ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12.02.2003 Справа N 25/262
Вищий господарський суд України у складі: судді Москаленка В.С.-
головуючий, суддів Джунь В.В. і Селіваненка В.П.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства
"Володимирський ринок", м. Київ (далі - комунальне підприємство
"Володимирський ринок")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.12.2002 p.
зі справи № 25/262
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві
(далі - Держінспекція)
до Державного комунального підприємства "Володимирський ринок"
(далі - ДКП "Володимирський ринок")
про стягнення в доход державного бюджету 31466, 88 грн. та в
доход місцевого бюджету 62933,76 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача: Б.Б.Б. , В.В.В.,
відповідача: Д.Д.Д., Е.Е.Е.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2002 (суддя
Муравйов О.В.), залишеним без зміни постановою Київського
апеляційного господарського суду від 02.12.2002 (судова колегія у
складі: головуючий - Кривда Д.С., судді - Рябуха В.І., Гольцова
Л.А.), позов задоволено: стягнуто в доход державного бюджету
31 466,88 грн. та в доход місцевого бюджету 62 933,76 грн.
Зазначені рішення судових інстанцій мотивовано тим, що ДКП
"Володимирський ринок" не надав доказів визнання недійсним або
скасування в установленому порядку рішення Держінспекції від
15.01.2002 № 5 про застосування економічних санкцій до відповідача
за порушення державної дисципліни цін на підставі статті 14 Закону
України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
комунальне підприємство "Володимирський ринок" просить скасувати
рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, а у
позові відмовити. Скарга мотивується тим, що судові інстанції не
звернули уваги на те, що:
- за даними акта перевірки від 03.01.2002 (далі - акт перевірки)
Держінспекцією перевірено ДКП "Володимирський ринок" та саме до
цієї юридичної особи було застосовано економічні санкції за
порушення державної дисципліни цін. Але ДКП "Володимирський ринок"
припинило свою діяльність як юридична особа ще у 2001 році;
- Київській міській державній адміністрації та Київській міській
раді не надано повноважень щодо регулювання цін і тарифів на ті
види продукції, що зазначені в акті перевірки.
Крім того скаржник стверджує, що його як відповідача не було
повідомлено належним чином апеляційною інстанцією про час і місце
засідання суду в апеляційному провадженні.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
застосування судовими інстанціями норм матеріального та
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про наявність підстав для скасування їх судових рішень у
зв'язку з порушенням норм процесуального права та неповним
встановленням обставин справи.
Судовими інстанціями у справі встановлено:
- за даними акта перевірки Держінспекцією встановлено порушення
відповідачем вимог розпорядження Київської міської державної
адміністрації від 14.09.1998 № 1913 "Про заходи щодо стабілізації
споживчого ринку окремих продовольчих товарів" ( ra1913017-98 ) (ra1913017-98)
та
від 23.06.1998 № 1011 "Про заходи щодо стабілізації споживчого
ринку основних продовольчих товарів" ( ra1011017-99 ) (ra1011017-99)
, рішень
сесії Київської міської ради від 02.12.1999 № 148/650 "Про деякі
питання запровадження тимчасового регулювання цін на споживчому
ринку м. Києва" ( ra_148023-99 ) (ra_148023-99)
, від 27.04.2000 № 91/812 "Про
запровадження тимчасового державного регулювання цін на окремі
види хліба та хлібобулочні вироби в м. Києві" ( ra0091023-00 ) (ra0091023-00)
і
листів Управління цінової політики Київської міської державної
адміністрації від 08.11.2000 № 09050/2-1875 та від 20.06.2000 №
09050/1-1135 щодо порядку формування та застосування цін на
продукти харчування;
- на підставі акта перевірки Держінспекцією ухвалено рішення від
15.01.2002 № 5 про застосування до відповідача економічних санкцій
за порушення державної дисципліни цін у вигляді вилучення в доход
бюджету виручки в сумі 31 466,88 грн. та застосування штрафу у
сумі 62 933, 76 грн. на підставі статті 14 Закону України "Про
ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
;
- відповідач у добровільному порядку не виконав рішення
Держінспекції від 15.01.2002 № 5 про застосування економічних
санкцій і нараховані суми не сплатив.
Причиною спору зі справи стало питання про правильність
застосування статті 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 №
1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та
виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)"
( 1548-96-п ) (1548-96-п)
.
Судовими інстанціями у цій справі не встановлено усіх фактів
матеріально-правового значення, що необхідні для вирішення спору
по суті. На склад обставин, що входять до предмету доказування,
вказують зазначені норми матеріального права, які необхідно
застосовувати у справі.
Так, судовими інстанціями:
- не досліджено, щодо яких саме видів продукції та товарів за
даними акта перевірки відповідачем порушено державну дисципліну
цін, тобто порушено державні фіксовані та регульовані ціни і
тарифи;
- не з'ясовано реалізації Київською міською державною
адміністрацією своїх повноважень щодо регулювання (встановлення
фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торговельних
(постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності,
запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на
види продукції та товарів, правильність застосування цін на які
перевірено Держінспекцією.
У рішеннях судових інстанцій не відображено результати цих
досліджень та з'ясувань, а отже ними порушено вимоги статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) про оцінку доказів.
Крім того, судові інстанції неправильно застосували правила статті
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
про розподіл тягаря доказування між
сторонами у справі, коли визначили, що позивач звільнюється від
доказування у разі відсутності доказів про визнання недійсним його
рішення від 15.01.2002 № 5 про застосування економічних санкцій.
Відсутність рішення суду, яке набрало законної сили, щодо фактів
про недійсність цього рішення Держінспекції або відсутність акта
відповідного органу виконавчої влади про його скасування у
встановленому порядку, не звільняє позивача від доказування
фактів, що входять до предмету доказування у даній справі.
Неправильне застосування судовими інстанціями правил статті 35 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
у цій справі мало наслідком неправомірне
встановлення презумпції порушення відповідачем державної
дисципліни цін.
Порушення судовими інстанціями у справі норм процесуального права,
а у зв'язку з цим і неповне встановлення ними обставин справи є
підставою для скасування їх рішень відповідно до вимог статті
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Обставини, що мають значення для
справи, можуть бути встановлені лише за новим розглядом цієї
справи у суді першої інстанції. Тому касаційна скарга комунального
підприємства "Володимирський ринок" підлягає частковому
задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-9 - 111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Володимирський
ринок" у справі № 25/262 задовольнити частково;
2. Рішення господарського суду міста Києва від 19.06.2002 p. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
02.12.2002 p. з цієї справи скасувати;
3. Передати справу на новий розгляд до господарському суду міста
Києва.
Суддя В. Москаленко
Суддя В. Джунь
Суддя В. Селіваненко