ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 28/292
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б. М.- головуючого,
Цвігун В.Л.
Яценко О.В.
розглянувши матеріали ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
касаційної скарги
на постанову від 04.09.2002р. Київського
апеляційного господарського суду
від 30.10.2001р. господарського суду
та рішення міста Києва
у справі № 28/292 господарського суду міста
Києва
за заявою Благодійної організації “Благодійний
фонд “Мальва-М”
до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
Про зобов’язання включити до реєстру неприбуткових організацій
та установ
у засіданні брали участь:
від позивача – Мельник О.Ю., Лисенко Д.Ю. довір. від 01.11.2002
р. б/н
від відповідача – Самсонова Т.Ю., довір. від 20.08.2002 р.
№ 1954/9/10-114
В С Т А Н О В И В:
Благодійна організація “Благодійний фонд “Мальва-М» (далі –
Фонд) звернулась з позовом до ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва про зобов’язання включити до реєстру неприбуткових
організацій та установ.
Заявою від 30.10.2001 р. позивач доповнив свої позовні вимоги та
просив визнати недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі
м. Києва № 4051/10/15-12836 від 23.05.2001 р. про відмову
Благодійній організації “Благодійний фонд “Мальва-М» у внесенні
до реєстру неприбуткових організацій.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2001р. (суддя
Борисенко І.В.) у справі № 28/292 позовні вимоги задоволено,
визнано недійсним рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
№ 4051/10/15-12836 від 23.05.2001 р. про відмову Благодійній
організації “Благодійний фонд “Мальва-М» у внесенні до Реєстру
неприбуткових організацій та зобовязано ДПІ у Шевченківському
районі м. Києва включити Фонд до Реєстру неприбуткових
організацій та установ.
Рішення мотивовано наступним: – даний спір підвідомчий
господарським судам, оскільки направлений позивачу лист є
рішенням державного органу, прийнятим в межах своєї компетенції,
відповідно до Положення про реєстр неприбуткових організацій та
установ, затвердженого наказом ДПА України від 11.07.1997 р.
№ 232; – реалізація позивачем прав передбачених п. п. 4.1, 4.3
Статуту не суперечить чинному законодавству та позивач не
передбачив у статуті, що при реалізації таких прав він має
отримувати прибуток; – ст. 16 Закону України “Про благодійництво
та благодійні організації» містить перелік форм благодійницької
діяльності, який не є вичерпним; – положення підп. 9.2.1 Статуту
відповідає наведеному закону; – контроль за відповідністю
статуту вимогам законодавства не входить до компетенції
відповідача.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2002р. (головуючий суддя Новіков М.М., судді: Мачульський
Г.М., Мартюк А.І.) рішення господарського суду міста Києва від
30.10.2001р. залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПІ у
Шевченківському районі м. Києва звернулась з касаційною скаргою
до Вищого господарського суду України, в якій просить їх
скасувати.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
окремі положення Статуту позивача не відповідають вимогам
п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств», Статут також не містить вичерпний перелік видів
діяльності.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню виходячи з наступного.
Правове регулювання відносин, спрямованих на розвиток
благодійної діяльності, здійснюється у відповідності до Закону
України “Про благодійництво та благодійні організації» (далі –
Закон).
Згідно з ст. 1 Закону благодійною діяльністю визнається
добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що
не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.
Відповідно до підп. 7.11.10 ст. 7 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування
центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбуткових
організацій, які звільняються від оподаткування згідно з
положеннями цієї статті.
При відмові у внесенні до реєстру неприбуткових організацій та
установ відповідач виходив з того, що окремі положення Статуту
позивача, а саме, як з’ясував суд першої інстанції, абз.6
п. 4.1, п. 4.3. та абз.8 п. 9.2.1, суперечать чинному
законодавству.
