ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 78/3-2000
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Торговий дім
“Смерічка”
на постанову від 01.08.2002 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 78/3-2000 господарського суду
Київської області
за позовом Комерційного
промислово-інвестиційного банку
України в особі відділення
промислово-інвестиційного банку у
м. Вишгороді (далі – КПІБУ в особі
ВПІБ у м. Вишгороді)
до Товариства з обмеженою
третя особа відповідальністю “Торговий дім
“Смерічка” (далі – ТОВ “ТД
“Смерічка”)
Дочірнє підприємство
“Смерічка-Тетяна” (далі – ДП
“Смерічка-Тетяна”)
про стягнення 29444,48 грн.
в судовому засіданні взяли не з’явилися
участь представники: Руденко І.А. – директор (протокол
від позивача: № 4
від відповідача: від 05.10.2001 р.)
від третьої особи: не з’явилися
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
КПІБУ в особі ВПІБ у м. Вишгороді звернувся до господарського
суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ “ТД
“Смерічка” 29444,48 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до кредитного
договору № 11/98 від 23.04.1998 р. відділенням банку був виданий
кредит в сумі 30000 грн. ДП “Смерічка-Тетяна” під договір
застави майнових прав терміном погашення 23.04.1999 р.
Відповідно до договору № 11/98 застави майнових прав від
23.04.1998 р. у випадку непогашення кредиту ДП “Смерічка-Тетяна”
директор ДП “Смерічка-Тетяна” Базарова Тетяна Миколаївна надала
право банку звернути стягнення на її дольову частку у статутному
фонді ТОВ “ТД “Смерічка”.
23.04.1999 р. сума кредиту не була погашена, тобто умови
кредитного договору ДП “Смерічка-Тетяна” виконані не були.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя – Сибіга
О.М.) від 29.05.2002 р. позовні вимоги були задоволені в повному
обсязі.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідно до ст. 57 Закону
України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
при
недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори
вправі вимагати виділення частки учасника боржника.
Постановою Київського апеляційного суду (судді – Фролова Г.М.,
Бакуліна С.В., Полянський А.Г.) від 01.08.2002 р. апеляційна
скарга ТОВ “ТД “Смерічка” на рішення господарського суду
Київської області від 29.05.2002 р. була залишена без
задоволення, а рішення – без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, відповідач просить скасувати постанову у справі,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права при її
прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваної постанови, дійшла висновку, що
судом апеляційної інстанції, при прийнятті постанови у справі за
зібраними та оціненими доказами, було порушено норми
матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Згідно умов ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує
процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у
рішення чи постанові господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.1998 р. між
Вишгородським відділенням АК ПІБ та ДП “Смерічка-Тетяна” в особі
директора Базарової Тетяни Миколаївни було укладено договір про
надання кредиту для забезпечення виробничої діяльності № 11/98.
Відповідно до умов п. 1.1 вказаного договору позивач надає ДП
“Смерічка-Тетяна” кредит для забезпечення виробничої діяльності
в сумі 30000 грн. з терміном погашення 23.04.1999 р. під договір
майнових прав в сумі 29444,48 грн. та договір застави в сумі
44000 грн. Зазначений договір застави на суму 44000 грн. в
матеріалах справи відсутній.
Згідно п. 1.1 договору застави майнових прав № 11/98 від
23.04.1998 р. заставодавець передає у заставу заставодержателю
належне заставодавцю на момент підписання цього договору майнове
право вимоги ДП “Смерічка-Тетяна” по своїм зобов’язанням, по
яких він виступає кредитором та які випливають з зобов’язань, що
виникли в результаті забезпечення діяльності ТОВ “ТД “Смерічка”
за рахунок внесків створення статутного фонду частки кожного
учасника, а саме, внесок до статутного фонду ТОВ “ТД “Смерічка”
Базарової Т.М.
В матеріалах справи присутній договір уступки права вимоги
№ 11/98, укладений 23.04.1998 р., де первісний кредитор – ДП
“Смерічка-Тетяна” передає новому кредитору – Вишгородському
відділенню АК ПІБ належне йому право вимоги до боржника – ТОВ
“ТД “Смерічка”.
Наданий кредит по закінченню встановленого терміну погашено не
було.
21.07.1999 р. позивачем на адресу відповідача було надіслано
претензію № 01-01/95 про необхідність погашення кредиту. У своїй
відповіді на претензію за № 26 від 06.08.1999 р. відповідач
повідомив банк про відсутність рішень учасників товариства щодо
одержання кредиту ДП “Смерічка-Тетяна” та визначив фактичний
внесок Базарової Т.М. до статутного фонду ТОВ “ТД “Смерічка” в
сумі 4832,84 грн.
Судами першої та апеляційної інстанції було зроблено висновок,
що на підставі ст. 57 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
вимоги позивача про стягнення з ТОВ “ТД
“Смерічка” 29444,48 грн. підлягають задоволенню.
Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що відповідно до
ст. 1 Закону України “Про заставу” застава – це спосіб
забезпечення зобов’язань. В силу застави кредитор
(заставодержатель) має право в разі невиконання боржником
(заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати
задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими
кредиторами.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України “Про заставу” застава має
похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.
Право застави припиняється з припиненням забезпеченого заставою
зобов’язання (ст. 28 вказаного Закону).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою арбітражного суду
Київської області від 06.09.1999 р. у справі № 90/12б-99 КПІБУ в
особі ВПІБ у м. Вишгороді визнано кредитором по справі про
банкрутство у відношенні до ДП “Смерічка-Тетяна” з майновими
вимогами в сумі 49113,48 грн.
Згідно постанови арбітражного суду Київської області від
06.09.1999 р. по справі № 90/12б-99 ДП “Смерічка-Тетяна” було
визнано банкрутом.
Ухвалою арбітражного суду Київської області від 20.11.2000 р. ДП
“Смерічка-Тетяна” було ліквідовано.
Відповідно до ст. 23 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
після визнання боржника банкрутом, вимоги по
зобов’язанням, які виникли в процедурах банкрутства
(розпорядження майном або санація) повинні бути заявлені та
визнані господарським судом, а їх погашення вже передбачено
ст. 31 вказаного Закону.
Судами першої та апеляційної інстанцій не з’ясовані в повному
обсязі обставини і не надано належної правової оцінки
правовідносинам сторін в межах справи про банкрутство з
урахуванням ухвали від 20.11.2000 р., згідно якої юридична особа
ДП “Смерічка-Тетяна” ліквідована.
Згідно ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення
місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови
апеляційного господарського суду є порушення або неправильне
застосування норм матеріального або процесуального права.
За таких обставин, рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню.
При новому розгляді суду потрібно врахувати наведене та вирішити
спір у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торговий дім “Смерічка” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 01.08.2002 р. у справі № 78/3-2000
задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.08.2002 р. у справі № 78/3-2000 скасувати.
3. Рішення господарського суду Київської області від
29.05.2002 р. у справі № 78/3-2000 скасувати.
4. Справу № 78/3-2000 передати на новий розгляд до
господарського суду Київської області.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.