Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.02.2003 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ"
на постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ-ХХ жовтня 2002 року
у справі № Х7
за позовом ЗАТ "ХХХ"
до Державної інспекції з контролю за цінами у
Н-ській області
про визнання недійсним рішення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача - присутній,
від відповідача не з'явились.
В березні 2002 року ЗАТ "ХХХ" пред'явлено позов до державної
інспекції з контролю за цінами у Н-ській області про визнання
недійсним рішення № Х5 від ХХ.12.2001 р. про застосування штрафних
санкцій за порушення порядку реалізації цукру в частині додержання
державної дисципліни цін.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.04.-ХХ.05.2002
р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ЗАТ "ХХХ" про визнання
недійсним рішення.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ-ХХ.10.2002 р. рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.04-ХХ.05.2002 р. по справі № Х7 було залишено без змін, а
апеляційна скарга без задоволення.
В касаційній скарзі ЗАТ "ХХХ" просить скасувати рішення
господарського суду Н-ської області від ХХ.04-ХХ.05.2002 р. та
постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ-ХХ.10.2002 р. та визнати недійсним рішення Державної інспекції
з контролю за цінами у Н-ській області № Х5 від ХХ.12.2001 р. про
застосування штрафних санкцій за порушення порядку реалізації
цукру в частині додержання державної дисципліни цін в сумі 1841600
грн., посилаючись на те, що вони постановлені з неправильним
застосуванням норм матеріального права, які регулюють питання
відповідальності за порушення щодо реалізації цукру за цінами, що
нижчі за визначені мінімальні.
В обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що в судових
актах не вирішено предмету позову, оскільки предметом позову було
правомірність застосування штрафних санкцій за порушення порядку
реалізації цукру.
В судових актах не взято до уваги, що згідно ст. 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
- органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише
на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Закон України "Про державне регулювання виробництва та реалізації
цукру" ( 758-14 ) (758-14)
не передбачає права та повноважень державної
комісії по контролю за цінами здійснювати контроль за виконанням
цього закону, а тим більше не надає права застосовувати штрафні
санкції, які передбачені цим законом. Закон України "Про державне
регулювання виробництва та реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
передбачає
у статті 9, що "контроль за виконанням умов виробництва та
реалізації цукру, що встановлено цим Законом ( 758-14 ) (758-14)
,
здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним
органами".
В касаційній скарзі заявник зазначив, що місцевий та апеляційний
суд керуючись підзаконними нормативно-правовими актами не
правильно тлумачив і застосував положення Закону України "Про
державне регулювання виробництва та реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
.
Перевіривши повноту встановлених судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність їх юридичної оцінки,
заслухавши представника позивача, колегія суддів Вищого
господарського суду України ,
ВСТАНОВИЛА:
Як слідує з матеріалів справи та встановлено в рішенні місцевого
та апеляційного господарського суду, що Державною інспекцією з
контролю за цінами у Н-ській області було проведено перевірку
правильності дотримання державної дисципліни цін у сфері
реалізації цукру відповідно до постанови Кабінету Міністрів
України від 01.03.2001 р. № 201 "Про деякі питання державного
регулювання виробництва і реалізації цукру з буряків урожаю 2001
р." ( 201-2001-п ) (201-2001-п)
за період вересень-жовтень 2001 р. в ЗАТ "ХХХ".
По результатам перевірки складено акт від ХХ.12.2001 р. № Х2.
На підставі акту перевірки ХХ.12.2001 р. Державною інспекцією з
контролю за цінами у Н-ській області прийнято рішення № Х5 про
стягнення з ЗАТ "ХХХ" штрафу в сумі 1841600,00 грн.
Як слідує із рішення про застосування штрафних санкцій, підставою
для застосування фінансових санкцій стало виявлення факту
реалізації позивачем цукру за цінами, нижчими від мінімальних,
встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2001
р. "Про деякі питання державного регулювання виробництва і
реалізації цукру з буряків урожаю 2001 року" ( 201-2001-п ) (201-2001-п)
.
