ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 3/494
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.,
за участю представників:
позивача Бикова В.Г., Гончарук О.П.
відповідача Погорєлов Г.А.
розглянув у ЗАТ “Ольга-К”
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 03.06.2002
Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 3/494
за позовом ДКП житлового господарства Святошинського
району м. Києва
до ЗАТ “Ольга-К”
Про розірвання договору оренди від 07.02.96 та звільнення
відповідачем займаних нежилих приміщень
Рішенням від 22.10.2001 господарського суду м. Києва (суддя
Хілінцка В.В.) позов задоволено - на підставі ч. 2 ст. 18 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна” розірвано
укладений між сторонами договір оренди нежилих приміщень від
07.02.96 № 309 та виселено відповідача із займаних приміщень
площею 932,92 кв.м по вул. Ф.Пушиної,23/25 в м. Києві у зв’язку
з встановленням актами позивача факту використання орендованих
приміщень не за прямим призначенням та їх часткової передачі в
суборенду іншим особам без дозволу орендодавця.
Постановою від 03.06.2002 Київського апеляційного господарського
суду (судді: Кривда Д.С., Рябуха В.І., Гольцова Л.А.) рішення
залишено без змін з тих же підстав.
ЗАТ “Ольга-К” у поданій касаційній скарзі просить рішення та
постанову скасувати, в позові відмовити, оскільки вважає, що
згідно п. 2 розділу 1 договору оренди від 07.02.96 орендоване
приміщення призначається для магазину, тобто немає конкретизації
виду торгової діяльності (промислові, продовольчі товари тощо),
а протягом 2000-2001 р.р. орендар з метою розширення сфери
послуг уклав із суб’єктами підприємницької діяльності декілька
угод про сумісну діяльність, які направлені на збільшення
переліку торговельних послуг та асортименту товарів.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет повноти їх встановлення і
правильності їх юридичної оцінки та заслухавши пояснення
присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані
рішення та постанова - скасуванню з ухваленням нового рішення
про передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з
наступних підстав.
07.02.96 між Ленінградською райдержадміністрацією (орендодавець)
та ЗАТ “Ольга-К” (орендар) на підставі патенту № 1 від 25.01.96
укладено договір оренди № 309, за умовами якого орендар отримав
в користування нежилі приміщення в будинку по вул.
Ф.Пушиної,23/25 в м. Києві загальною площею 932,92 кв.м для
використання під магазин. 01.06.2001 сторонами внесено зміни до
договору оренди, а саме орендодавцем визнано ДКП житлового
господарства Ленінградського району м. Києва.
Отже, п. 2 договору визначено цільове призначення переданих в
оренду приміщень - для торговельної діяльності під магазин без
зазначення конкретних видів торговельної діяльності (продаж
промислових, продовольчих товарів, надання інших платних послуг
тощо). В зв’язку з цим суд першої інстанції на підставі наявних
у справі актів від 15.06.2001, від 25.07.2001 та від 28.09.201
дійшов помилкових висновків про використання орендарем частини
займаних приміщень не за цільовим призначенням, оскільки
перевіркою орендодавця виявлено лише використання приміщень не
за призначенням як продовольча торгівля.
Водночас всупереч вимогам ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
судом першої та апеляційної інстанцій передчасно в
кості належних доказів невиконання відповідачем зобов’язань за
договором оренди від 07.02.96 прийнято зазначені вище акти, які
складені та підписані виключно працівниками позивача - сторони у
справі та без участі третіх незаінтересованих осіб.
За таких обставин не виключається помилковість висновків суду
першої інстанції, що по суті грунтуються лише на актах позивача
(а.с.13, 14, 27), доказове значення яких є досить спірним.
Враховуючи вимоги ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна
інстанція вбачає необхідність при новому розгляді справи надати
ретельну правову оцінку зазначеним актам в сукупності з іншими
доказами по справі, а також витребувати додаткові докази від
сторін для встановлення обгрунтованості чи необгрунтованості
позовних вимог.
Натомість передчасними вважаються висновки суду першої інстанції
про передачу відповідачем частини орендованих приміщень в
суборенду іншим особам, які грунтуються на встановленні судом
факту укладання договорів суборенди, а не угод про сумісну
діяльність, оскільки згідно з ч. 2 ст. 58 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
удаваний характер наявних у справі угод про сумісну діяльність
може бути встановлено лише в окремому судовому провадженні, а з
матеріалів справи не вбачається визнання їх недійсними з таких
підстав. З огляду на це суду першої інстанції слід ретельно
перевірити доводи скаржника щодо укладення ним протягом 2000-
2001 р.р. договорів про сумісну діяльність з метою розширення
переліку торговельних послуг, що надаються населенню, та
збільшення асортименту товарів, запропонованих до продажу.
Обставини справи не виключають наявність підстав вважати, що
передача відповідачем частини приміщень в користування іншим
учасникам сумісної діяльності здійснена в рамках наявних у
справі угод про сумісну діяльність, а пунктами 3.2 цих угод
передбачено не розмір орендної плати, а розподіл прибутку між
учасниками з визначенням фіксованої грошової частки ЗАТ “Ольга-
К”.
Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета
даного господарського спору, судом першої інстанції всупереч
вимогам ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано належної
правової оцінки, а згідно імперативних вимог ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими,
збирати нові доказі чи додатково перевіряти докази.
Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ч. 2 ст.
111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
дійшла висновку про неповне
встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість
надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в
зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для
достовірного з’ясування інших обставин. які мають істотне
значення для правильного вирішення даного спору, та їх
подальшого врахування в сукупності з фактичними обставинами,
встановленими судом першої інстанції.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5,111-7-111-12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Ольга-К” задовольнити частково.
Рішення від 22.10.2001 господарського суду м. Києва та постанову
від 03.06.2002 Київського апеляційного господарського суду у
справі № 3/494 скасувати з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський