ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 277/3-30
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С., -головуючого,
за участю Хандуріна М.І.,
представників Черкащенка М.М.,
від позивача: не з’явилися
від відповідача: Моно гарова О.Я.
розглянувши у ТОВ “Нафта-Сервіс”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на рішення господарського суду Харківської області
від 26.04.02
у справі господарського Харківської області
суду
за позовом ТОВ “Нафта- Сервіс”
до МПП “Спейс”
Про стягнення 3128 грн. 96 коп.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафта-Сервіс”
звернулось з позовною заявою до господарського суду Харківської
області про стягнення з малого приватного підприємства “Спейс” 3
128 грн. 96 коп.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.04.2002
р. у справі № 277/3-30 (суддя Ткаченко Б.М.) в задоволенні
позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну
скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від
24.05.2002 р. № 277/3-30 (судді – Демченко В.О., Токмаков Ю.В.,
Олійник В.Ф.) апеляційну скаргу повернуто позивачу у зв’язку з
пропущенням строку для апеляційного оскарження.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ “Нафта-Сервіс” подала
касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого господарського суду від 22.07.2002 р. № 277/3-30
(судді Божок В.С., Хандурін М.І., Черкащенко М.М.) касаційну
скаргу повернуто ТОВ “Нафта-Сервіс” на підставі п. 5 ст. 111-3
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
В повторно поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати
рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2002
р. у справі № 277/3-30, посилаючись на неправильне застосування
судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
пояснення сторін, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ
“Нафта-Сервіс” та МПП “Спейс” 13.08.1999 р. було укладено
договір міни № 43ю та додаткову угоду № 1 до вказаного договору,
згідно з яким позивач зобов’язався поставити відповідачу насіння
соняшника урожаю 1999 року, тоді як відповідач зобов’язався
поставити позивачу дизпаливо та бензин А-76 з розрахунку 1 кг
дизпалива за 1,8 кг насіння соняшника та 2 кг насіння соняшника
за 1 літр бензину А-76.
В серпні-вересні 1999 року позивач поставив відповідачу 58,715
тон дизпалива та 11 487 літрів бензину, що підтверджено
накладними № 1925 від 18.08.1999 р., № 2029 від 20.08.1999 р.,
№ 2066 від 30.08.1999 р., № 2206 від 01.09.1999 р.
Відповідач в жовтні 1999 року поставив позивачу відповідно до
умов договору 95 тон насіння соняшника та грудні 2000 року 33661
тон насіння соняшника.
Поставка товарів здійснювалась без грошових платежів на
договірній основі, згідно з умовами згаданого договору.
Суд дійшов правильного висновку, що посилання позивача на те,
що йому були завдані збитки у зв’язку з несвоєчасним виконанням
зобов’язань відповідачем є безпідставними, оскільки сторони в
договорі не передбачили строки виконання таких зобов’язань. На
18.12.00 відповідач умови договору виконав у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що судом повно і всебічно досліджені всі
обставини справи, а рішення господарського суду Харківської
області від 26.04.2002 р. у справі № 277/3-30 відповідає нормам
матеріального та процесуального права, а тому доводи касаційної
скарги не спростовують висновків суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу “Нафта-Сервіс” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.04.2002
р. у справі № 277/3-30-без змін.
Головуючий В.Божок
Судді М.Хандурін
М.Черкащенко