ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 Справа N 10/88
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Черногуза Ф.Ф.
суддів : Невдашенко Л.П. (доповідач у справі)
Михайлюка М.В.
розглянувши у відкритому Міського державного комунального
судовому засіданні експлуатаційного підприємства
касаційну скаргу “Дніпроміськелектротранс”, м.
Дніпропетровськ
на постанову від 10.07.2002 Дніпропетровського
апеляційного господарського суду № 02-
5/5-8/42
та рішення від 16.04.2002 господарського суду
Дніпропетровської області
у справі № 10/88
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Міського державного комунального
експлуатаційного підприємства
“Дніпроміськелектротранс”, м.
Дніпропетровськ
до Дніпропетровської міської ради,
м. Дніпропетровськ
Про стягнення 22789000 грн. 00 коп.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача Федоріна М.А.
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
16.04.2002 Дніпропетровському державному комунальному
експлуатаційному підприємству “Дніпроміськелектротранс”
відмовлено у задоволенні позову до Дніпропетровської міської
ради про відшкодування збитків підприємства в сумі 22789000 грн.
у зв’язку з перевезенням пільгових категорій пасажирів за 2001
рік.
Суд грунтував своє рішення тим, що Дніпропетровська міська Рада
виконала свої зобов’язання, перерахувавши позивачу 15968400 грн.
з місцевого бюджету на 2001 рік на компенсаційні виплати за
пільговий проїзд окремих громадян на електротранспорті, які були
затверджені рішенням двадцятої сесії двадцять третього скликання
№ 4/20 від 14.03.2001 Дніпропетровської міської ради на підставі
кошторису, наданого позивачем.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.07.2002 рішення господарського суду залишено без змін з
тих же підстав.
У касаційній скарзі скаржник – МДКЕП “Дніпроміськелектротранс”
ставить питання про скасування винесених у справі рішень та
прийняття нового рішення про задоволення позову, мотивуючи це
наступним.
Скаржник вважає, що господарський суд помилково застосував до
спірних правовідносин ст.ст. 26, 64 Закону України “Про місцеве
самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, оскільки вказані норми
Закону не регулюють питання про відшкодування витрат позивача,
пов’язаних з наданням пільг.
Заслухавши пояснення представника скаржника та перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Порядок відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг
громадянам регулюється положеннями Постанови Кабінету Міністрів
України за № 552 від 12.08.94 та постанови Кабінету Міністрів
України за № 94 від 16.02.94, що безпосередньо визначають
порядок здійснення відшкодування витрат підприємств, пов’язаних
з наданням пільг. Однак суд не застосував вказані законодавчі
акти при розгляді господарського спору, а тому дійшов
неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.94 №
552 “Про порядок надання пільг, передбачених Законом України
“Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших
громадян похилого віку в Україні” та п. 6 Постанови Кабінету
Міністрів України від 16.02.94 № 94 “Про порядок надання пільг,
передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту” витрати державних органів,
органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і
організацій, пов’язані з наданням пільг, покриваються місцевими
фінансовими органами на підставі розрахунків, шляхом
перерахування коштів на їх рахунки в установах банків.
Відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг, фінансові
органи проводять за рахунок коштів місцевих бюджетів на підставі
перевірених ними розрахунків, поданих підприємствами. При цьому
пільги надаються за рахунок власних коштів підприємств з
наступним відшкодуванням їх з бюджету за встановленими нормами у
погоджені з фінансовими органами терміни.
Відповідно до ст. 64 Закону України “Про місцеве самоврядування
в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
– видатки, які здійснюються органами
місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх
розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами
цих громад.
Бюджетом Дніпропетровської міської ради на 2001 рік передбачені
видатки на компенсаційні витрати за пільговий проїзд окремих
категорій громадян на електротранспорті в сумі 15968,8 грн.
(Рішення міської ради № 4/20 від 14.03.2001).
Згідно річного звіту про виконання місцевого бюджету за 2001
рік, з бюджету м. Дніпропетровська комунальному підприємству
“Дніпроміськелектротранс” перераховано за 2001 рік 15968,4 грн.
на компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій
громадян.
За таких обставин колегія суддів вважає, що господарський суд та
апеляційна інстанція дійшли обгрунтованого висновку про відмову
МДКЕП “Дніпроміськелектротранс” у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу міського державного комунального
експлуатаційного підприємства “Дніпроміськелектротранс” залишити
без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 10.07.2002 у справі № 10/88 залишити без змін.
Головуючий Ф. Черногуз
С у д д і: Л. Невдашенко
М. Михайлюк