Проте, як положення абз.6 п. 4.1 Статуту, що передбачає надання
в безоплатне (пільгове) використання об’єктів власності
позивача, так і положення п. 4.3. Статуту, яке зазначає, що у
випадку, якщо у відповідності з вимогами чинного законодавства
України для здійснення окремих видів діяльності, передбачених
цим Статутом, потрібно буде отримати спеціальний дозвіл
(ліцензію), позивач приступить до здійснення такої діяльності
лише за наявності відповідного та належним чином оформленого
дозволу (ліцензії), не можуть бути належним доказом, який
свідчить про отримання прибутку в майбутньому.
Оскільки, зазначене не випливає з положень Статуту, а, як вірно
вказав суд першої інстанції, є тільки припущеннями.
Рішення про відмову у внесенні до Реєстру неприбуткових
організацій та установ не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закон України “Про ліцензування
певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ) (1775-14)
ліцензія це
документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на
провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності
протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов,
а господарська діяльність - будь-яка діяльність, у тому числі
підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб -
суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язана з виробництвом
(виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг,
виконанням робіт.
Отже, саме по собі отримання ліцензії не передбачає отримання
прибутків.
Крім того, ч. 2 ст. 16 Закону встановлює, що здійснення
благодійними організаціями благодійної діяльності у вигляді
надання конкретних послуг (виконання робіт), що підлягають
обов'язковій сертифікації або ліцензуванню, допускається після
такої сертифікації або ліцензування в установленому
законодавством України порядку.
Фонд в абз.8 п. 9.2.1 Статуту визначив, що майно та кошти Фонду
складають інші джерела не заборонені законодавством України.
Дане положення Статуту повторює зміст ст. 19 Закону, яка
стосується джерел формування майна та коштів благодійних
організацій та встановлює, що майно та кошти благодійних
організацій складають інші джерела, не заборонені законодавством
України.
Також, зазначений пункт Статуту не суперечить підп. 7.11.3 ст. 7
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»,
відповідно до якого від оподаткування звільняються доходи
неприбуткових організацій, а саме благодійних фондів і
благодійних організацій, створених у порядку, визначеному
Законом для проведення благодійної діяльності, отримані у
вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у
вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних
пожертвувань, пасивних доходів та коштів або майна, які
надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх
основної діяльності.
Колегія судів зазначає, що згідно з підп. 7.11.9 ст. 7 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств» у разі коли
неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж
визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7, така
неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на
прибуток.
У випадку порушення неприбутковою організацією або установою
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» та (або)
інших законодавчих актів про неприбуткові організації
центральний податковий орган вирішує питання про виключення
неприбуткової організації або установи з Реєстру.
Відповідно до п. 5.2. Положення про реєстр неприбуткових
організацій та установ, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 11.07.1997 р. N 232 та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.1997 р. за
N 291/2095, виключення організації або установи з реєстру
відбувається шляхом скасування наданої їй ознаки неприбуткової
організації або установи.
Таким чином, поміщення до Статуту положень, які не суперечать
чинному законодавству та безпосередньо не передбачають отримання
прибутку, не можуть бути підставою для відмови у внесенні до
реєстру неприбуткових організацій та установ.
Як вірно встановлено судом першої та апеляційної інстанції,
твердження відповідача про порушення позивачем підп. 7.11.13
ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» є
необґрунтованим, оскільки види діяльності визначені позивачем у
Статуті, а обмеження щодо форм її здійснення зазначеним законом
не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що судові рішення у справі прийняті в
межах норм матеріального та процесуального права, підстав для
скасування не вбачається.
З урахуванням наведеного, та керуючись ст.ст. 1, 12, 16, 19
Закону України “Про благодійництво та благодійні організації”,
п. 7.11 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств» та ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2002р. та рішення господарського суду міста Києва від
30.10.2001р. у справі № 28/292 залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.09.2002р. та рішення господарського суду міста Києва від
30.10.2001р. у справі № 28/292 залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.Л. Цвігун
О.В. Яценко