ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2003 Справа N 2/657
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна
залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 10 жовтня 2002 року у справі № 2/657 за позовом
виробничо-інвестиційної фірми "ГІР" до державного
територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
9 листопада 2001 року виробничо-інвестиційна фірма "ГІР"
звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до державного
територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про стягнення 171881,98 грн., які складаються з безпідставно
списаної суми у розмірі 112313,87 грн., нарахованої з врахуванням
індексу інфляції суми у розмірі 52209,45 грн., нарахованих у
відповідності до ст. 214 Цивільного кодексу України 3 % річних в
розмірі 7358,66 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15 лютого 2002 року
(суддя Домнічева І.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 171881,98 грн. збитків та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10
жовтня 2002 року (судді Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)
дане рішення скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 99148,67 грн. збитків, 44462,48
грн. збитків від інфляції та судові витрати. В решті позову
відмовлено.
У касаційній скарзі державне територіально-галузеве об'єднання
"Південно-Західна залізниця" просить скасувати постанову
апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог,
посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм
матеріального права.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 12 березня 2003
року.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи та правильність застосування попередніми судами норм
матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами
попередніх інстанцій, згідно із договорами від 5 лютого 1997 року
та від 12 лютого 1999 року на оплату послуг, що надаються
залізничним транспортом, позивачу були відкриті два особові
рахунки для централізованих розрахунків за залізничні транспортні
послуги, що надаються на станціях "Київдержтранс".
Відповідно до п. 1.4 договорів з особового рахунку позивача,
згідно із перевізними документами, накопичувальними картками,
підлягають списанню перевізні платежі, додаткові збори, штрафні
санкції.
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не
передбачено обчислення податку на додану вартість за нульовою
ставкою з операцій надання послуг з перевезення вантажів, які
перебувають під митним контролем, у тому числі і експортних, без
перетинання державного кордону України.
Згідно із п. 6.1.1 ст. 6 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок
становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та додається до ціни товарів (робіт,
послуг).
Встановивши, що при здійсненні перевезення у перевізника було
право стягувати провізну плату як у розмірі тарифів, так і ПДВ, а
відповідач подав лише докази, підтверджуючі обґрунтованість
списання донарахованих сум ПДВ по залізничних накладних, виходячи
із яких сума ПДВ по цих перевезеннях складає 13165,20 грн. та не
надав залізничних накладних, підтверджуючих обґрунтованість
списання сум ПДВ за переліком від 30 вересня 1999 року № 3099 на
суму 91233,37 грн., апеляційний суд підставно дійшов до висновку
про необхідність стягнення з відповідача 99148,67 грн. ((21080,50
грн. - 13165,20 грн.) + 91233,37 грн.).
Також відповідає матеріалам справи та вимогам закону висновок
апеляційного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову,
згідно ст. 214 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, в частині
стягнення 3 % річних, оскільки відповідач не мав перед позивачем
грошових зобов'язань.
Приймаючи постанову в частині стягнення з відповідача шкоди у
розмірі 44462,48 грн. збитків від інфляції, апеляційний суд
виходив з того, що відповідач, неправомірно вилучивши з рахунку
позивача кошти, заподіяв позивачу шкоду, яка підлягає
відшкодуванню відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
Проте з таким висновком погодитись неможна.
Апеляційним судом встановлено, що сторони перебували у договірних
відносинах і списання спірних сум здійснювалось в рамках укладених
між сторонами договорів.
Дані правовідносини сторін регулюються розділом 3 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Позивачем заявлено позов в даній частині з підстав, передбачених
вказаним розділом Цивільного кодексу.
При розгляді справи апеляційний суд не перевірив правові підстави
позову в частині відшкодування збитків, вийшов за межі позову і
застосував в даній частині позову закон, який регулює інші
правовідносини.
При цьому, апеляційний суд припустився помилки при розрахунку
збитків від інфляції.
За таких обставин постанову апеляційного суду в частині стягнення
збитків від інфляції в сумі 44462 грн. 48 коп. та судових витрат
не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає
скасуванню і справу в цій частині позову слід направити до суду
першої інстанції на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати та перевірити фактичні обставини справи, права
та обов'язки сторін і в залежності від встановленого та вимог
закону вирішити спір в даній частині позову.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об'єднання
"Південно-Західна залізниця" задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10
жовтня 2002 року у справі № 2/657 щодо стягнення збитків від
інфляції в сумі 44462 грн. 48 коп. та судових витрат скасувати і в
цій частині справу направити на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
В решті постанову залишити без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.