ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N А-4/435
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.–
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П. ,
за участю представників сторін:
позивача: Ємчук А.В. – державний податковий інспектор державної
податкової інспекції в м. Івано-Франківську,
Лесюк І.С. - старший державний податковий ревізор-інспектор
державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську,
відповідача: Лучук А.М., Заяць О.І. – представники державного
підприємства НТЦ “Буріння”,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.
Івано-Франківську (далі – ДПІ у м. Івано-Франківську)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
04.09.2002
зі справи № А-4/435
за позовом державного підприємства НТЦ “Буріння”, м. Івано-
Франківськ (далі – ДП НТЦ “Буріння”)
до ДПІ у м. Івано-Франківську
про визнання недійсним рішення ДПІ у м. Івано-Франківську від
27.06.2001 № 415-23-13651851/16636
(за зміненим предметом позову
позивач просить зобов’язати відповідача списати пеню за
несвоєчасне повернення валютної виручки в сумі 28806 грн.,
нарахованої зазначеним рішенням ДПІ у м. Івано-Франківську),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області (суддя
Богак Г.М.) від 10.06.2002 позов задоволено; ДПІ у м. Івано-
Франківську зобов’язано списати з ДП НТЦ “Буріння” 28806 грн.
пені, нарахованої у зв’язку з порушенням термінів повернення
валютної виручки.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
04.09.2002 (колегія суддів у складі: Городечної М.І. –
головуючого, суддів Юркевича М.В. і Бонк Т.Б.) рішення суду
першої інстанції зі справи залишено без зміни, а апеляційну
скаргу ДПІ у м. Івано-Франківську - без задоволення.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції обгрунтовано
приписом підпункту 18.1.3 статті 18 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якого
списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні
санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах
18.1.1 та 18.1.2 цього Закону, та не сплачені до дня набрання
чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції,
нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час
здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Судові інстанції у справі мотивували свої рішення тим, що за
приписом цього Закону списання пені залежить лише від періоду
нарахування пені та сплати її на день набрання чинності статтею
18 Закону, а не від дати прийняття податковим органом рішення
про її нарахування.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДПІ у
м. Івано-Франківську просить скасувати рішення судів першої та
апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення у справі.
Відповідач на обгрунтування своєї скарги посилається на те, що
судовими інстанціями було неправильно застосовано низку приписів
статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
. По-перше, судовими інстанціями порушено
вимоги підпункту 18.1.3 статті 18 Закону, оскільки на момент
набрання чинності цією статтею податковим органом пеня за
порушення позивачем строків повернення валютної виручки у 1999
році не була нарахована. По-друге, судами проігноровано припис
підпункту 18.1.5 статті 18 Закону, оскільки позивач не виявив
податкові зобов'язання, що виникли у податкових періодах,
попередніх податковому періоду, на який припадає набрання
чинності цією статтею, та не продекларував їх протягом 60
календарних днів від дня набрання чинності цією статтею.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність
підстав для скасування судових рішень зі справи.
Причиною спору у справі стало нарахування, згідно з рішенням ДПІ
у м. Івано-Франківську від 27.06.2001 № 415-23-13651851/16636,
пені у сумі 28806 грн. за порушення ДП НТЦ “Буріння” термінів
зарахування на його валютний рахунок у 1999 році виручки в
іноземній валюті. Після зміни позивачем предмету позову на
вимогу про зобов’язання ДПІ у м. Івано-Франківську списати цю
суму пені судовими інстанціями обгрунтовано задоволено позов на
підставі припису підпункту 18.1.3 статті 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до
якого списанню з платників податків підлягають пеня та штрафні
санкції, нараховані на податковий борг, визначений у підпунктах
18.1.1 та 18.1.2 цього пункту, та не сплачені до дня набрання
чинності цією статтею, у тому числі пеня та штрафні санкції
нараховані у зв'язку з порушенням строків розрахунків під час
здійснення операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Доводи відповідача у касаційній скарзі щодо неправильного
застосування судовими інстанціями у справі приписів статті 18
цього Закону є помилковими.
Відповідачем не врахована правова природа пені, встановлена
статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в
іноземній валюті” ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
. Цією нормою пеня визначена як
захід відповідальності за порушення резидентами термінів
розрахунків у іноземній валюті. Згідно з пунктом 2 Положення про
списання та розстрочення податкового боргу платників податків у
зв'язку з відміною картотеки, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 1.03.2001 р. № 81, списанню
підлягають усі види пені та штрафних санкцій, що зараховуються
до бюджетів усіх рівнів, у тому числі пеня та штрафні санкції,
нараховані за порушення термінів розрахунків під час здійснення
операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Отже, цей вид
пені хоча й зараховується до бюджету, однак нараховується не на
податковий борг. Базою для її нарахування є сума неодержаної
виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю
України за валютним курсом Національного банку України на день
виникнення заборгованості. Пеня за порушення резидентами
термінів розрахунків у іноземній валюті є заходом
відповідальності за порушення валютного, а не податкового
законодавства. Тому правила статті 18 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо порядку
списання пені мають застосовуватись з урахуванням особливостей
правової природи пені за порушення резидентами термінів
розрахунків у іноземній валюті.
Так, до порядку списання цього виду пені не може бути
застосовано вимогу підпункту 18.1.3 статті 18 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо
обов’язковості нарахування даної пені до дня набрання чинності
цією статтею, оскільки у ньому йдеться виключно про нарахування
пені на податковий борг. До порядку списання цього виду пені
неможливо застосувати і вимоги підпункту 18.1.5 цього Закону,
оскільки чинним законодавством України не передбачено
декларування резидентами відомостей щодо порушень термінів
зарахування виручки в іноземній валюті на їх валютний рахунок та
своїх зобов’язань щодо сплати пені за порушення зазначених
термінів.
Отже з огляду на правову природу пені за порушення резидентами
термінів розрахунків у іноземній валюті та зміст вимог статті 18
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
цей вид пені підлягає списанню, якщо він виник
станом на 31.12.1999 року і не сплачений на день набрання
чинності цією статтею.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-7-111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 04.09.2002 зі справи № А- 4/435 без змін, а касаційну скаргу
- без задоволення.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко