ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 9/37
Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.,
суддів Хандуріна М.І.,
Черкащенка М.М.,
за участю представників від позивача: Бодялов В.В. – голова
ліквідаційної комісії (протокол від
28.12.98 р.);
від відповідача: Павленко О.В. – дов
від. 19.11.02 р. № 482, Гречка С.М. –
дов. від 19.11.02 р. № 483;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні Державної холдінгової компанії
касаційну скаргу “Луганськвуглезбагачення – сервіс”
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 07.08.2002 р.
у справі господарського Луганської області
суду
за позовом Державної холдінгової компанії
“Луганськвуглезбагачення-сервіс” в
особі ліквідаційної комісії
до дочірнього підприємства – ВАТ
“Луганський ремонтно-механічний
завод” Державної холдінгової компанії
“Луганськвуглепереробка”
Про повернення безпідставно придбаного майна на суму 749810
грн. 38 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.06.2002
р. у справі № відмовлено в задоволенні позовних вимог ДХК
“Луганськвуглезбагачення-сервіс” до ДП “Луганський
ремонтно-механічний завод” ДХК “Луганськвуглепереробка” про
витребування майна з чужого незаконного володіння вартістю
749810,38 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
07.08.2002р. рішення господарського суду Луганської області від
18.06.2002 р. у даній справі залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішення ДХК
“Луганськвуглезбагачення-сервіс” (в особі ліквідаційної комісії)
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою про їх скасування, посилаючись на порушення судом норм
матеріального та процесуального права.
Заслухавши представників сторін, перевіривши повноту і
об'єктивність розгляду в судовому процесі всіх обставин справи,
правильність застосування судом першої і апеляційної інстанції
норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як встановлено судами як першої, так і апеляційної інстанції
відповідач отримав з бази УМТП ДХК
“Луганськвуглезбагачення-сервіс” на накладними матеріальні
цінності на загальну суму 749810,38 грн., які є предметом
позову. Як стверджує відповідач, матеріальні цінності він
отримав на законних підставах, на погашення заборгованості, що
виникла, згідно акту звірення рахунків від 01.10.1998 р., у
позивача перед відповідачем в сумі 827318,52 грн. Тобто
відповідач набув права на передане йому спірне майно на підставі
акту звірки взаєморозрахунків між ДХК
“Луганськвуглезбагачення-сервіс” та ДП “Луганський
ремонтно-механічний завод”.
Відповідно до ст. 151 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в силу зобов’язань
одна особа (боржник) зобов’язана вчинити на користь іншої особи
(кредитора) певну дію, як-то: передати майно, виконати роботу,
сплатити гроші та інше або утримання від певної дії, а кредитор
має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з договору або інших підстав, зазначених
у статті 4 цього Кодексу.
За приписом ст. 161 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок – відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Тобто, у даному випадку право ДП “Луганський ремонтно-механічний
завод” на спірне майно виникло на підставі акту звірки
взаєморозрахунків від 01.10.1998 р., що законодавством не
передбачено. Інших підстав виникнення права та підстав закон не
передбачає.
Згідно ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
на господарський суд
покладеного обов'язок оцінити докази за своїм внутрішнім
переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи
в їх сукупності, керуючись законом.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарським судом
Луганської області та Донецьким апеляційним господарським судом
при винесенні судових рішень неповно з'ясовано обставини справи,
що мають значення для правильного вирішення спору.
Таким чином, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо
встановлення обставин справи, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, а останні встановлено не повно, справа
підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду спору господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства вирішити спір.
Враховую викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної холдінгової компанії
“Луганськвуглезбагачення – сервіс” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2002 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду у
справі № 9/37 скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.
Головуючий В. Божок
Судді М. Хандурін
М. Черкащенко