ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N А-6949/1-36
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. – головуючого,
Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю від позивача: Коваль А.М. – дов.
представників від 04.10.02 Камінер В.М. – дов.
від 25.10.02;
від відповідача: не з’явилися
розглянувши у відкритому Спеціалізованої Державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції по роботі з
скаргу великими платниками податків у м.
Харкові
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 08.08.02
у справі господарського суду Харківської
області
за позовом ЗАТ “Харківський плитковий завод”,
м. Харків
до Спеціалізованої ДПІ по роботі з
великими платниками податків у м.
Харкові
про визнання недійсним рішення та
податкового повідомлення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 21.06.02 господарського суду Харківської області
позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним рішення СДПІ
по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 89-33-
00293628/5916 від 15.04.02 про застосування та стягнення з ЗАТ
“Харківський плитковий завод” сум штрафних (фінансових) санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов’язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства. В частині
визнання недійсним податкового повідомлення № 0000070814/0 від
15.04.02 провадження у справі припинено.
Постановою від 08.08.02 Харківського апеляційного господарського
суду дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що ст. 9 Закону України “Про
інвестиційну діяльність” передбачено, що укладання договорів,
вибір партнерів, визначення зобов’язань, будь-яких інших умов
господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству
України, є виключною компетенцією суб’єктів інвестиційної
діяльності.
Крім того, п. 6.4.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкові повідомлення та
податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо рішення
контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов’язання
або стягнення податкового боргу скасовується або змінюється судом.
Не погоджуючись з судовими рішеннями СДПІ по роботі з великими
платниками податків у м. Харкові звернулось у Вищий господарський
суд України з касаційною скаргою і просить її скасувати,
посилаючись на те, що відповідно до п. 10 Постанови Кабінету
Міністрів України № 568 від 27.04.98 взаємовідносини між
учасниками інвестиційної діяльності (замовником) та інвесторами
здійснюються на підставі інвестиційних угод, та замовниками
розробляється програма будівництва житла для військовослужбовців
та членів їх сімей.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
прийнято рішення № 89-33-4-00293628/5916 про застосування та
стягнення сум штрафних санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов’язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства, яким позивачу донараховано до бюджету 1 903 024, 52
грн. податку на прибуток та застосовані штрафні санкції в розмірі
212 854, 03 грн.
15.04.02 відповідачем на адресу позивача направлено податкове
повідомлення № 0000070814/0, яким останньому визначено суму
податкового зобов’язання у розмірі 2 115 878, 53 грн., встановлені
граничні строки сплати зобов’язання та зазначені наслідки
onpsxemm у встановлені строки.
Рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.
Харкові прийняте на підставі акту № 271/334 від 04.04.02 р.
позапланової виїзної перевірки ЗАТ „Харківський плитковий завод" з
питання дотримання податкового законодавства при використанні
пільг з податку на прибуток по інвестуванню будівництва житла для
військовослужбовців та членів їх сімей у 3-4 кварталі 2001 р.
Актом перевірки встановлено, що позивач здійснював інвестування
житла на підставі трьох договорів (угод) з наступними замовниками:
- відділ будівництва та розквартирування Південно-Східного
напрямку прикордонних військ України - договір № 78 від 02.06.97
р. „Про інвестування матеріальними цінностями та грошовими коштами
будівництва житла для військовослужбовців Прикордонних військ
України та членів їх сімей";
- військова частина А-1206 - угода № 119/54и від 25.09.01 „Про
часткову переуступку прав по договору № 9/ 1-7 від 10.04.97;
- Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах
захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи -
договір № 98 від 21.09.2001 р. „Про часткову передачу прав за
договором від 30.05.97 р. № 39-85 та додатковою угодою від
24.12.99 р. № 3 до нього.
Згідно з актом перевірки, сума інвестицій по вказаним договорам за
3 кв. 2001 р. склала 654126,78 грн., за 4 кв.2001 р.- 1451992,74
грн.
Господарськими судами встановлено, що вимоги позивача в частині
визнання недійсним рішення ДПІ є обґрунтованими, з наступних
підстав. В частині висновків акту перевірки, що стосуються угоди №
78 від 02.06.97 р.:
- угода № 78 "Про інвестування матеріальними цінностями та
грошовими коштами будівництва житла для військовослужбовців
Прикордонних військ України та членів їх сімей" укладена 2 червня
1997р., тобто до 01.07.1997р.;
- довідки № 41,42 підтверджують, що фактичні витрати по угоді №
78 від 02.06.1997р. понесені до 01.07.1997р. Зазначені довідки
оформлені відповідно з вимогами чинного законодавства;
- інвестування позивачем коштів здійснено відповідно до вимог
постанови Кабінету Міністрів України № 568 від 27.04.1998р.
Заперечення відповідача щодо безпідставності використання
позивачем пільги є таким, що суперечить чинному законодавству
України, оскільки ні одним нормативним документом не закріплено
обов'язок сторін з інвестиційної угоди визначати конкретні об'єкти
інвестування.
