ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2003 Справа N А-7367/1-27
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
В. Цвігун
за участю представників:
позивача Поліщук Ю. О. - директор
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції
на постанову від 29.10.2002 p. Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № А-7367/1-27 господарського суду Харківської
області
за позовом Вільшанського колективного швейно - торгівельного
підприємства
до Дергачівської міжрайонної державної податкової
інспекції
про визнання недійсним рішення Дергачівської міжрайонної
державної податкової інспекції № 292/23-104/00309944/7212 від
26.04.2002 р., розпорядження № 23-104/11 та стягнення 47869 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивачем заявлені до суду вимоги про визнання недійсними рішення
№ 292/23-104/00309944/7212 від 26.04.2002р., розпорядження №
23-104/11 та стягнення 47869 грн. бюджетної заборгованості.
Підставою для прийняття оспорюваного рішення ДПІ став акт від
16.04.2002р. № 23-104/102 перевірки, в якому зафіксовано заниження
податкових зобов'язань внаслідок безпідставного застосування
нульової ставки з податку на додану вартість при здійсненні
експортних операцій, що виявилось у неправомірному застосуванні
нульової ставки податку на додану вартість при реалізації товарно
- матеріальних цінностей за межі митної території України, експорт
яких, не підтверджений належним чином оформленою вантажно - митною
декларацією (до декларації, поданої Дергачівській ОДПІ станом на
20.03.2002 не надано оригінал п'ятого основного аркуша вантажно -
митної декларації з записом про фактичне вивезення експортованих
товарів за межі митної території України), чим порушено пункт 1
Постанови Кабінету Міністрів України "Про вдосконалення механізму
відшкодування заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2002
(суддя О. О. Мамалуй) позовні вимоги задоволені повністю на
підставі підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6, підпункту 7.7.3
пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
шляхом визнання недійсними рішення №
292/23-104/00309944/7212 від 26.04.2002р., розпорядження №
23-104/11, а також вирішено стягнути з державного бюджету 47869
грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Рішення суду мотивовано тим, що донарахування позивачу спірним
рішенням податкового зобов'язання з ПДВ, застосування штрафної
санкції та зменшення бюджетного відшкодування суперечить
положенням підпункту 6.2.1. пункту 6.2. статті 6 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки судом
встановлено факт перетину товаром митного кордону України.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив також про
доведеність того факту, що за наслідками господарської діяльності
позивача у лютому 2002 року різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань та сумою податкового кредиту має від'ємне значення, а
тому підлягає відшкодуванню на підставі підпункту 7.7.3 статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За апеляційною скаргою Дергачівської міжрайонної державної
податкової інспекції Харківський апеляційний господарський суд
(судді: Філатов Ю. М. - головуючий, Бабаков Л. М., Бур'янова Л.
М.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області
від 02.08.2002 в апеляційному порядку, постановою від 29.10.2002
залишив його без зміни з тих же підстав.
Дергачівська МДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права, зокрема, підпункту 6.2.1 статті 6 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке
виявилось, на думку скаржника, у відсутності підстав для
застосування позивачем нульової ставки до операцій з продажу
товарів, оскільки вивезення товару за межі митної території
України виконувалось нерезидентом - контрагентом позивача за
зовнішньоекономічним контрактом.
Крім того, скаржник також вважає, що за умови здійснення позивачем
експортних операцій є помилковим застосування судом до спірних
правовідносин лише статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та залишення поза увагою вимог статті 8
закону, якою передбачені особливості оподаткування експортних
операцій.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутнього
в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до підпункту 6.2.1. підпункту 6.2. статті 6 вказаного
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
операції з продажу товарів, що були вивезені
(експортовані) платником податку за межі митної території України,
оподатковуються за нульовою ставкою.
Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за
межі митної території України в разі, якщо їх вивезення
(експортування) засвідчено належно оформленою митною вантажною
декларацією.
