ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 17-6-30/02-4432
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Полякова Б.М.
суддів: Яценко О.В., Цвігун В.Л.
розглянув касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Одеське
монтажне управління” відкритого
акціонерного товариства
“Южтеплоенергомонтаж”
на постанову від 13.08.2002 р. Одеського
апеляційного господарського суду
у справі № 17-6-30/02-4432 господарського
суду Одеської області
за позовом Обласного комунального підприємства
“Одеська ТЕЦ-2” (далі – ОКП
“Одеська ТЕЦ-2”)
до Дочірнього підприємства “Одеське
монтажне управління” відкритого
акціонерного товариства
“Южтеплоенергомонтаж” (далі – ДП
“Одеське монтажне управління” ВАТ
“Южтеплоенергомонтаж”)
Про стягнення 29608,33 грн.
в судовому засіданні взяли Ломакін М.І. – директор
участь представники: (розпорядження № 185-Р від
від позивача: 28.08.2002 р.)
від відповідача: Паловеєв О.М. – дов. від 05.11.2002
р.
№ 407
Заслухавши доповідь судді Яценко О.В., пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
ОКП “Одеська ТЕЦ-2” звернулося до господарського суду Одеської
області з позовом про стягнення з ДП “Одеське монтажне
управління” ВАТ “Южтеплоенергомонтаж” заборгованості по орендній
платі в сумі 29608,33 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до договору
оренди від 19.05.1997 р. № 3/97а, укладеного між сторонами у
справі, позивач надавав відповідачу в оренду нерухоме майно під
виробничу базу на проммайданчику м. Теплодар, яке відповідач
використовував до 01.09.2001 р.
В результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, а
саме, своїх зобов’язань щодо оплати наданих йому послуг в
повному обсязі, станом на 01.04.2002 р. заборгованість
відповідача складає 29608,33 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 01.07.2002 р.
(суддя – Рога Н.В.) позовні вимоги були задоволені частково: з
відповідача на користь ОКП “Одеська ТЕЦ-2” стягнуто основний
борг в сумі 26100,43 грн., пеню у сумі 3229,29 грн., витрати по
сплаті державного мита в сумі 293,03 грн. та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн. У частині стягнення пені в сумі 278,61 грн. відмовлено в
зв’язку з тим, що її розраховано без огляду на обмеження розміру
пені, встановлені Законом України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.
Рішення суду мотивовано тим, що вимоги позивача є
обґрунтованими; доказів належного виконання умов договору від
19.05.1997 р. № 3/97а відповідачем до суду надано не було.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 р. (судді – Разюк Г.П. , Петров М.С., Колоколов С.І.)
апеляційну скаргу ДП “Одеське монтажне управління” ВАТ
“Южтеплоенергомонтаж” на рішення господарського суду Одеської
області від 01.07.2002 р. залишено без задоволення, а рішення у
справі – без зміни з тих же підстав.
Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, відповідач просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 13.08.2002 р. та рішення
господарського суду Одеської області від 01.07.2002 р.,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права при їх прийнятті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних постанови та рішення, дійшла
висновку, що судами першої та апеляційної інстанції, при
прийнятті постанови та рішення у справі за зібраними та
оціненими доказами, не було порушено норми матеріального та
процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в
установлений законом строк, відповідно до вказівок договору.
Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
19.05.1997 р. між ОКП “Одеська ТЕЦ-2” та ДП “Одеське монтажне
управління” ВАТ “Южтеплоенергомонтаж” був укладений договір
№ 3/97а терміном дії до 01.01.1998 р. на оренду теплохолодного
складу, згідно якого позивач передав, а відповідач прийняв в
строкове платне користування теплохолодний склад площею 1034 м2
та прилеглу територію, з метою розміщення виробничої бази.
Відповідно до п. 10.6. вказаного договору в разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після
закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається
продовженим на один рік на тих же умовах, які були передбачені
договором.
Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного
та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності заяви
однієї із сторін про припинення або зміну дії договору оренди
протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він
вважається продовженим на той самий термін і на тих самих
умовах, які були передбачені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не направляли одна
одній заяв про припинення або зміну умов договору.
Таким чином, договір оренди вважається продовженим на той самий
строк, на який його було укладено сторонами.
Відповідно до умов договору відповідач за користування об’єктом
оренди зобов’язувався щомісячно (не пізніше 10 числа кожного
місяця) перераховувати позивачу суму, що обумовлена п. 3.1.
договору, за попередній місяць.
В порушення умов договору відповідач сплачував орендну плату не
в повному обсязі, а з.12.1999 р. не сплачував її зовсім.
Додатком № 1/2000 до договору від 19.05.1997 р. є акт
приймання-передачі № 1 від 01.10.2000 р., за яким відповідач
повернув позивачу частину орендованого майна – 517 м2 складу та
2000 м2 прилеглої території.
Повністю відповідач звільнив орендоване приміщення та прилеглу
територію 31.08.2001 р., що підтверджується його листом від
07.08.2001 р. № 236 (а.с. 33).
Орендна плата з 01.09.2001 р. позивачем не нараховувалася.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за
несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені
обчислюється від суми простроченго платежу та не може
перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період,
за який сплачується пеня.
Згідно п. 3.4. договору № 3/97а за несвоєчасно та не в повному
обсязі перераховані платежі відповідач сплачує пеню в розмірі 1%
від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше
розміру пені, яка встановлена чинним законодавством України.
Отже, судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті
оскаржуваних рішення та постанови у справі було правильно
встановлено правовідносини, що виникли між сторонами, та надано
обґрунтовану юридичну оцінку у відповідності до норм чинного
законодавства України.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Одеське монтажне
управління” відкритого акціонерного товариства
“Южтеплоенергомонтаж” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 13.08.2002 р. у справі № 17-6-30/02-4432
залишити без задоволення.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
13.08.2002 р. у справі № 17-6-30/02-4432 залишити без зміни.
Головуючий Поляков Б.М.
Судді: Яценко О.В.
Цвігун В.Л.