Статтею 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" № 1560,
встановлено, що укладення договорів, вибір партнерів, визначення
зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що
не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією
суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та
посадових осіб в договірні відносини між суб'єктами інвестиційної
d3k|mnqr3 за межами своєї компетенції не допускається.
Статтею 1 вищеназваного Закону визначено, що інвестиціями є всі
види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в
об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті
якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний
ефект.
Оскільки при укладанні інвестиційної угоди позивач не ставив за
мету отримання прибутку, а лише досягнення соціального ефекту,
тобто будівництво житла для військовослужбовців та членів їх
сімей, об'єкти інвестування не були конкретизовані, а визначені за
родовими ознаками.
Стосовно висновків акту перевірки за угодою № 119/54и від
25.09.2001:
- договір № 9/1-7-5и "Про інвестування засобів на будівництво та
придбання житла для військовослужбовців Збройних Сил України та
членів їх сімей" укладено 10 квітня 1997р. (тобто до
01.07.1997р.);
- довідка № 9/ 1-102 підтверджує, що фактичні витрати по угоді №
9/1-7-5и від 10.04.1997 здійснені в квітні 1997 у розмірі
7950000грн. (тобто до 01.07.1997).Зазначена довідка оформлена
відповідно з вимогами чинного законодавства;
- інвестування проводилося відповідно до вимог постанови Кабінету
Міністрів України № 568 від 27.04.1998р.
В скоригованому реєстрі інвестиційних угод інвестору ЗАТ
"Харківський плитковий завод" визначено район будівництва - м.
Харків, Харківська область, об'єкти за адресами вул. Тимурівців
35А, вул. Тракторобудівників 79/42 знаходяться у м. Харкові, отже
в межах, встановлених скоригованим реєстром.
Відповідно до ст. 219 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов'язання припиняється збігом боржника і кредитора в одній
особі, тобто вексель вважається погашеним.
В частині висновків акту перевірки, стосовно угоди № 98 від
21.09.2001р.:
- договір № 39-85 було укладено 30 травня 1997р. (тобто до
01.07.1997р.);
- фактичне понесення витрат підтверджено довідками, що оформлені
належним чином. Інвестування проводилося відповідно до вимог
постанови Кабінету Міністрів України № 568 від 27.04.1998;
- акти приймання-передачі матеріальних активів за договором № 98
від 21.09.2001р. від сторони, що приймає цінності, підписані
повноважними особами Міністерством України з питань надзвичайних
ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
чорнобильської катастрофи та скріплені його печаткою, а не
представниками АТЗТ "Куряжський ДБК".
Колегія суддів вважає, що визначальним для висновку про
використання інвестицій за цільовим призначенням згідно пункту
22.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та
Sj`gs Президента України від 01.07.93 р. № 240/93 "Про
інвестування будівництва та придбання житла для
військовослужбовців Збройних Сил та членів їх сімей" є те, чи
фактично спрямовані та використані інвестиції на будівництво житла
для військовослужбовців та членів їх сімей чи на інші цілі.
Пунктом 20 "Методології визначення цін і процедури зменшення
податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств
на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними в
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і
порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво
такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим
використанням", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України
від 27.04.98 р. за № 568, контроль за дотриманням процедури
інвестування і за цільовим інвестуванням будівництва житла для
військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється замовниками,
Міністерством фінансів України та його регіональними органами,
відповідно до законодавства.
Відповідальність, яку несуть замовники та інвестори згідно пункту
23 постанови Кабінету Міністрів України № 568 за недостовірність
даних про надання та цільове використання інвестицій на
будівництво житла, і яка є підставою для зменшення податкових
зобов'язань інвестора, покладалась би на позивача у випадку
надання ним недостовірних даних про надання інвестицій на
будівництво житла для військовослужбовців. Тобто, згідно
законодавства, як інвестор, позивач несе відповідальність лише за
спрямування інвестицій. Відповідальність за цільове їх
використання несе замовник.
Обов'язок складення та затвердження реєстрів договорів з
визначенням конкретних інвесторів у відповідності з вимогами п.
22.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та
пункту 10 Методології, покладено на замовників. На них також
покладено обов'язок вносити необхідні корективи в реєстри у
випадку залучення до виконання договорів нових інвесторів.
Позивачем здійснено інвестування на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей на підставі затверджених
замовником реєстрів об'єктів інвестування.
Господарськими судами правомірно встановлено, що податкові
повідомлення, які направлені позивачеві на підставі оскаржуваного
рішення відповідача, у відповідності з п. п. "в" п. 6.4.1 ст. 6
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
вважаються відкликаними, якщо рішення контролюючого органу про
нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення
податкового боргу скасовується або змінюється судом (господарським
судом).
Оскільки рішення відповідача визнано судом недійсним, то зазначене
податкове повідомлення вважається відкликаним, а тому припинення
провадження у справі в цій частині обґрунтовано.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
qr. 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12),
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від 21.06.02 господарського суду Харківської області та
постанову від 08.08.02 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № А-6949/1-36 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко