813/4324/16 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання із земельного податку фізичних осіб - 21.11.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2017 (суддя - Гулик А.Г.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Костів М.В., судді - Бруновська Н.В., Шавель Р.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.08.2016 №23531-1301.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач всупереч вимогам Податкового кодексу України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) для обрахунку суми земельного податку використав неофіційні відомості про земельну ділянку, зокрема, відомості про її цільове призначення, нормативну грошову оцінку. Також вважає, що відповідач дійшов до неправомірного висновку про наявність у позивача обов`язку щодо сплати земельного податку, оскільки платник перебуває на спрощеній системі оподаткування та використовує належну йому на праві власності земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 20.06.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 05.08.2016 №23531-1301.

Суди, задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування і використовує належну йому на праві власності земельну ділянку у власній підприємницькій діяльності, відтак, позивач звільнений від сплати земельного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 ПК України. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято і направлено контролюючим органом позивачу з порушенням строку, визначеного ПК України (2755-17) .

Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що судами не надано належну оцінку обставинам справи, зокрема тому, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної машинобудівної та іншої промисловості, обслуговування мотельного комплексу, водночас, позивачем не доведено використання землі у межах його господарської діяльності. Вказує, що контролюючим органом в порядку, визначеному положеннями ПК України (2755-17) , своєчасно прийнято і надіслано рекомендованим листом оскаржуване податкове повідомлення рішення.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи на у попередньому судовому засіданні на 21.11.2023.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, виходячи з такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є фізичною особою-підприємцем, має статус платника єдиного податку 3-ої групи.

Контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пункту 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2016 №23531-1301, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 40339,88 грн.

Згідно з переліком видів господарської діяльності по КВЕД ДК 009.2010 (КВЕД 2005) позивач здійснює господарську діяльність наступних видів: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 52.21 допоміжне обслуговування наземного транспорту; 82.21 загальне прибирання будинків; 46.69 оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням; 81.29 інші види діяльності з прибирання; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; 01.30 відтворення рослин, що включає в себе: вирощування рослин для висаджування; вирощування рослин для декоративних цілей, у т. ч. деревини для пересаджування; вирощування рослин для одержування цибулин, бульб і коренеплодів, паростків, пагонів, грибниць; діяльність розсадників дерев; 81.30 надання ландшафтних послуг, що включають в себе, в тому числі рослинність для: будівель, спортивних майданчиків, рослинність для захисту від шуму, вітру, ерозії, видимості та яскравості; 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 81.10 комплексне обслуговування об`єктів; 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 81.22 інша діяльність із прибирання будинків і промислових об`єктів.

За даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.06.2014 №НВ-4601327482014 позивач є власником земельної ділянки площею 1,1979 га, цільове призначення якої - обслуговування тепличного комплексу, форма власності - приватна, розташованої на території с. Оброшино Пустомитівського району Львівської області.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЕЕА№197536, виданого на підставі договору купівлі-продажу, будівлі серія та номер 795 від 06.06.2014, зареєстрованого 06.06.2014 за №22705604 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу, позивач є власником земельної ділянки для обслуговування тепличного комплексу загальною площею 1,1979 га, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Оброшино. Цільовим призначенням вказаної земельної ділянки є розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, обслуговування тепличного комплексу.

За даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ЕЕА№197533, виданого на підставі договору купівлі-продажу, будівлі серія та номер 790 від 06.06.2014, зареєстрованого 06.06.2014 за №22702422 приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу, позивач є власником будівлі, приміщення тепличного комплексу загальною площею 1457,9 кв м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На земельній ділянці, яка належить позивачу розташовані приміщення тепличного комплексу загальною площею 1457,9 кв м, до яких відносяться такі господарські будівлі та споруди: Б-1-будівля, котельня, А-3-1-будівля, добудова, А-4-1 - будівля, добудова, що використовуються позивачем для ведення господарської діяльності.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України (2755-17) .

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Таким чином, обов`язок платника податку сплачувати плату за землю виникає у власників та землекористувачів з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (стаття 126 Земельного кодексу України).

Питання переходу права власності на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюються положеннями статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України (435-15) .

За правилами пункту 286.1 статі 286 ПК України (2755-17) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Наведені положення чітко встановлюють, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені. Право власності та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до положень пункту 291.3 статті 291 ПК України, юридична особа чи фізична особа-підприємець можуть самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу ХІV Податкового кодексу України (2755-17) та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з пунктом 291.2 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності полягає в запровадженні особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Крім цього, пунктом 269.2 статті 269 ПК України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу ХІV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Приписи підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України визначають, що платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності і земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

Таким чином, спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 ПК України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також, встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.

У справі, яка розглядається, суди обох інстанцій встановили, що позивач є власником земельних ділянок, які використовуються позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем надано до суду договір від 13.11.2015 №13/11-15пп, предметом якого є надання посередницьких послуг у торгівлі товарами (КВЕД 46.19), накладні на отримання товарно-матеріальних цінностей, накладні на передачу на відповідальне зберігання на склад по АДРЕСА_1, накладні на отримання з відповідального зберігання, накладні на відпуск кінцевим споживачам, актами виконаних робіт, договір оренди транспортного засобу (автомобіля) від 06.05.2015 (КВЕД 77.11), укладеного між позивачем та ТОВ "Енерго-лізинг плюс", згідно з пунктом 3.3 якого місце зберігання та стоянки транспортного засобу в позаробочий час, вихідні та святкові дні - критий склад АДРЕСА_1, акти надання орендних послуг, банківське доручення про оплату, договір купівлі-продажу паливних гранул з деревини №01/12-16гр від 01.12.2016 (КВЕД46.19), видаткову накладну на отримання 13.12.2016 6,0 т паливних гранул від постачальника (адреса постачальника: с. Муроване, Пустомитівського району), видаткову накладну від 02.03.2017 на отримання 6,0 тон паливних гранул із складу продавця: АДРЕСА_1.

Також, судами установлено, що позивач використовує в своїй господарській діяльності земельну ділянку під відтворення рослин (КВЕД 01.30) для подальшого використання, в тому числі - для здійснення діяльності з надання ландшафтних послуг (КВЕД 81.30) в майбутньому.

Позивач також надав докази понесення ним витрат на утримання зазначеного майна, а саме: договір охорони об`єкта охоронною фірмою "Ефорт-Гарант-21" з підтвердженням оплати за послуги з охорони та оплати за спожиту електроенергію впродовж 2016 року відповідно до договору з Пустомитівським РЕМ.

Ураховуючи наведені правові норми та встановлені обставини у даній справі, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для звільнення позивача від сплати податкових зобов`язань із земельного податку.

Враховуючи наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позову.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.