Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.11.2002 року
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді,
суддів;
за участю
представників від позивача: присутній,
від відповідача: присутній;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Н-ському
районі м. Ч-ська
на постанову Ч-ського апеляційного господарського суду
від ХХ.07.02 р.
у справі господарського суду Ч-ської області
за позовом ТОВ "ХХХ", м. Ч-ськ
до ДПІ у Н-ському районі м. Ч-ська,
відділення Державного казначейства у
Н-ському районі м. Ч-ська
про стягнення 456 936 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від ХХ.06.02 р. господарського суду Ч-ської області
позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним розпорядження ДПІ у
Н-ському районі м. Ч-ська № Х4 від ХХ.04.02 р. про внесення змін у
визначену платником суму ПДВ, за результатами перевірки,
податкової декларації за січень 2002 р. про зменшення суми
бюджетного відшкодування у розмірі 211 999, 50 грн. та
розпорядження № Х0 від ХХ.04.02 р. про внесення змін у визначену
платником суму ПДВ, за результатами перевірки, податкової
декларації за лютий 2002 про зменшення суми бюджетного
відшкодування у розмірі 244 902, 66 грн.
Постановою від ХХ.07.02 р. Ч-ського апеляційного господарського
суду дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений порядок
визначення сум податку, що підлягають сплаті в бюджет та
відшкодуванню з бюджету і строки розрахунків з бюджетом.
Відповідно до п.п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, у разі коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування - є
дані тільки податкової декларації за звітний період.
Не погоджуючись з постановою Ч-ського апеляційного господарського
суду Державна податкова інспекція у Н-ському районі м. Ч-ська
звернулась у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою
і просить її скасувати, посилаючись на те, що перевіркою
встановлено, що транспортні витрати на доставку ТМЦ та витрати на
зберігання в бухгалтерському обліку відсутні, розрахунки за товар
підприємство ТОВ "ХХХ" не здійснювало. Згідно п.п. 1.8 ст. 8
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику
податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у
випадках, визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно
бухгалтерського обліку підприємства, розрахунки за отриману
продукцію ТОВ "ХХХ" не провадило, кредиторська заборгованість
рахується у сумі 10 788 382, 86 грн.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Державною податковою інспекцією у Н-ському районі ХХ.04.02 р.
прийняті розпорядження за № Х4 про внесення змін у визначену
платником суму ПДВ за результатами перевірки податкової декларації
за січень 2002 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування у
розмірі 211 999, 50 грн. та розпорядження за № Х0 про внесення
змін у визначену платником суму ПДВ за результатами перевірки
податкової декларації за лютий 2002 р. та зменшено суму бюджетного
відшкодування у розмірі 244 902, 66 грн.
Розпорядження прийняті на підставі акту перевірки № Х1 від
ХХ.04.2002 р.
Господарським судом встановлено, що позивач в січні та лютому 2002
року здійснював операції, які підлягають впорядкуванню за ставкою
20 % та операції, які звільнені від оподаткування згідно п.п 5.1.7
п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сума від'ємного значення з ПДВ у позивача виникла у зв'язку з
перевищенням суми податкового кредиту над сумою податкових
зобов'язань при закупівлі ТМЦ та продажем нижче ціни придбання на
території України.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами
та тарифами, які встановлюються самостійно або на договірній
основі, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, -
за державними цінами та тарифами.
Пунктом 7.1. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що продаж товарів (робіт, послуг)
здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим
нарахуванням податку на додану вартість, тобто автономність волі
підприємства у виборі цінової політики може бути обмежена лише на
підставі Закону України "Про ціни і ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
, але
жодна норма вказаного Закону ( 507-12 ) (507-12)
не містить обмежень для
підприємств на встановлення ціни на реалізовану продукцію.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"
( z0751-99 ) (z0751-99)
на який посилається відповідач в обґрунтування своїх
заперечень, визначає методологічні основи формування у
бухгалтерському обліку інформації про запаси та розкриття її у
фінансовій звітності. Пункт 16 вищезазначеного Положення
(стандарту) ( z0751-99 ) (z0751-99)
зазначає, що при відпустці запасів у
виробництві, продажу та іншому вибутті, оцінка їх здійснюється
згідно визначених у цьому пункті методів - ціни продажу, тощо.
Однак, вказане Положення ( z0751-99 ) (z0751-99)
не регулює питання
податкового обігу щодо податку на додану вартість.
Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що
залежалась, з групи товарів широкого вжитку і продукції
виробничо - технічного призначення № 120/190 від 10.09.96 р.
( z0546-96 ) (z0546-96)
(із змінами та доповненнями), на яке посилається
відповідач, в даному випадку не може бути застосовано, оскільки
необхідність в уцінці виникає в тих випадках, якщо на дату
складання балансу відомо, що товар, який знаходиться на балансі,
може бути реалізовано за цінами, які нижче ціни придбання у
зв'язку з обставинами, викладеними в цьому Положенні ( z0546-96 ) (z0546-96)
та Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"
( z0751-99 ) (z0751-99)
.
Господарськими судами встановлено, що ціни на ТМЦ були занижені з
метою встановлення підприємства на ринку збуту в умовах жорсткої
конкуренції.
Колегія суддів вважає, що господарські суди правомірно дійшли
висновку про те, що ні Закон України "Про ціни та ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
, ні Закон України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, та інші нормативно-правові документи не визначають
будь-яких обмежень щодо встановлення цін на реалізовану продукцію
господарюючими суб'єктами.
Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлений порядок визначення сум податку, що
підлягає сплаті в бюджет та відшкодуванню з бюджету і строки
розрахунків з бюджетом.
Частинами 1, 2 п.п. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що у разі
коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно
п.п 7.7.1 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
цієї статті, має від'ємне значення, така
сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Пунктами 7.3, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що датою виникнення
податкового кредиту є дата здійснення першої з подій, що сталася
раніше: або дату списання коштів з рахунку платника або дату
одержання податкової накладної, датою виникнення податкових
зобов'язань - дату, що припадає на податковий період, на протязі
якого виникає будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок
платника або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -
дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт
(послуг) платником податку.
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
іншими законодавчими актами з питань оподаткування не передбачені
вимоги щодо здійснення відшкодування сум ПДВ платнику податку
після сплати відповідних сум податків до бюджету його
контрагентами.
Відповідно до п. 1.8 ст. 1 вищевказаного Закону України
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою
податку у випадках, визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зазначений пункт містить загальні норми, що стосуються самого
поняття "бюджетне відшкодування" (сума, що підлягає поверненню
платнику з бюджету) та джерел його формування для послідуючого
використання (повернення) - (надмірна сплата).
Підпунктом 7.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми ПДВ зараховуються в
Державний бюджет і використовуються в першу чергу для бюджетного
відшкодування податку на додану вартість і формування бюджетних
коштів, які направляються як субвенції місцевим бюджетам.
Зарахування (сплата) податку до бюджету передбачено п.п 7.3, 7.7
ст. 7 Закону Україні "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відшкодування сум податку з бюджету передбачено
п.п 7.7.3 ст. 7 вказаного Закону України ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно
до якого, підставою для відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Рішення від ХХ.06.02 р. господарського суду Ч-ської області та
постанову від ХХ.07.02 р. Ч-ського апеляційного господарського
суду у справі № Х3 залишити без змін.