ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАїНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 5/97
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М.,
Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського
підприємства “Перемога” на рішення господарського суду
Полтавської області від 19.03.2002 року
у справі № 5/97 господарського суду Полтавської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства Карлівська
“Сільгоспхімія”
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства
“Перемога”
про стягнення 67795,78грн.
за участю представників:
ВАТ Карлівська “Сільгоспхімія” – Шокіна Т.В. за дов. від
11.11.2002р.;
ПСП “Перемога” – Тесленко Г.І. директор, Таранцев М.А. за дов.
від 01.06.2002р.
В С Т А Н О В И Л А :
Відкрите акціонерне товариство Карлівська “Сільгоспхімія”
звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом
про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства
“Перемога” 67795,78грн. заборгованості з урахуванням індексу
інфляції за виконані роботи щодо обробітку грунту, його
агрохімічному обслуговуванню (а.с.2).
До вирішення даного спору по суті, відповідач частково погасив
заборгованість перед позивачем, сплативши 5106,40грн., у зв’язку
з чим ВАТ Карлівська “Сільгоспхімія” підтримало заявлені вимоги
у сумі 60079,59грн.
ПСП “Перемога” проти позову заперечувало, посилаючись на те, що
заборгованість перед позивачем виникла у 1995-1997р. (а.с.98).
Рішенням господарського суду Полтавської області від
19.03.2002р. заявлений позов задоволено. Відповідно до рішення
суду з відповідача на користь позивача стягнуто 60079,59грн.
основної заборгованості з урахуванням індексу інфляції (а.с.103-
104). При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що
відповідач протягом 7 днів з моменту пред’явлення вимоги про
оплату виконаних позивачем робіт не сплатив їх вартість (а.с.103-
104).
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, ПСП “Перемога”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, прийнявши нове рішення про
відмову у задоволенні заявлених вимог.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом
першої інстанції допущені порушення норм матеріального та
процесуального права при вирішення спору по суті. Так, ПСП
“Перемога” вказує на те, що судом:
- порушено провадження у справі за позовною заявою, форма і
зміст якої не відповідають встановленим вимогам, та до якої не
додані докази відправлення копії позовної заяви відповідачу та
документи, що підтверджують сплату державного мита і витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, чим
порушено ст. 63 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
;
- в порушення вимог ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
розглянуто
справу за відсутності повноважного представника відповідача,
який з поважних причин не зміг з’явитися у судове засідання;
- стягнуто заборгованість з урахуванням індексу інфляції без
врахування строку позовної давності.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов’язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо строк виконання
зобов'язання не встановлений або визначений моментом
витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник
вправі провести виконання в будь-який час. При цьому, згідно ч.
2 зазначеної норми, боржник повинен виконати таке зобов'язання в
семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо
обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору
або із змісту зобов'язання.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції встановив, що
позивачем за дорученням відповідача виконані роботи на загальну
суму 31647,03грн., які відповідачем оплачені лише частково.
Оскільки строк оплати таких робіт сторонами не був встановлений,
суд, при визначені строку виконання зобов’язання, керувався
вимогами ст. 165 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, обчислюючи семиденний
строк з дня пред’явлення претензії.
Разом з тим, початок обрахування семиденного строку виконання
зобов’язання судом першої інстанції встановлено з порушенням
норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 4 7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судові
рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Принцип об’єктивної істини, тобто відповідності висновків,
викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи
реалізується також положеннями:
- ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка зобов’язує
господарський суд не обмежуватись поданими документами і
матеріалами, а витребувати від підприємств та організацій
незалежно від їх участі у справі документи і матеріали,
необхідні для вирішення спору, у разі недостатності поданих
сторонами документів;
- ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Встановлюючи, що вимогою про виконання зобов’язання є претензія,
суд першої інстанції залишив без оцінки наявні в матеріалах
справи рахунки за виконані роботи, які виставлялися позивачем
раніше, та не з’ясував коли вони направлялися відповідачу.
Крім того, заперечуючи проти заявленого позову, відповідач
посилався на те, що виконані позивачем протягом 1999-2001рр.
роботи ним повністю оплачені і, а також частково погашена
заборгованість за виконані ВАТ “Карлівська “Сільгоспхімія”
протягом 1995-1997рр. роботи. Разом з тим, зазначеним доводам
відповідача суд першої інстанції не дав оцінки та не витребував
у відповідача відповідні докази на підтвердження його заперечень
проти заявленого позову.
Зазначені порушення, допущені судом першої інстанції, не можуть
бути усунуті судом касаційної інстанції, оскільки в силу ст. 111
7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку
судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних
обставин справи перевіряє застосування судом першої чи
апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція, в силу ч. 2 зазначеної норми, не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Разом з тим, неповне з’ясування обставин справи, що має місце у
зв’язку з порушенням судом першої інстанції вказаних норм
процесуального права, позбавляє підстав вважати, що судом дана
правильна юридична оцінка спірним правовідносинам та зроблений
відповідаючий чинним нормам матеріального права висновок щодо
прав і обов’язків сторін.
Так, в силу ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови
в позові.
Відповідно до ст. 75 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, позовна давність
застосовується судом незалежно від заяви сторін. Початок
перебігу строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов, яке виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Встановлення моменту початку та закінчення семиденного строку,
встановленого ч. 2 ст. 165 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
для виконання
зобов’язання має значення для визначення дня, коли позивач
дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, на
захист якого ним подано позов.
Крім того, при вирішення даного спору по суті, судом першої
інстанції невірно застосовано ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Так, відповідно до зазначеної норми, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, зокрема,
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Отже, за змістом ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов’язання по
сплаті суми боргу з урахуванням індексу інфляції виникає
наступного дня після закінчення строку виконання грошового
зобов’язання, а не з моменту виконання робіт.
Посилання скаржника на порушення судом ст. 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
безпідставні.
Вказана норма встановлює право господарського суду відкласти у
межах встановлених строків, розгляд справи. Підставою для
відкладення є неможливість вирішення спору у даному засіданні за
якихось обставин.
Отже, нез’явлення в засідання повноважних представників сторін,
у разі, якщо суд вважає, що їх неявка не перешкоджає вирішенню
спору, не тягне за собою обов’язкове відкладення розгляду
справи.
Враховуючи наведене, рішення господарського суду Полтавської
області від 19.03.2002р. підлягає скасуванню, а справа передачі
на новий розгляд до суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
1. Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського
підприємства “Перемога” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від
19.03.2002р. у справі № 5/97 скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Васищак І.М.
Палій В.М.