400/2732/20 Про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - 21.03.2023 Прийняття

Головне управління ДПС у Миколаївській області (далі - податковий орган, позивач у справі) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач у справі), в якому просить суд стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 170 000,0 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задоволено.

18 листопада 2021 року відповідач засобами поштового зв`язку надіслала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вона не отримувала копію повного тексту рішення суду від 18 листопада 2020 року, а також не була сповіщена судом першої інстанції про розгляд справи.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року апелянту надано строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для надання доказів доплати судового збору в розмірі встановленому ухвалою суду, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказати інші причини пропуску строку з відповідними доказами.

На виконання вимог ухвали суду апелянтом надано квитанцію про доплату судового збору у розмірі встановленому ухвалою суду та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якої зазначено, що у встановлений законом строк відповідач не подала апеляційну скаргу на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, оскільки з початку грудня 2020 року хворіла на коронавірусну хворобу та перебувала на амбулаторному лікуванні з 10 грудня 2020 року по 24 грудня 2020 року (на підтвердження чого надано копію довідки КНП ММР "Центр первинно медико-санітарної допомоги №3" від 28 грудня 2021 року). Також, надано копію довідки КНП ММР "Центр первинно медико-санітарної допомоги №3" від 28 грудня 2021 року та виписку з історії хвороби відповідно до яких, ОСОБА_1 з 2016 року перебуває на Д-обліку у зв`язку з Ішемічною хворобою серця кардіосклероз та гіпертонічною хворобою ІІ ст. І-ІІ ст. ризик ІІІ.

При цьому, відповідач зазначила, що через запровадження карантинних обмежень та скрутного матеріального становища, оскільки постановами старшого державного виконавця від 01 квітня 2021 року та 02 квітня 2021 року накладено арешт на кошти і майно боржника, апелянтом не було здійснено заходів щодо отримання оскаржуваного рішення суду.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження, повернуто сплачений згідно квитанції №0.0.2332495250.1 від 09 листопада 2021 року судовий збір у розмірі 1700 грн та згідно квитанції № 13 від 31 грудня 2021 року судовий збір у розмірі 2125,00 грн.

В цій ухвалі суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що представник відповідача ознайомлений з матеріалами справи 15 червня 2021 року. До зазначеної заяви додана копія довіреності, яка видана строком на три роки та дійсна до шостого травня дві тисячі двадцять четвертого року. Суд зазначив, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Не погодившись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року відповідач подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції, просить її скасувати й направити справу до цього суду для продовження розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та заявнику надано строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та надіслання належних доказів на підтвердження вказаних у заяві обставин.

Верховний Суд ухвалою від 01 березня 2023 року відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу № 400/2732/20 з суду першої інстанції.

16 березня 2023 року справа № 400/2732/20 надійшла на адресу Верховного Суду.

Відзив податкового органу на касаційну скаргу відповідача Суду не надано.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку дотриманню норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Частинами першою - третьою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З наведених норм процесуального законодавства вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. При цьому учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник). Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду або оскарження рішення. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до оскарження рішення тощо.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував те, що Миколаївський окружний адміністративний суд надсилав копії процесуальних документів на адресу відповідача ( АДРЕСА_1 ), яка була вказана позивачем у позовній заяві, разом з цим, зазначені відправлення поверталися до суду, в тому числі і з копією оскаржуваного рішення. Відомості, щодо іншої адреси проживання/реєстрації відповідача в матеріалах справи були відсутні.

Визнавши причини пропуску строку, наведені позивачем, неповажними, суд апеляційної інстанції врахував, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (2747-15) , в редакції Закону № 731-IX (731-20) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголосив, що приписи пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України (2747-15) не свідчать про наявність підстав для автоматичного поновлення заявникові строку на касаційне оскарження судових рішень, оскільки положення зазначеної норми пов`язують можливість поновлення процесуального строку на подання відповідної заяви саме з наявністю об`єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Тобто між дією карантинних обмежень та неспроможністю заявника подати апеляційну скаргу протягом передбаченого законом строку має бути зв`язок.

Суд апеляційної інстанції при оцінці наведених скаржником підстав для поновлення строку апеляційного оскарження обґрунтовано врахував, що 15 червня 2021 року представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, при цьому апеляційна скарга подана через п`ять місяців з моменту ознайомлення - 18 листопада 2021 року. Відповідач не надала пояснень щодо неможливості звернутись до суду апеляційної інстанції в період з 15 червня 2021 року до 15 липня 2021 року.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що перебування відповідача на лікарняному у грудні 2020 року у зв`язку коронавірусною інфекцією, а також перебування ОСОБА_1 з 2016 року на Д-обліку у зв`язку з Ішемічною хворобою серця кардіосклероз та гіпертонічною хворобою ІІ ст. І-ІІ ст. ризик ІІІ, не вказують про повну неможливість комунікації відповідача з її представником протягом року з моменту ухвалення рішення, а також з часу ознайомлення представника з матеріалами справи. Зокрема, спілкування скаржника зі своїм представником може відбуватись шляхом телефонної розмови, листування тощо. Отже, враховуючи те, що довіреність представляти інтереси ОСОБА_1 видана ОСОБА_2 строком на три роки та дійсна до шостого травня дві тисячі двадцять четвертого року, та надає право останньому користуватися усіма процесуальними правами, розписуватися на будь-яких документах тощо, колегія суддів вважає, що зволікання з поданням апеляційної скарги відбулось з неповажних причин.

Згідно з частиною другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.

Сторона, яка звертається до суду, з метою реалізації наданого їй права, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність пропуску строку апеляційного оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

З огляду на те, що підстави наведені скаржником для поновлення строку апеляційного оскарження судом обґрунтовано визнано неповажними, у суду були всі законні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у справі №400/2732/20.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені відповідачем у клопотанні про поновлення строку визнані судом апеляційної інстанції неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі №400/2732/20.

З урахуванням статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2022 року у справі №400/2732/20 слід залишити без задоволення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ).