640/4642/21 Про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства юстиції України, в особі Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України про анулювання свідоцтва судового експерта - 21.03.2023 Прийняття

1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, в особі Дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України (далі - відповідач, ЦЕКК), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ЦЕКК від 22 січня 2021 року №2.

2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що вважає рішення ЦЕКК від 22 січня 2021 року №2 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки не погоджується із рішенням відповідача від 2 липня 2020 року № 2 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, на підставі якого відповідачем прийнято оспорюване у цій справі рішення, як таким, що, на думку позивача, прийнято відповідачем усупереч чинному законодавству з порушенням вимог абзаців першого-третього підпункту 2 пункту 11 розділу VI, абзаців другого-третього підпункту 3 пункту 11 розділу VI, абзацу другого підпункту 4 пункту 11 розділу VI, пункту 13 розділу VI Положенням про Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України та атестацію судових експертів (далі - Положення №301/5), а тому наполягає, що рішення, прийняте на підставі протиправного, на його переконання, рішення, не може бути законним та підлягає скасуванню. При цьому, позивач повідомив, що відповідність вимогам законодавства рішення відповідача від 2 липня 2020 року № 2 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності є предметом судового розгляду у справі № 640/18335/20 за його позовом. Позивач уважає, що цю обставину мав урахувати відповідач та відкласти прийняття оспорюваного рішення від 22 січня 2021 року №2 про анулювання свідоцтва судового експерта до вирішення по суті справи № 640/18335/20.

2.1. Поряд із цим позивач наполягав, що рішенням відповідача від 2 липня 2020 року № 2 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не встановлено строк, протягом якого позивач повинен пройти повторну атестацію, у чому позивач убачає порушення принципу юридичної визначеності у контексті чіткості строків та порядку проходження повторної атестації.

3. У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, зокрема, наполягав на тому, що на підставі вимоги пункту 12 розділу V Положення №301/5 свідоцтво судового експерта ОСОБА_1 підлягало анулюванню у зв`язку з непроходженням фахівцем, відносно якого застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва, протягом встановленого строку повторної атестатії. Крім того, відповідач звернув увагу, що рішення ЦЕКК від 2 липня 2020 року № 2 щодо притягнення судового експерта ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва на 6 місяців на час виникнення спірних правовідносин було чинним та у судовому порядку не скасовано.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи.

4. Рішенням ЦЕКК від 27 травня 2020 року №1 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

5. Рішенням ЦЕКК від 2 липня 2020 року №2 відповідно до розділу VI Положення №301/5 притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва № 1953 за експертними спеціальностями: 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, 11.3 - дослідження документів фінансово-кредитних операцій на 6 місяців, зобов`язано позивача пройти підготовку за відповідними програмами підготовки та повторно пройти атестацію.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до Окружного адміністративного суду міста Києва.

6.1. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

7. Протягом встановленого рішенням ЦЕКК строку судовий експерт ОСОБА_1 повторну атестацію в ЦЕЕК не пройшов. До кваліфікаційної палати ЦЕКК документи щодо атестації судового експерта ОСОБА_1 не надходили.

8. Рішенням ЦЕКК від 22 січня 2021 року №2 відповідно до пункту 12 розділу V Положення №301/5 у зв`язку з непроходженням судовим експертом ОСОБА_1. протягом встановленого шестимісячного строку призупиненої дії свідоцтва повторної атестації анульовано свідоцтво № 1953 судового експерта ОСОБА_1 за експертними спеціальностями: 11.2 - дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, 11.3 - дослідження документів фінансово- кредитних операцій.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що пунктом 12 розділу V Положення №301/5 передбачено, що свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта з певного виду експертної спеціальності підлягає анулюванню у разі непроходження фахівцем, відносно якого застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді призупинення дії свідоцтва, протягом встановленого рішенням дисциплінарної палати ЦЕКК строку повторної атестації. Оскільки, за висновком судів попередніх інстанцій, термін спливу призупинення дії свідоцтва закінчувався 2 січня 2021 року і у цей термін ОСОБА_1 до кваліфікаційної палати ЦЕКК щодо проходження атестації не звертався, тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спірне рішення відповідача є обґрунтованим та відповідає обставинам справи.

10.1. При цьому, суди попередніх інстанцій відхилили аргументи позивача щодо невизначеності рішенням ЦЕКК від 2 липня 2020 року №2 строку, протягом якого позивач зобов`язаний пройти підготовку та повторну атестацію, а також порядку їх проходження - під час шестимісячного строку призупинення дії свідоцтва чи після закінчення цього строку, та зазначили, що позивачу було надано 6 місяців для проходження атестації.

ІV. Касаційне оскарження

11. 28 листопада 2022 року у Верховному Суді зареєстровано касаційну скаргу представника позивача - адвоката Войніканіс-Мирського Я.С. на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 серпня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року, у якій скаржник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

12. На обґрунтування наявності підстав для касаційного оскарження представник позивача зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, неправильно застосували норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові від 30 серпня 2022 року у справі № 640/27721/20, а саме: щодо застосування пункту 22 статті 92 Конституції України, який полягає у тому, що підстави (засади) юридичної відповідальності мають врегульовуватися виключно законами України, а не нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

12.1. Так, покликаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у наведеній справі, заявник касаційної скарги наполягає, що непритягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у порядку, визначеному пунктом 22 статті 92 Конституції України, спричинює відсутність у ЦЕКК права приймати рішення про анулювання свідоцтва судового експерта, виданого позивачу.

13. Крім того, представник позивача у касаційній скарзі зазначає, що Шостим апеляційним адміністративним судом справу розглянуто за відсутності учасників справи, які не були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання.

13.1. У зв`язку із цим скаржник наполягає, що Шостий апеляційний адміністративний суд не надсилав позивачу повістку про виклик у судове засідання, призначене на 31 жовтня 2022 року, рекомендованим листом і в матеріалах справи відсутня розписка позивача про отримання повістки. При цьому, ані ОСОБА_1, ані його представник не подавали письмової заяви з проханням надсилати тексти повісток у цій справі електронною поштою.

13.2. Також скаржник звертає увагу на те, що у день засідання, 31 жовтня 2022 року, о 7:00 год у Києві було оголошено повітряну тривогу, а о 10:02 год - було оголошено про відбій повітряної тривоги, при цьому судове засідання було призначено на 10:10 год. Оскільки повітряна тривога закінчилася лише за 8 хв до початку судового засідання, яких недостатньо для того, щоб учасники справи встигли з`явитися у судове засідання, тому скаржник наполягає, що суд апеляційної інстанції, нехтуючи конституційною засадою, яка визначена статтею 3 Конституції України, а також незважаючи на безпекову ситуацію в Україні та наявні загальновідомі об`єктивні обставини нез`явлення на судове засідання, необґрунтовано та безпідставно, на переконання скаржника, розглянув справу в порядку письмового провадження.

14. Касаційна скарга містить клопотання про розгляд справи за участі позивача та/або його представника.

15. 14 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника позивача у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Окружного адміністративного суду м. Києва матеріали справи № 640/4642/21.

15. До Верховного Суду 27 грудня 2022 року надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу представника позивача, в якому відповідач, спростовуючи доводи касаційної скарги, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

15.1. Доводи відзиву на касаційну скаргу відтворюють позицію відповідача у судах попередніх інстанцій. Додатково відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог частини п`ятої статті 308 КАС України правомірно, на думку відповідача, не розглядав підстави позову (щодо застосування 92 Конституції України (254к/96-ВР) ), що не були заявлені позивачем в суді першої інстанції та переглянув справу і перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті підстав позову, заявлених у суді першої інстанції.

15.2. Щодо доводів скаржника про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, відповідач зазначає, що згідно з відомостями підсистеми Електронний Суд 12 жовтня 2022 року та 17 жовтня 2022 року на адресу електронної пошти позивача та відповідача направлено відповідно ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року про відкриття апеляційного провадження та призначення розгляду справи і повістку (повідомлення) про призначення справи № 640/4642/21 до розгляду. Наведені обставини, на думку відповідача, спростовують твердження скаржника щодо неналежного повідомлення про розгляд апеляційної скарги позивача та, відповідно, неможливість розгляду справи за відсутності її учасників.

16. Відзив на касаційну скаргу містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.

17. 8 лютого 2023 року справа № 640/4642/21 надійшла до Верховного Суду.

V. Позиція Верховного Суду

18. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

19. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Частиною першої статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

21. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

21.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

21.2. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

21.3. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

22. Згідно з частинами першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

23. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги представника позивача, Верховний Суд виходить з такого.

24. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження стало твердження представника позивача щодо безпідставності розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи у порядку письмового провадження.

25. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

26. Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

27. За змістом частини першої статті 8 КАС України, всі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

28. Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

29. Розгляд цієї справи здійснено судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні за участю учасників справи.

30. Колегія суддів звертає увагу, що процесуальним законом встановлено для судів певну процедуру надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також необхідність їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.

31. Так, за правилами частини першої статті 124 КАС України, судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

32. Згідно з частиною третьою статті 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється: 1) за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу; 2) за відсутності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.

33. У касаційній скарзі скаржник насамперед наполягає на тому, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження щодо належного повідомлення позивача про дату, час та місце судового розгляду, а тому у суду апеляційної інстанції не було підстав проводити судовий розгляд цієї справи без участі позивача та його представника.

34. За текстом постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року її ухвалено судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження з огляду на неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання.

35. Положеннями частин першої та другої статті 313 КАС України обумовлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

35.1. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

36. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 31 жовтня 2022 року о 10:10 год.

37. При цьому, 17 жовтня 2022 року відповідальним працівником Шостого апеляційного адміністративного суду сформовано повістку-повідомлення на ім`я ОСОБА_1, у якій зазначено, що розгляд його апеляційної скарги відбудеться о 10:10 год 31 жовтня 2022 року за адресою: вул. Князів Острозьких, 8 корп. 30, м. Київ.