Матеріалами справи встановлено та не спростовується сторонами, що
ЗАТ "ХХХ" реалізувало 450 тонн цукру піску на суму 920800 грн.,
вироблений з врожаю 2001 року по цінах від 1900 грн., замість
встановленої мінімальної ціни 2370 грн. за 1 тонну з ПДВ.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того,
що за реалізацію цукру на внутрішньому ринку понад встановлену
квоту або реалізацію його за цінами, що нижчі від визначеної
мінімальної ціни, з суб'єктів підприємницької діяльності
стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація
якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Оскільки
позивачем допущено реалізацію цукру піску по заниженим цінам,
рішення № Х5 від ХХ.12.2001 р. про застосування штрафних санкцій є
законним та прийнято з правильним застосуванням норм матеріального
права.
Суд апеляційної інстанції рішення залишив без змін, посилаючись на
те, що застосування вищенаведеної норми законодавець не ставить в
залежність від статусу чи-то виробника цукру, оптового чи
роздрібного торгівця. Визначальним в складі наведеного
правопорушення є порушення встановленого порядку при реалізації
цукру за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної.
Статтею 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
визначена система контролю за додержанням державної дисципліни
цін, а саме встановлено, що "державний контроль за цінами
здійснюється при встановленні і застосуванні державних фінансових
та регульованих цін і тарифів. При цьому в сфері дії вільних цін
контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог
антимонопольного законодавства".
Згідно з п. 9.1 та 9.3 статті 9 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
контроль за
виконанням умов виробництва та реалізації цукру, що встановлені
цим Законом, здійснюється Кабінетом Міністрів України та
уповноваженими ним органами.
У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту
або реалізацію його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної
ціни, з суб'єктів підприємницької діяльності стягується штраф у
розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з
порушенням встановленого порядку.
Крім того, пункт 9.3 вказаної статті Закону ( 758-14 ) (758-14)
визначає,
що рішення про стягнення штрафів приймається судом або арбітражним
судом за позовами органів, які здійснюють контроль за виконанням
вказаного Закону ( 758-14 ) (758-14)
, тобто за контрольними органами
залишено тільки право перевірки та подання позову до суду у
випадку, якщо вони виявили порушення.
Дана правова позиція відображена в наказі Міністерства економіки
України від 21.05.2001 р. № 107 ( v0107557-01 ) (v0107557-01)
, що Державній
інспекції з контролю за цінами та її територіальним органам слід
подавати позови до судів або арбітражних судів та застосовувати
штрафні санкції в порядку, визначеному Законом України "Про
державне регулювання виробництва і реалізації цукру" ( 758-14 ) (758-14)
.
Стаття 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Державній інспекції по
контролю за цінами у Н-ській області не надано право приймати
рішення про застосування фінансових санкцій за порушення порядку
реалізації цукру в частині додержання державної дисципліни цін.
Питання застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання
повинно здійснюватись в судовому порядку.
Відмовляючи в позові про визнання недійсним рішення № Х5 від ХХ.
12.2001 р. Державної інспекції з контролю за цінами у Н-ській
області, місцевий та апеляційний господарські суди не врахували,
що рішення про стягнення штрафів приймається судом або арбітражним
судом за позовами органів, які здійснюють контроль за виконанням
Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації
цукру" ( 758-14 ) (758-14)
, а не шляхом прийняття рішення про застосування
штрафних санкцій за порушення порядку реалізації цукру в частині
додержання державної дисципліни цін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові
акти підлягають скасуванню, а позов про визнання недійсним рішення
№ Х5 від ХХ.12.2001 р. Державної інспекції з контролю за цінами у
Н-ській області про застосування штрафних санкцій за порушення
порядку реалізації цукру в частині додержання державної дисципліни
цін задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "ХХХ" від ХХ.11.2002 р. № Х1 -
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Н-ської області від
ХХ.04. - ХХ.05.2002 р. та постанову Н-ського апеляційного
господарського суду від ХХ-ХХ.10-2002 р. по справі № Х7 скасувати.
3. Позов задовольнити.
4. Визнати недійсним рішення Державної інспекції з контролю за
цінами у Н-ській області № Х5 від ХХ.12.2001 р. про застосування
штрафних санкцій за порушення порядку реалізації цукру в частині
додержання державної дисципліни цін в сумі 1841600 грн.
5. Матеріали справи надіслати господарському суду Н-ської області.