ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 17-6-14/02-1779
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Кузьменка М.В.,
судді
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Іллічівського морського
торговельного порту
на постанову від 23.08.2002 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 17-6-14/02-1779
за виробничого управління комунального господарства м.
позовом Іллічівська
до Іллічівського морського торговельного порту
про відшкодування збитків в сумі 1 505 948 грн. 19 коп. ,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 8.05.2002 року (суддя Н. Горячук) у позові
відмовлено за відсутністю підстав для нарахування штрафних
санкцій в зв’язку з безобліковим споживанням води житлово-
комунальним господарством та підрозділами Іллічівського морського
торгівельного порту.
Переглянувши в апеляційному порядку зазначене рішення Одеський
апеляційний господарський суд (судді П. Мацюра, Е.Андрєєва,
В.Лашин) постановою від 23.08.2002 року скасував його,
задовольнивши позов частково в сумі 768 315 грн. 56 коп.
Постанова мотивована невиконанням відповідачем програми
впровадження приладів обліку і регулювання споживання води.
Іллічівський морський торговельний порт вважає, що постанова
апеляційної інстанції підлягає касаційному перегляду через
порушення судом постанови Кабінету Міністрів України від
27.11.1995 року № 947 “Про Програму поетапного оснащення наявного
житлового фонду засобами обліку та регулювання споживання води і
теплової енергії на 1996-2002 роки” та пункту 9.6. “Правил
користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України”.
На його думку, розрахунок води по пропускній здатності труби
введення за своєю суттю є штрафною санкцією, застосування якої
можливе виключно за порушення абонентом Правил водокористування,
у результаті якого облік води вважається неякісним.
Такі порушення, на думку, скаржника є підставою для скасування
постанови апеляційного суду і залишення без змін рішення
місцевого господарського суду, яким відмовлено в задоволенні
позову.
У відзиві на касаційну скаргу виробниче управління комунального
господарства м. Іллічівська стверджує, що доводи касаційної
скарги необґрунтовані і не ґрунтуються на фактичних обставинах
справи.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового
засідання, проте представник позивача в судове засідання не
з’явилися.
Заслухавши пояснення представників Іллічівського морського
торговельного порту О. Лисенко та В. Паєва, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки Одеським апеляційним господарським судом, та
проаналізувавши застосування судом норм матеріального і
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами укладений договір від 23.11.1998 року № 1-1/120-0
на послуги водопостачання і водовідведення, умовами якого,
зокрема, встановлено що облік води має здійснюватися за
показниками приладів обліку, а у разі їх відсутності за згодою
Управління, за діючими правилами водокористування (пункт 3.1.
договору) і у разі порушення зобов’язань встановлена
відповідальність (пункти 4.1.-4.3. договору). Умови зазначеного
договору не встановлюють для контрагентів порядку і умов
застосування штрафних санкцій.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами,
відповідач має на своєму балансі житлові будівлі, які на початку
2001 року не були оснащені засобами обліку та регулювання
споживання води. Виробниче управління комунального господарства
м. Іллічівська, покликаючись на невиконання відповідачем
“Програми поетапного оснащення наявного житлового фонду засобами
обліку та регулювання споживання води і теплової енергії на 1996-
2002 роки”, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України
від 27.11.1995 року № 947, на підставі пункту 9.6. “Правил
користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України”, затверджених наказом
Державного комітету України по житлово-комунальному господарству
від 1.07.1994 року № 65 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції
України 22.07.1994 року за № 165/374, застосувало до
Іллічівського морського торговельного порту штрафні санкції в
сумі 1 505 948 грн. 19 коп. за період з 1.12.2000 року до
1.10.2001 року.
Застосування в даному випадку штрафних санкцій, у тому числі з
використанням такої методики розрахунку витрат води, колегія
суддів вважає помилковим, оскільки постанова Кабінету Міністрів
України від 27.11.1995 року № 947 “Про Програму поетапного
оснащення наявного житлового фонду засобами обліку та регулювання
споживання води і теплової енергії на 1996-2002 роки” та “Правила
користування системами комунального водопостачання та
водовідведення в містах і селищах України”, на які посилається
позивач як на підставу позову, не містять приписів щодо вжиття до
господарюючих суб’єктів штрафних санкцій за невиконання цієї
Програми.
Аналіз пункту 9.6. “Правил користування системами комунального
водопостачання та водовідведення в містах і селищах України”
свідчить, що його приписи не визначають підстав цивільно-правової
відповідальності (застосування штрафних санкцій), а встановлюють
виключно порядок розрахунків між абонентом і водоканалом у разі
виявлення витоку води внаслідок ушкодження мережі або
нераціонального водокористування. Водночас, місцевим
господарським судом встановлено, що у позивача відсутні докази
про це.
Крім того, як встановлено місцевим господарським судом,
відповідач здійснював розрахунки за водопостачання у житлові
будинки в порядку, передбаченому Правилами надання населенню
послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.1997 року № 1497,
та за нормами і тарифами, встановленими розпорядженням
виконавчого комітету Іллічівської міської ради “Про норми
водопостачання та водовідведення у м. Іллічівськ”.
Оскільки позивач не надав суду належних доказів не виконання
зобов’язань відповідачем, а також за яких умов і в якому порядку
Іллічівський морський торговельний порт має бути притягнений до
відповідальності, судова колегія вважає обґрунтованими висновки
суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування
штрафних санкцій.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про неправильне
застосування Одеським апеляційним господарським судом норм
чинного законодавства, у зв’язку з чим постанова від 23.08.2002
року Одеського апеляційного господарського суду підлягає
скасуванню, а рішення від 8.05.2002 року господарського суду
Одеської області залишенню без змін.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Іллічівського морського торговельного порту на
постанову від 23.08.2002 року Одеського апеляційного
господарського суду задовольнити.
2.Постанову від 23.08.2002 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 17-6-14/02-1779 скасувати, а
рішення від 8.05.2002 року господарського суду Одеської області
залишити без змін.
3.Стягнути з Виробничого управління комунального господарства м.
Іллічівська (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-А,
р/р 2600104301, МФО 328663, код 03350172) на користь
Іллічівського морського торговельного порту (Одеська область, м.
Іллічівськ, пл. Праці, 6, р/р 26009114761 в АКБ МТБ, МФО 328168,
код ОКПО 01125672) 850 (вісімсот п’ятдесят) грн. в рахунок
відшкодування витрат з сплати державного мита.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ.
4.В поворот виконання постанови суду від 23.08.2002 року
стягнути з Виробничого управління комунального господарства м.
Іллічівська (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 41-А,
р/р 2600104301, МФО 328663, код 03350172) на користь
Іллічівського морського торговельного порту (Одеська область, м.
Іллічівськ, пл. Праці, 6, р/р 26009114761 в АКБ МТБ, МФО 328168,
код ОКПО 01125672) 770 934 (сімсот сімдесят тисяч дев’ятсот
тридцять чотири) грн. 56 коп.
Доручити господарському суду Одеської області видати наказ в
поворот виконання постанови від 23.08.2002 року за умови надання
доказів її виконання.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В. Палій