Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.02.2003 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді,
суддів;
розглянувши касаційну скаргу Компанії "YYY" на рішення
господарського суду м. Ч-ська від ХХ.05.2002 р.
у справі № Х4 господарського суду м. Ч-ська
за позовом Приватного підприємця А.А.А.
до відповідача Закритого акціонерного товариства "QQQ"
про зобов'язання виконати договір
за участю представників:
Приватний підприємець А.А.А. - не з'явилися;
ЗАТ "QQQ" - присутній;
Компанія "YYY" - присутні.
встановила:
Приватний підприємець А.А.А. звернулася до господарського суду м.
Ч-ська з позовом та просила суд зобов'язати Закрите акціонерне
товариство "QQQ" передати у власність головний корпус площею
5552,9 кв.м. та блок цехів площею 3318,9 кв.м., які розташовані у
м. Ч-ську по вул. Ц-ній, 88 та визнати за нею право власності на
це майно (а.с. 2-3) Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач
посилається на те, що відповідач у встановлений строк не виконав
взятих на себе зобов'язань по поверненню грошових коштів
відповідно до умов договору № Х6 від ХХ.04.2001 р., у зв'язку з
чим, у відповідності з п. 14 договору, зобов'язаний передати у
власність заставлене майно.
Рішенням господарського суду м. Ч-ська від ХХ.05.2002 р. заявлений
позов задоволено. Відповідно до рішення суду зобов'язано ЗАТ "QQQ"
передати у власність позивачу головний корпус площею 5552,9 кв.м.
та блок цехів площею 3318,9 кв.м., які розташовані у м. Ч-ськ по
вул. Ц-ній, 88, та визнано право власності на це майно за
Приватним підприємцем А.А.А. (а.с. 20).
Рішення мотивовано судом тим, що відповідач у встановлений
договором строк не виконав зобов'язань щодо повернення грошових
коштів, у зв'язку з чим за умовами договору зобов'язаний передати
у власність відповідача предмет застави.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням Компанія "YYY"
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, а у задоволенні заявленого
позову відмовити.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що
оскаржуваний акт прийнято з порушенням норм матеріального та
процесуального права. Так скаржник вказує, що судом першої
інстанції прийнято рішення, яке стосується його прав та
обов'язків, оскільки він є власником майна, право власності на яке
визнано за позивачем у справі, разом з тим Компанія "YYY" до
участі у справі залучена не була.
Відповідач у справі - ЗАТ "QQQ" у відзиві на касаційну скаргу,
вважаючи її доводи безпідставними, просить у задоволенні
викладених у ній вимог відмовити.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ЗАТ "QQQ" подало
клопотання про зупинення касаційного провадження до розгляду заяви
про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Вищого
господарського суду України ХХ.03.2002 р. у справі № Х7
господарського суду м. Ч-ська та прийняття рішення у справі № Х8
господарського суду м. Ч-ська.
Подане клопотання колегією суддів відхилено з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський
суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду
даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом,
що вирішує господарські спори, або відповідного питання
компетентними органами.
В силу ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, касаційна інстанції перевіряє законність винесеного у
справі рішення і не може брати до уваги обставини, які не
встановлені при його прийнятті.
Отже, розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставини
постанови Вищого господарського суду України від ХХ.03.2002 р. у
справі № Х7 господарського суду м. Ч-ська та справи № Х8
господарського суду м. Ч-ська не перешкоджає розгляду поданої
касаційної скарги по суті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При вирішенні даної справи судом першої інстанції встановлено, що
між сторонами у справі - Приватним підприємцем А.А.А. та ЗАТ "QQQ"
ХХ.04.2001 р. укладено договір № Х6, за умовами якого позивачем
передано відповідачу у власність грошові кошти у розмірі 625 920
грн. (акт від ХХ.02.2002 р.), а відповідач брав на себе
зобов'язання повернути позивачу рівну кількість грошей у
встановлений договором строк.
Зобов'язання відповідача по поверненню грошових коштів за цим
договором сторонами забезпечені заставою. Так, відповідно до
нотаріально посвідченого договору застави від ХХ.05.2001р., у
заставу передавалось 44/100 частини від цілісного майнового
комплексу, загальною площею 8871,80 кв.м., а саме: головний корпус
площею 5552,9 кв.м., блок цехів площею 3318,9 кв.м., які
розташовані у м. Ч-ську по вул. Ц-ній, 88.
Вказаний договір застави не визнано недійсним у встановленому
порядку, тому посилання скаржника, викладені у касаційній скарзі,
не можуть бути взяті до уваги колегією суддів.
Приймаючи рішення у справі, господарський суд м. Ч-ська встановив,
що відповідач не виконав у встановлений строк зобов'язання по
поверненню грошових коштів.
Відповідно до ст. 181 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 1 Закону
України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
, в силу застави кредитор
(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником
(заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати
задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами.
В силу ст. 20 Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
, заставодержатель набуває право
звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент
настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою,
воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи
договором.
За змістом ч. 6 вказаної норми ( 2654-12 ) (2654-12)
, звернення стягнення на
заставлене майно здійснюється за рішенням суду (арбітражного або
третейського суду), на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо
інше не передбачене законом або договором застави.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони додатковою угодою
до договору від ХХ.10.2001 р. передбачили, що у разі невиконання
зобов'язань по поверненню коштів у встановлений строк, предмет
застави передається у власність позивача. Вказане положення
договору не суперечить ст. 20 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
.
За таких обставин суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив
заявлені позовні вимоги.
Таким чином, рішення господарського суду м. Ч-ська від ХХ.05.2002
р. відповідає нормам матеріального та процесуального права і
підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
рішення господарського суду м. Ч-ська від ХХ.05.2002 р. у справі №
Х4 господарського суду м. Ч-ська залишити без змін, а касаційну
скаргу Компанії "YYY" - без задоволення.