ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.02.2003 Справа N 8/339
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С.
суддів : Савенко Г.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ВАТ "Маріупольгаз"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 07.11.2002 p.
у справі господарського суду Дніпропетровської області
за позовом ВАТ "Маріупольгаз", м. Маріуполь
до ЗАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення 545 000, 00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: А.А.А. - дов. № 1628/5 від 23.07.02 p.
від відповідача: Б.Б.Б. - дов. № 107 від 20.03.01 p.
Д.Д.Д. - дов. № 364 від 01.08.02 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 09.09.02 господарського суду Дніпропетровської
області відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення
збитків в сумі 1094000, 00 грн. Постановою від 07.11.02
Дніпропетровського апеляційного господарського суду дане рішення
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що згідно ст. 75 УВЗ ( 995_009 ) (995_009)
простий вексель за своєю суттю є одностороннім зобов'язанням
векселедавця здійснити платіж визначеної суми грошей законному
векселедержателю. В матеріалах справи відсутні докази звернення
позивача до векселедавця простих векселів з вимогою оплатити за
векселями. Посилання позивача на ч. 4 ст. 392 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, як на правову підставу стягнення з
відповідача збитків є необґрунтованими, оскільки відповідно до
даної статті, повірений зобов'язаний відшкодувати, нанесені
припиненням договору, збитки лише у випадку, коли довіритель
позбавлений можливості замінити його чи інакше забезпечити свої
інтереси.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ "Маріупольгаз" звернулось
у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою і просить
її скасувати, посилаючись на те, що судом неправильно застосовані
норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 161,
203, Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, відповідно до яких
зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений
строк у відповідності з вимогами закону, договору та ч. 4 ст. 392
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
якою передбачено
відшкодування завданих збитків припиненням договору.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково з наступних
підстав.
ЗАТ КБ "Приватбанк" в особі директора Маріупольської філії
"Приватбанку", на підставі Положення "Про Маріупольську філію",
довіреності № 1705 від 01.06.2000 та ВАТ "Маріупольгаз" 02.10.01
уклали договір №Т0210-01тч купівлі-продажу векселя. Згідно з даним
договором позивач придбав простий вексель ПП "Еквіп" (додаток № 1
до договору) номінальною вартістю 565 000,00 грн. за ціною
500 000, 00 грн.
Сторони 02.10.01 уклали договір доручення №К1001-001тч. Відповідно
до п. 1.1 договору відповідач (повірений) зобов'язався в період з
02.04.02 до 05.04.02 здійснити від імені і за рахунок позивача
(довірителя) за відповідну плату: - укласти угоди, скласти
документи, акти, договори від імені довірителя для реалізації
векселя ПП "Еквіп" за номінальною вартістю 565000,00 грн.
Приймаючи рішення господарський суд мотивував його тим, що
довіритель не передав повіреному простий вексель, вказаний в
додатку № 1 до договору.
Однак судом не враховано, що відповідно до п.2 гл. 4 "Купівля,
продаж і обмін векселів за дорученням" розділу 8 Положення "Про
операції банків з векселями" ( v0653500-99 ) (v0653500-99)
затвердженого
постановою правління НБУ 28.05.99 за № 268, приймання, або
передавання банком куплених, проданих або обміняних векселів
здійснюються за реєстрами. Складання та зміст інших документів
необхідних сторонам для виконання договорів купівлі, продажу і
міни та виконання зобов'язань за договорами, залишається поза
сферою застосування цього положення і регулюється нормами
цивільного законодавства.
Враховуючи, що відносини за договором доручення між організаціями,
як правило, регламентується спеціальним законодавством,
одностороння відмова від такого договору юридичною особою можлива
лише у випадках, прямо передбачених законодавством.
Судом також не враховано, що оспорюваний договір доручення
укладений на виконання договору купівлі-продажу цінних паперів.
Відповідно до ч. 4 ст. 392 Цивільного кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо
повірений відмовився від договору за умов коли довіритель був
позбавлений можливості замінити його або іншим шляхом забезпечити
свої інтереси і внаслідок цього йому була заподіяна шкода,
повірений у цьому випадку зобов'язаний відшкодувати цю шкоду.
Таким чином господарськими судами неповно з'ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування постанови та рішення і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 07.11.02 p. Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та рішення від 09.09.02 p. господарського суду
Дніпропетровської області зі справи № 8/339 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Головуючий В.С. Божок
Судді Г.В. Савенко
М.М. Черкащенко