Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.02.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому ВАТ "ХХХ"
судовому засіданні в м. Я-ськ
касаційну скаргу
на постанову від ХХ.01.2003 р.
Н-ського апеляційного господарського суду
за позовом Акціонерного банку "YYY" в особі
Ч-ської обласної дирекції АБ "YYY"
до ВАТ "ХХХ",
3 особа: ТОВ"ZZZ"
про звернення стягнення на майно
УСТАНОВИВ:
В липні 2002 р. АБ "YYY " в особі Ч-ської обласної дирекції
АБ "YYY" в господарському суді пред'явив позов до ВАТ "ХХХ" про
звернення стягнення на заставлене майно.
У подальшому в якості 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог,
ухвалою суду від ХХ.08.02 р. було залучено ТОВ "ZZZ" .
Позивач вказав, що між ним і ТОВ "ZZZ" ("Позичальник") ХХ.12.2000
року було укладено кредитний договір, з додатковими угодами до
нього про надання ("Позичальнику") 4500000 грн., з кінцевим
строком погашення до ХХ.08.2001 р.
В забезпечення цього договору, ним же, позивачем, було укладено з
ВАТ "ХХХ" ХХ.12.2000 р. договір застави. В заставу відповідачем
було передано авіаційні турбовальні двигуни ТВЗ-117 ВК у кількості
п'ять штук, загальною вартістю 9520000 грн.
Посилаючись на те, що "Позичальник" не виконав у повному обсязі
свої зобов'язання щодо повернення кредиту, просив звернути
стягнення на заставлене відповідачем майно.
Рішенням господарського суду Ч-ької області від ХХ вересня 2002 р.
(суддя: А.А.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.01.2003 р. (суддя: Б.Б.Б. - головуючий, В.В.В., С.С.С.) рішення
суду скасовано, позов задоволено.
В касаційній скарзі відповідач просить постанову суду апеляційної
інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду
залишити без змін, посилаючись на порушення судом другої інстанції
при розгляді справи норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, 3 особи, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та роз'яснень Пленуму
Верховного Суду України, викладених і пункті 6 постанови від
29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
(зі
змінами і доповненнями) мотивувальна частина рішення повинна мати
встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх
юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких
суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
Визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Мотивувальна частина рішення повинна мати посилання на закон та
інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких
визначені права та обов'язки стороні у спірних правовідносинах.
Як видно з матеріалів справи і не заперечувалось сторонами, у
забезпечення кредитного договору № Х2 від ХХ грудня 2000 року,
підписаного між Акціонерним банком "YYY" ("Кредитор") та ТОВ "ZZZ"
("Позичальник") про надання останньому кредиту у сумі 4500000
грн., з додатковим угодами до нього № № Х6, Х3, Х4, Х5,
відповідно, від ХХ.04.2001 р., ХХ.05.2001 р., ХХ.07.2001 р.,
ХХ.10.2001 р., зі строком погашення до ХХ.08.2001 р., АБ "YYY" з
ВАТ "ХХХ" було укладено договір поруки № Х7 від ХХ грудня 2000 р.
та договір застави № Х8 від ХХ грудня 2000 р. (а.с. 4-12, 13 -16,
48-49).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, а суд
апеляційної інстанції задовольняючи його, виходили з різної
правової природи договору застави і його призначення, але у
порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, належним чином не
обгрунтували своїх висновків, з наведенням відповідних доказів.
Без перевірки і оцінки судових інстанцій залишилось і посилання
відповідача на відсутність відповідних істотних умов кредитного
договору, як на підставу вважати оспорюваний договір неукладеним.
При цьому, слід суду було з'ясувати і те, чи має правове значення
для вирішення даного спору те, що рішенням господарського суду
Ч-ської області від ХХ.09.2002 р., залишеним без змін постановою
Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.01.2003 року, вже
було звернено стягнення на майно ТОВ "ZZZ" за договором застави
останнього з АБ "YYY".
Водночас, як вбачається з договору поруки від ХХ.12.2000 р. № Х7,
"Поручитель" взяв на себе зобов'язання перед "Банком" відповідати
за виконання "Позичальником" його зобов'язань по кредитному
договору у повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків,
неустойки і інше (п.п. 1.2, 3.1 договору).
Суд же на зазначене уваги теж не звернув і не з'ясував початок
вирахування і закінчення строків окремо по кожній вимозі, що
впливає на правильність застосування положень ст. 194 ЦК України
( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин, коли судом не було з'ясовано належним чином
дійсні обставини справи, що вплинуло на їх правильну юридичну
оцінку, застосування норм матеріального і процесуального права,
тому ухвалені судові рішення не можна визнати законними і
обгрунтованими.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати
дійсні обставини справи, обгрунтованість вимог позивача і
заперечень відповідача, і вирішити спір відповідно до вимог
закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити частково.
Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.01.
2003 р. та рішення господарського суду Ч-ської області від
ХХ вересня 2002 р. скасувати і справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції, в іншому складі суду.