлявся.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарським та апеляційним господарським судами при прийнятті
оскаржуваних судових рішень норм матеріального права, суд
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 3 Земельного Кодексу України розпоряджаються
землею ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції
передають землі у власність або надають у користування та
вилучають їх.
Згідно ст. 31 ЗК України вилучення земель (крім ріллі і
земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) у межах
міста для всіх потреб, проводиться за рішенням міської ради
народних депутатів, за винятком випадків, передбачених статтею
33 цього Кодексу.
У разі відмови власника землі або землекористувача дати згоду на
вилучення (викуп) земельної ділянки або у разі відмови місцевої
ради народних депутатів у її вилученні, ці питання можуть бути
вирішені у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлені вимоги про
вилучення землі лише до землекористувача, тоді як
землекористувач не вправі розпоряджатися землею. Позовні вимоги
до міської ради судом не заявлялись, що визнати правильним не
можна.
Суд вважає, що апеляційний господарський суд правильно прийшов
до висновку, що доводи позивача про те, що відповідач
нераціонально використовує земельну ділянку, а також
використовує її не по цільовому призначенню є безпідставними.
Апеляційна інстанція обгрунтовано вважала, що не може бути
підставою для вилучення земельної ділянки і надання його в
користування іншій особі, факт чинимих перешкод в допуску до
водопроводу, оскільки заінтересована особа, в випадку якщо йому
чинять перешкоди в користуванні його майном, вправі звернутися
до суду за захистом своїх прав шляхом пред’явлення позову про
усунення перешкод в користуванні майном.
За таких обставин суд вважає, що апеляційний господарський суд
повно і всебічно перевірив усі обставини справи, дав належну
оцінку всім доказам і прийняв законну і обгрунтовану постанову,
яку необхідно залишити без змін.
Рішення господарського суду обгрунтовано залишено судовою
колегією без змін з врахуванням мотивувальної частини прийнятої
постанови.
Рішення господарського суду і постанова апеляційної інстанції
відповідають обставинам справи і вимогам Земельного кодексу
України, що діяв на час спірних правовідносин.
Доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по
справі доказами і не відповідають вимогам закону.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Севастополя від 7.03.2002 року та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
6-12.08.2002 року залишити без змін, а касаційну скаргу без
задоволення.
Головуючий, суддя Шульга О.Ф.
С у д д і: Дерепа В.І.
Козир Т.П.