Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
13.02.2003
Відкритим акціонерним товариством "ХХХ" ХХ травня 2002 року
заявлений позов до Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції про визнання недійсним рішення відповідача від
ХХ.03.2002 р. N 01, яким позивачеві донараховано 8387062 грн.
акцизного збору за січень 2002 р. та застосовані фінансові санкції
у розмірі 9645121,30 грн. Позовні вимоги обгрунтовані відсутністю
порушень з боку товариства вимог статей 2, 3, 4 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
, з огляду на те,
що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
26.06.2001 р. у справі N 004 позивач зобов'язаний відвантажити
фірмі ДП "УУУ" нафтопродукти, виготовлені за договорами від
ХХ.06.2001 р. N 70, N 71, N 72, N 73, без попередньої сплати
акцизного збору та подання письмового підтвердження банківської
установи про перерахування, оскільки вироблений, переданий та
відвантажений нафтопродукт не є об'єктом обкладання акцизним
збором для ВАТ "ХХХ".
Позивач вважав необгрунтованим посилання в акті податкової
служби, на підставі якого винесене оспорюване рішення ОДПІ, на
приписи частини 1 статті 5 Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та частини 1 статті 19 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
ХХ червня - ХХ липня 2002 р., прийнятим суддею, задоволені позовні
вимоги щодо визнання недійсним рішення Н-ської ОДПІ від ХХ.03.2002
р. N 61 через його невідповідність приписам статей 2, 3, 4 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
.
Рішення суду мотивоване тим, що донарахування позивачеві
акцизного збору є неправомірним з огляду на те, що рішенням
господарського суду Івано-Франківської області від ХХ.06.2001 р. у
справі N 004 встановлено, що платником акцизного збору за
продукцію, вироблену, передану або відвантажену ВАТ "НП" згідно з
договорами від ХХ.06.2001 р. N 70, N 71, N 72, N 73, є контрагент
позивача ДП "Фірма ФА". Згадане рішення господарського суду у
справі N 004 не скасоване і є обов'язковим до виконання на всій
території України, що підтверджено ухвалою господарського суду
Івано-Франківської області від ХХ.12.2002 р., яка винесена з
урахуванням змін до частини 1 статті 5 Закону України "Про
усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та частини 1 статті 19 Закону України "Про
інвестиційну діяльність" ( 1560-12 ) (1560-12)
.
Львівський апеляційний господарський суд постановою від ХХ
жовтня 2002 р. перевірене рішення господарського суду
Івано-Франківської області залишив без змін з тих же підстав, а
апеляційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції залишив без задоволення.
Надвірнянська об'єднана державна податкова інспекція вважає,
що рішення і постанова апеляційного господарського суду прийняті з
порушенням матеріального права. Просить Вищий господарський суд
України здійснити перегляд матеріалів справи у касаційному
порядку, скасувати рішення і постанову у справі й відмовити
позивачеві у задоволенні його позовних вимог.
При цьому заявник обгрунтовує касаційну скаргу тим, що судом
не враховані положення Декрету Кабінету Міністрів України "Про
акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
, приписи якого поширюються на позивача як
платника акцизного збору. Зокрема, статтею 7 Декрету Кабінету
Міністрів України "Про акцизний збір" передбачена відповідальність
платників акцизного збору за правильне обчислення і своєчасність
стягнення акцизного збору до бюджету.
Податкова служба посилається на те, що судом неправомірно не
взяті до уваги приписи статті 7 Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного
походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
, відповідно до вимог якої судові рішення
про застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх
дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших
відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій,
винесені на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4
цього Закону, підлягають виконанню виключно в частині, що не
суперечить цьому Закону. Наголошує на тому, що судом не враховані
положення підпункту 1.2 пункту 1 Рішення Конституційного Суду
України від 29.01.2002 р. у справі N 1-17/2002 ( v001p710-02 ) (v001p710-02)
(зі
змінами та доповненнями, внесеними Ухвалою Конституційного Суду
України від 14.03.2002 р. N 3-уп/2002 ( va03u710-02 ) (va03u710-02)
, якими
визначено, що положення частини першої статті 5 Закону України
"Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів
підприємницької діяльності, створених з використанням майна та
коштів вітчизняного походження" у взаємозв'язку з іншими
положеннями цього Закону є підставою як для відмови у наданні, так
і для припинення раніше наданих пільг у сфері валютного і митного
регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових платежів)
підприємствам з іноземними інвестиціями, їх дочірнім
підприємствам, а також філіям, відділенням, іншим відокремленим
підрозділам, включаючи постійні представництва нерезидентів,
незалежно від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Крім того, ДПІ наголошує на приписах статті 1 Закону України
"Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, якими передбачено, що
встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових
платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також
пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною
Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими
радами відповідно до цього Закону, інших законів України про
оподаткування.
Генеральна прокуратура України на підставі статті 29
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
долучилася до справи на стадії касаційного оскарження постанови
Львівського апеляційного господарського суду.
Позивачем надано відзив, у якому він просить залишити без
змін постанову апеляційного суду як таку, що відповідає приписам
чинного законодавства, а касаційну скаргу вважає такою, що не
містить касаційних доводів.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 7 Закону України
"Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів
підприємницької діяльності, створених з використанням майна та
коштів вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
, 2-4, 6 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
, 108,
111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від ХХ
жовтня 2002 року у справі N 000 і рішення господарського суду
Івано-Франківської області від ХХ.06.-ХХ.07.2002 р. скасувати.
У позові відмовити.
Касаційну скаргу Н-ської об'єднаної державної податкової
інспекції задовольнити.