Вимоги щодо оформлення цього документу визначені Постановою
Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 "Про затвердження
Положення про вантажну митну декларацію" ( 574-97-п ) (574-97-п)
, Інструкцією
про порядок заповнення вантажної митної декларації ( z0443-97 ) (z0443-97)
,
затвердженої наказом Державної митної служби України від
09.07.1997 № 307, Порядком заповнення граф вантажної митної
декларації відповідно до митних режимів експорту, імпорту,
транзиту, тимчасового ввезення (вивезення), митного складу,
магазину безмитної торгівлі ( z0469-98 ) (z0469-98)
, затвердженого наказом
Державної митної служби України від 30.06.1998р. № 380 та з
урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від
01.03.2002 № 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування
заборгованості з податку на додану вартість за операціями з
експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
.
Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що суми податку, які підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця
між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь - яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного
періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до законодавства про оподаткування така сума, як
надміру сплачена, підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України, зокрема, згідно з пунктом 8.1. статті
8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платник податку, який здійснює операції з вивезення (пересиланням)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України (експорт)
і подає розрахунок експортного відшкодування за наслідками
податкового місяця, має право на отримання такого відшкодування
протягом 30 календарних днів з дня подання розрахунку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, на виконання зовнішньо - економічного
контракту № 0160 від 28.01.2002 Вільшанське КШТП здійснило
поставку "ALLIED TECH L. L. C.", США товару (куртки утеплені) на
суму 374655 грн. на умовах DAF - кордон України (ст. Іллічівськ -
Паромна Одеської залізниці).
В податковому обліку вказані операції підприємство відобразило у
лютому 2002 року. Так, згідно податкової декларації за лютий 2002
року, поданій підприємством до Дергачівської МДПІ, обсяг
експортних операцій склав 374655 грн., податкові зобов'язання -
9251 грн., податковий кредит - 57120 грн., бюджетне відшкодування
- 47869 грн.
В підтвердження факту вивезення товарів за межі митної території
України, позивачем до господарського суду Харківської області були
надані вантажно - митні декларації № 80200/2/000517 від 20.02.2002
та № 80200/2/000639 від 26.02.2002, на зворотному боці яких
міститься запис заступника начальника Магістральної митниці про
те, що задекларовані в них товари вивезені за межі митної
території України в повному обсязі 04.03.2002 та 06.03.2002.
У разі якщо за експортним контрактом з нерезидентом продукція у
звітному періоді не вивозиться за межі митних кордонів України, а
відвантажується до місця формування експортних вантажів для
наступної відправки за кордон, податкові зобов'язання у платника
податку - експортера за нульовою ставкою у цьому звітному періоді
не виникають. Лише після фактичного перетину товарами митного
кордону України (завершення оформлення вивізної вантажної митної
декларації) платником податку - експортером визначаються податкові
зобов'язання за нульовою ставкою податку на додану вартість.
З метою підтвердження факту перетину товарами митного кордону
України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
01.03.2002 N 243 "Про вдосконалення механізму відшкодування
бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
операціями з експорту продукції" ( 243-2002-п ) (243-2002-п)
платник податку,
який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі
митної території України (експорт), повинен мати оригінал п'ятого
основного аркуша ("примірник для декларанта") вантажної митної
декларації форми МД-2 (МД-3) ( 574-97-п ) (574-97-п)
, на якому митним органом
за зверненням платника податку вчинено напис про фактичне
вивезення експортованих товарів за межі митної території України
та засвідчено гербовою печаткою митного органу і підписом
відповідальної особи, який разом з розрахунком експортного
відшкодування подається до податкового органу.
Враховуючи викладене, вивезення товару за межі митної території
України в лютому 2002 року не відбулося, а тому касаційна
інстанція вважає помилковим висновок господарського суду першої та
апеляційної інстанції про наявність у позивача підстав для
обчислення податку на додану вартість за нульовою ставкою у лютому
2002 року.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що вирішуючи
господарський спір, судами було неправильно застосовано норми
матеріального права, а тому рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, у задоволенні позовних вимог слід
відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 2 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В
Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2002 р.
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
29.10.2002 р. у справі № А-7367/1-27 господарського суду
Харківської області скасувати, у задоволенні позовних вимог -
відмовити.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В. Цвігун