ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 4/2763-26/317
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Грек Б.М.,
суддів: Рибака В.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши ТОВ “Трускавецьінвест”
касаційну скаргу
на ухвалу від 30.04.2002р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/2763-26/317
господарського суду Львівської області
за позовом ТОВ “САВА” ЛТД, м. Львів
до ТОВ “Трускавецьінвест”
Про відшкодування вартості робіт та відшкодування шкоди і
упущеної вигоди, разом на суму 4830512,01грн.
за участю представників сторін
від позивача: Гриб В.І., дов. від 18.11.02р.
від відповідача: Солтис Т.П. , дов. від 14.11.02р. № 495/505
В С Т А Н О В И В:
29.08.2001р. ТОВ “САВА” ЛТД подало до господарського суду
Львівської області позов до ТОВ “Трускавецьінвест” про
відшкодування вартості виконаних робіт, шкоди та неодержаних
доходів.
Позивач вказував, що відповідач не виконав зобов’язання по
оплаті виконаних робіт прийнятих по контракту між позивачем та
відповідачем від 24.02.2000р. № 4-2/2000, внаслідок чого
позивачу було спричинено збитки, у тому числі шкоду та
неодержання очікуваного доходу, що є підставою для
цивільно-правової відповідальності позивача.
Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що перерахував
позивачу вартість узгоджених контрактом обсягів робіт та
припинив виконання зобов’язань по контракту після його
розірвання з подальшою передачею об’єкту відповідачу за
клопотанням позивача надісланим ним 28.11.2000р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.10.2001р.
(суддя Гнатюк Г.М.) у задоволенні позову було відмовлено з тих
мотивів, що відповідач свої зобов’язання виконав, та визнано
доведеними обставини виконання сторонами своїх зобов’язань.
Позивач не погоджуючись із рішенням господарського суду подав
апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського
суду, яка ухвалою від 27.11.02р. була прийнята до апеляційного
провадження.
12-22.03.2002р. Львівський апеляційний господарський суд за
клопотанням позивача прийняв ухвалу, в якій п.п. 2-4 призначено
будівельно-технічну бухгалтерську експертизу Львівським НДІ
судових експертиз з питань визначення дійсного обсягу виконаних
робіт, кількості, вартості матеріалів позивача, вартість
виконаних робіт відповідно коректури 3 до проектної
документації.
Пунктом 4 цієї ж ухвали позивача зобов’язано надати експерту всю
необхідну документацію для виконання експертизи виходячи з
питань зазначених в ухвалі.
30.04.2002р. за клопотанням позивача апеляційна інстанція
ухвалою на підставі ст.ст. 43, 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
навівши припис ст. 21 Закону України “Про науково-технічну
експертизу” роз’яснила ухвалу від 12-22.03.02р. зазначивши, що
експерт має право на вільний доступ на об’єкт, який підлягає
експертизі, а відповідач зобов’язаний забезпечити доступ.
У касаційній скарзі ставиться вимога про скасування ухвали від
30.04.02р. посилаючись на неправильне застосування апеляційною
інстанцією ст. 21 Закону України “Про науково-технічну
експертизу” та порушення ст. 19, 150 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, п. 1 ст. 4 Закону України “Про господарські
суди” щодо відсутності у господарського суду права надавати
тлумачення закону і визначати правовий порядок, який вже
визначений законодавством, а також посилаючись на приписи
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, що ніхто не може бути
примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності зі ст. 31 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому
процесі може брати участь судовий експерт, який діє на підставі
цього кодексу та закону “Про судову експертизу” та має право
знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та
дослідженні доказів.
Судову експертизу призначає господарський суд для роз’яснення
питань, що виникають при вирішенні господарського спору та
потребують спеціальних знань.
Згідно ст. 6 Закону України “Про судову експертизу”, якщо судову
експертизу необхідно провести на місці події або за
місцезнаходженням об’єкта дослідження, особа або орган, який її
призначив, повинні забезпечити судовому експертові
безперешкодний доступ до об’єкту дослідження.
Надаючи в ухвалі від 30.04.2002р. роз’яснення апеляційна
інстанція навела припис ст. 21 Закону України “Про
науково-технічну експертизу”, що не пов’язано з підставами, з
яких прийнято цю ухвалу, оскільки метою цього закону, як це
визначено у преамбулі, не передбачається забезпечення
правосуддя.
Роз’яснюючи п.п. 4, 5 ухвали від 12-22.03.2002р. апеляційна
інстанція в ухвалі від 30.04.2002р. по суті забезпечила умови
праці судового експерта, а посилання на норму іншого закону не
стало порушенням прав судового експерта і сторін, оскільки
засновано на ст. 6 Закону України “Про судову експертизу”,
оскільки ухвала від 30.04.2002р. прийнята на забезпечення
судової експертизи призначеної ухвалою господарського суду,
роз’яснює п.п. 4-5 ухвали від 12-22.03.02р., зазначення іншої
норми закону не є підставою для її скасування, виходячи з
приписів ст.ст. 4, 45, 89 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7,
111-9, 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
30.04.02р. у справі № 4/2763-26/317 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Б.Грек
Судді В.Рибак
А.Уліцький