38. За правилами частини сьомої статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

39. При цьому, згідно з частиною шостою статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.

40. Наведеній процесуальній нормі кореспондує пункт 10 підрозділу 1 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № № 1845/0/15-21 (далі - Положення про ЄСІТС).

41. Підсистеми "Електронний кабінет", "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно розпочали функціонувати з 5 жовтня 2021 року після публікації 4 вересня 2021 року у газеті "Голос України" оголошення Вищої ради правосуддя про прийняття рішення №1845/0/15-21 про затвердження Положення про ЄСІТС.

42. Відповідно до пункту 37 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

43. За правилами пункту 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.

В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

44. Колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах справи наявна довідка про доставку електронного листа (том ІІ а.с. 48), у якій зазначено, що документ в електронному вигляді "Повістка-повідомлення (апеляція)" від 17 жовтня 2022 року у справі №640/4642/21 було надіслано одержувачу ОСОБА_1 в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 17 жовтня 2022 року о 12:54 год.

45. Вказана довідка складена відповідальним працівником Шостого апеляційного адміністративного суду та є підтвердженням доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі та у суду немає підстав вважати вказану довідку неналежним доказом про надіслання позивачу повістки про виклик у судове засідання.

46. З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що судом апеляційної інстанції вжито належних заходів з використанням передбачених нормами КАС України (2747-15) процесуальних засобів щодо належного повідомлення позивача про час, місце та дату судового засідання.

47. Таким чином, у ході касаційного провадження не знайшли підтвердження доводи представника позивача про те, що позивача не було належним чином повідомлено судом апеляційної інстанції про дату, час і місце судового засідання.

48. Разом з тим колегія суддів ураховує аргументи скаржника щодо відсутності в учасників справи достатнього часу з`явитися у судове засідання з огляду на оголошення у Києві повітряної тривоги.

49. Так, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" (389-19) Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

50. Надалі воєнний стан в Україні продовжувалася згідно із Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року №259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року №573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022 та від 6 лютого 2023 року №58/2023 і триває й досі.

51. Загальновідомим фактом є те, що 31 жовтня 2022 року російські війська завдали масованого ракетного удару по всій території України, зокрема і по місту Києву, під час якого у місті Києві з 7:00 год до 10:02 год тривала повітряна тривога. Крім того, у місті Києві фіксувалися перебої електропостачання.

52. Верховний Суд наголошує, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

53. Поряд із цим статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

54. У контексті цієї справи Верховний Суду також вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

55. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

56. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

57. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.

58. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

59. Так, у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom, заява №4451/70, пункти 28-36) ЄСПЛ було визначено, що право на доступ до суду є одним з аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. У цій справі Суд визнав право на доступ до суду як невід`ємний аспект гарантій, закріплених у статті 6, пославшись на принципи верховенства права та недопущення свавілля, покладені в основу більшості положень Конвенції. Разом з тим, право на доступ до суду повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (рішення у справі "Беллє проти Франції" (Bellet v. France), заява №13343/87, пункт 36). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany), [ВП] заява № 42527/98, пункт 45 та рішення у справі "Парафія греко-католицької церкви в м. Лупені та інші проти Румунії", (Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania), [ВП] заява №76943/11, пункти 84, 86).

60. У справі "Bellet v. France" (заява №23805/94, пункт 36) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

61. Рішенням ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому, такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

62. Сторони повинні мати можливість висловити свої аргументи під час публічного слухання справи. Право на змагальний процес означає можливість для сторін знати та висловити свої міркування щодо усіх наданих у справі доказів чи пояснень (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1993 року у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" (Ruiz-Mateos v. Spain), заява № 12952/87).

63. ЄСПЛ визначив, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" від 4грудня 1995 року).

64. Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

65. При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

66. Підсумовуючи наведене, незважаючи на належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання та відсутність клопотань сторін про відкладення судового засідання, однак ураховуючи наявність об`єктивних обставин, що з огляду на безпекову ситуацію у місті Києві 31 жовтня 2022 року унеможливлювали вчасне прибуття учасників справи у судове засідання (з 7:00 год до 10:02 год у місті Києві тривала повітряна тривога, а судове засідання було призначено на 10:10 год), колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження.

67. Отже, суд апеляційної інстанції, вирішуючи справу без участі позивача та/або його представника, який є заявником апеляційної скарги та зазначив суду про своє бажання прийняти участь в розгляді справи у відкритому судовому засіданні, вдався до надмірного формалізму та позбавив, зокрема, позивача можливості довести суду переконливість своєї позиції на стадії апеляційного розгляду, відтак порушив його право на справедливий і публічний розгляд його справи.

68. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією уникнення можливої судової помилки.

69. Враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, Верховний Суд констатує, що вказана скаржником підстава касаційного оскарження знайшла підтвердження, оскільки суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, допустив порушення норм процесуального права.

70. Зважаючи на наведені мотиви Верховний Суд не розглядає інші доводи касаційної скарги як такі, що не впливають на загальний висновок колегії суддів у цій справі. Їх докладний аналіз є недоцільним.

71. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.