ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 6/51-52
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючий)
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ “Нікопольський елеватор” на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.06.2002 у справі за позовом ВАТ “Нікопольський елеватор” до
ТОВ “Аврора”
Про стягнення сум
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2001 року ВАТ “Нікопольський елеватор” звернулося до
суду з позовною заявою до ТОВ “Аврора”, в якій просило стягнути
з відповідача заборгованість у сумі 602720,52 грн., посилаючись
на те, що відповідач є правонаступником КСП “Аврора” – боржника
по договору від 4.03.98 про надання в позику зерна з державних
ресурсів.
14.03.2002 позивач звернувся до суду з письмовою заявою про
часткову зміну своїх позовних вимог, у якій зменшив свої позовні
вимоги і просив стягнути з відповідача 133609,83 грн. основного
боргу, 17502,90 грн. інфляційних і 5688,49 річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
04.04.2002 (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено частково, з
відповідача на користь позивача стягнуто 133609,83 грн.
основного боргу, 17502,90 грн. інфляційних та 1976,40 грн.
річних, в решті позову відмовлено.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від
19.06.2002 (судді: Лисенко О.М., Кузнецова І.Л., Прудніков В.В.)
рішення суду першої інстанції скасував частково, у задоволенні
позовних вимог відмовив.
В касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційної
інстанції скасувати, рішення господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін, посилаючись на те,
що судом другої інстанції неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,
суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з таких підстав.
Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи до
вирішення звернення Мінагрополітики України до КМ України про
списання заборгованості сільгосппідприємств, касаційною
інстанцією, виходячи з положень ст. 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відхилено.
Як видно з матеріалів справи спір між сторонами виник щодо
виконання договору від 4.03.98 про надання непродовольчого зерна
для виготовлення комбікормів (а.с. 26-27 звор.).
Зазначений договір було укладено на виконання постанови КМ
України від 29.12.97 № 1474 “Про подолання кризового стану у
товаристві і птахівництві та стабілізацію розвитку галузі (а.с.
121-127). Суд першої та другої інстанції, вирішуючи спір по суті
з порушення вимог процесуального права – ст.ст. 32-34, 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
з’ясували до кінця правової природи правовідносин, які виникли
між сторонами, хто був власником переданого майна за цим
договором, чи мало воно статус державного майна та чи не
розповсюджується на спірні правовідносини положення ст. 83 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, це з одного боку, і з іншого, чи не впливає
вирішення даного спору на право і законні інтереси особи, яка
була розпорядником спірного майна, маючи на увазі при цьому, що
відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
треті особи, які не заявляють самостійних
вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні
позивача або відповідача до прийняття рішення господарським
судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх
права або обов’язки щодо однієї з сторін.
Слід суду більш ретельніше дослідити і питання природи
виникнення зобов’язання сторін, зокрема, чи не розповсюджується
на нього вимоги ст.ст. 152, 221 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, як і
положення постанови КМ України від 4.12.98 № 1916.
За таких обставин, коли судом не було з’ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку, застосування норм матеріального і процесуального права,
тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними і
обгрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельніше з’ясувати
дійсні обставини справи і вирішити спір відповідно до вимог
діючого законодавства.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ “Нікопольський елеватор” задовольнити
частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 19.06.2002 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 4.04.2002 скасувати і справу передати на новий
розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.
Головуючий В. Перепічай
Судді І. Вовк
П. Гончарук