ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 8/595
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. – головуючого, Вовка І.В., Гончарука П. А.
розглянувши касаційні скарги ВАТ “Азов” та ТОВ “МЖКбуд” на
рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2002р. у
справі № 8/595 за позовом ТОВ “МЖКбуд” до ВАТ “Азов”
про стягнення 26636,26 грн., -
В С Т А Н О В И В
У липні 2002 р. позивач звернувся до господарського суду
Донецької області з позовом до відповідача про стягнення
26636,26 грн., в тому числі 3% річних з простроченої суми,
інфляційних збитків, додаткових витрат по оплаті юридичних
послуг, поїздки до господарського суду та відрядження,
посилаючись на порушення відповідачем умов договору.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.09.2002р.
(суддя Ємельянов А.С.) позов задоволено частково, стягнуто з
відповідача інфляційні витрати в сумі 13276,05 грн. та 3% річних
в сумі 7666,77 грн., а всього 20942,82 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду Донецької області від 12.09.2002р.та
припинити провадження по справі, посилаючись на те, що рішення
прийняте з порушенням норм матеріального права.
У касаційній скарзі позивач просить змінити рішення
господарського суду Донецької області від 12.09.2002р. в частині
стягнення збитків та задовольнити вимоги в повному обсязі,
посилаючись на невідповідність судового рішення нормам
матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, суд
прийшов до висновку що касаційна скарга ВАТ “Азов” підлягає
задоволенню частково, а скаргу ТОВ “МЖКбуд” слід залишити без
задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судом
першої інстанції між позивачем і відповідачем було укладено
контракт № 1д від 28.03.97р. на виконання підрядних робіт та
додаткову угоду № 68р.
У зв’язку з невиконанням відповідачем умов контракту по оплаті
виконаних робіт, рішенням арбітражного суду Донецької області у
справі № 20/33 від 22.03.2000р. з відповідача стягнуто 24484,00
грн. за виконані у травні 1998 року роботи.
Вказане рішення виконано 15.02.02р.
Рішенням цього ж суду від 19.09.01р. у справі № 36/310 за
виконані позивачем роботи згідно вказаного контракту з
відповідача на підставі ст.ст. 161, 162, 203, 214 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
стягнуто 328318,22 грн. боргу, 149775,95 грн. суми
інфляції та 32515,97 грн. річних.
Таким чином, спір між сторонами, що виник з наведених договірних
зобов’язань вирішено остаточно актом правосуддя, тому після
набрання ним законної сили, правовідносини сторін, зі стадії
вирішення спору переходять у виконавчу стадію, на якій рішення
суду, не виконані добровільно, виконуються примусово органами
державної виконавчої служби та посадовими особами у порядку
виконавчого провадження і правовідносини, що виникають між
сторонами на цій стадії регулюються розділом ХІV ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та Законом України “Про виконавче
провадження”.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції не мав законних
підстав для задоволення нового позову щодо стягнення на підставі
ст. 214 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з відповідача санкцій у вигляді
інфляції в сумі 13276,05 грн. та три проценти річних в сумі
7666,77 грн., всього заборгованості в сумі 20942,82 грн. за
період з 20.09.01р. до 19.06.02р.
Рішення суду від 12.09.02р. в цій частині підлягає скасуванню, у
зв’язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального
права, а в позові слід відмовити.
Твердження касаційної скарги позивача про неправильне
застосування судом ст.ст. 161, 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в
частині відмови в позові про стягнення вартості юридичних послуг
в сумі 4000,00 грн. та витрат на службові відрядження і
проїздних документів в сумі 1693,44 грн. безпідставне.
Відповідно до ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
в разі невиконання
або неналежного виконання зобов’язання боржником, він
зобов’язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата
або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором
доходи, які він одержав би, якби зобов’язання було виконано
боржником.
Відмовляючи в позові в даній частині вимог, місцевий суд виходив
з того, що вказані витрати понесені позивачем є частиною його
господарської діяльності, а тому не можуть бути визнані як
нанесені відповідачем невиконанням зобов’язання збитки.
Оскільки вказані витрати позивача не пов’язані безпосередньо з
договором, за невиконання умов якого відповідач несе
відповідальність, понесені позивачем за межами вказаного
договору, місцевий суд підставно не визнав дані витрати збитками
позивача в розумінні ст. 203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і правильно
відмовив у задоволенні даних вимог.
Доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновку
місцевого суду у цій частині.
Рішення в даній частині відповідає матеріалам справи і вимогам
закону, а тому його необхідно залишити без змін, а скаргу без
задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “МЖКБУД” залишити без задоволення.
Касаційну скаргу ВАТ “Азов” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.09.2002р. у
справі № 8/595 в частині стягнення санкцій за несвоєчасне
виконання зобов’язань в сумі 20942,82 грн. та судових витрат
скасувати і відмовити в задоволенні цих вимог.
В решті рішення залишити без змін.
Доручити господарському суду Донецької області видати зворотній
наказ в разі підтвердження стягнення сум за вказаним рішенням.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.