ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 19/322А
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів: Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Михайлюка М.В.
розглянувши у Приватного підприємця Ковальської Т.Т.,
відкритому судовому м. Маріуполь
засіданні касаційну
скаргу
на рішення від 18.06.2002
у справі № 19/322А
господарського суду Донецької області
за позовом Приватного підприємця Ковальської Т.Т.,
м. Маріуполь
до Маріупольської міської ради, м.
Маріуполь
Про визнання недійсними Положень, затверджених рішенням
Маріупольської міської ради № 1123 від 26.06.2001
за участю представників сторін:
від позивача - Ковальська Т.Т.
від відповідача - не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2002
Приватному підприємцю Ковальській Т.Т. відмовлено у задоволенні
вимог про визнання недійсними Положення про порядок видання
дозволу на розміщення об’єктів сфери послуг та Положення про
збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів сфери послуг, що
затверджені рішенням Маріупольської міської ради № 1123 від
26.06.2001.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 15 Закону
України “ Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
місцеві податки
і збори (обов’язкові платежі), механізм справляння та порядок їх
сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами.
При цьому збір на розміщення об’єктів сфери послуг, є
обов’язковим для встановлення сільськими, селищними та міськими
радами за наявності об’єктів оподаткування або умов, за якими
пов’язане запровадження цих податків і зборів.
Таким чином, Положення про порядок видачі дозволів на розміщення
об’єктів сфери послуг та Положення про збір на видачу дозволу на
розміщення об’єктів сфери послуг, що затверджені рішенням
Маріупольської міської ради № 1123 від 26.06.2001, прийняті у
відповідності та в межах Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, тому є законодавчо обґрунтованими.
Оскаржуючи рішення господарського суду Донецької області від
18.06.2002, Приватний підприємець Ковальська Т.Т. просить
скасувати рішення та прийняти нове, яким визнати недійсним
Положення про збір на видачу дозволу на розміщення об’єктів
сфери послуг та Положення про порядок видання дозволу на
розміщення об’єктів сфери послуг.
Зокрема, вказує скаржник, суд помилково застосовує п. 24 ст. 26
Закону України “Про місцеве самоврядування”, оскільки згідно
ст.ст. 19, 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
система оподаткування, податків і зборів відноситься виключно до
Законів України, а не до рішень органів місцевого
самоврядування.
Не заслуговує на увагу, на думку скаржника, посилання суду на
ст.ст. 1, 7, 15, 17 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
, оскільки вказаний Закон містить перелік податків,
зборів які стягуються на Україні, а не предмет оподаткування
ставки податків та зборів.
Розмір збору, порядок стягнення збору, об’єкт збору визначено
Декретом Кабінету Міністрів “Про місцеві податки і збори”. Збір
на розміщення об’єктів сфери послуг Декретом не передбачений.
Зважаючи на поважність причин пропуску Приватним підприємцем
Ковальської Т.Т. процесуального строку для подання касаційної
скарги, колегія суддів вважає можливим його відновити.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Маріупольської міської ради від 26.06.2001 № 1123
затверджені Положення про порядок видачі дозволів на розміщення
об’єктів сфери послуг та Положення про збір на видачу дозволів
на розміщення об’єктів сфери послуг.
Закон України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
визначає
принципи побудови системи оподаткування в Україна, податки і
збори (обов’язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових
фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону встановлення і скасування
податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до
державних цільових фондів, а також пільг їх платникам
здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної
Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами
відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.
Будь-які податки і збори (обов’язкові платежі), які
запроваджуються законами України, мають бути включені до цього
Закону.
Порядок встановлення податкових ставок, відповідно до ст. 7
Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
,
встановлюється Верховною Радою України, Верховною Радою
Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими
радами відповідно до законів України про оподаткування.
Відповідно до ст. 15 вказаного Закону до місцевих зборів
(обов’язкових платежів) відноситься збір за видачу дозволу на
розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг ( п. 13 ст. 15
Закону).
Місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), механізм
справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими,
селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах
граничних розмірів ставок, установлених законами України.
Пунктом 24 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування”
встановлено, що виключною компетенцією сільських, селищних,
міських рад є встановлення місцевих податків і зборів та
розмірів їх ставок в межах, визначених законом.
З наведеного вбачається, що Маріупольська міська рада при
затвердженні Положення про порядок видачі дозволів на розміщення
об’єктів сфери послуг та Положення про збір на видачу дозволів
на розміщення об’єктів сфери послуг діяла в межах наданих
Законом України “Про місцеве самоврядування”, Законом України
“Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Зважаючи на викладене, підстав для скасування рішення
господарського суду Донецької області від 18.06.2002, колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного підприємця Ковальської Т.Т. залишити
без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2002 у
справі № 19/322А залишити без змін.
Колегія суддів:
Головуючий Ф.Черногуз
Судді Л.Невдашенко
М.Михайлюк