ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.02.2003 Справа N 8/197
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Є.Усенко
за участю представників:
позивача Вайпан М.П. - дов. від 2.04.02 р.
відповідача Жмденко В.І. - дов. від 26.09.02 р.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
на постанову від 07.11.2002 р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № 8/197 господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Гідросила"
до - Державної податкової інспекції у
м. Кіровограді
- Відділення Державного казначейства у
м. Кіровограді
про стягнення бюджетної заборгованості по ПДВ та процентів у
сумі 574563,83 грн.
В С Т А Н О В И В
ВАТ "Гідросила" звернулось з позовом до господарського суду
Кіровоградської області про стягнення бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість за серпень 2001р. в сумі 534702,57грн.
та 39861,26грн. нарахованих відсотків.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
19.06.2002р. (суддя Наливайко Є.М.) позовні вимоги задоволені
частково, а саме вирішено стягнути з УДК в Кіровоградської області
на користь ВАТ "Гідросила" 534702,57грн. бюджетної заборгованості
по ПДВ за серпень 2001р. та 38498,36грн. нарахованих відсотків. В
решті позову відмовлено.
Судові витрати покладені на ДПІ у м. Кіровограді.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ВАТ "Гідросила" у
вересні 2001р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань
та сумою податкового кредиту має від'ємне значення.
Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного в цьому пункті
строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки НБУ, встановленої на момент її виникнення,
протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку
має право у будь - який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету. За апеляційною скаргою ДПІ у м. Кіровограді
Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2002. і
постановою від 07.11.2002р. залишив його без змін з тих же
підстав.
ДПІ у м. Кіровограді подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 07.11.2002р., в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати в частині стягнення з ДПІ у м.
Кіровограді витрат на держмито в сумі 1700 грн., мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
процесуального права, а саме статті 49 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, щодо розподілу судових
витрат. В решті рішення та постанова не оскаржуються.
При цьому ДПІ у м. Кіровограді у касаційній скарзі вказує на те,
що судові витрати в даному випадку повинні покладатись на УДК
Кіровоградської області, оскільки позовні вимоги позивача були
задоволені за його рахунок.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо спір виник внаслідок неправомірних дій
сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито
незалежно від результатів вирішення спору.
Крім того, стороні, на користь якої відбулося рішення,
господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в
тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного
мита.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою позову є порушення
передбаченого законом права підприємства на отримання з Державного
бюджету України надмірно сплаченого ПДВ на підставі приписів
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до частини 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, за даної обставини платник податку
має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів
бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних
у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплаченого податку.
Беручи до уваги, що спір виник внаслідок несвоєчасного подання ДПІ
у м. Кіровограді висновку до територіального відділення Державного
казначейства України на відшкодування суми ПДВ в розмірі
534702,57грн. на користь позивача в строки, встановлені Законом
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, колегія
суддів вважає, що господарський суд правомірно поклав на ДПІ у м.
Кіровограді судові витрати на підставі вимог статті 49
Господарського кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7, пунктом 1
статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Кіровоградської області від 19.06.2002
р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 07.11.2002 р. у справі № 8/197 господарського суду
Кіровоградської області - залишити без змін, а касаційну скаргу
ДПІ у м. Кіровограді - без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Су д д і Т.Дроботова
Є.Усенко