ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 20/304
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого Овечкіна Е.В.
суддів Мілевського Й.Р.
Чернова Є.В.
за участю представників сторін :
позивача Поперняка А.В., Антоненко Л.В.
відповідача Пукала Р.Б., Глущенка О.М.,
Осипчука С.Н.,Угринчука Г.Р.,
Чернобая О.В.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства “Одеський
морський торговельний порт”
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.08.2002
у справі № 20/304
за позовом Державного підприємства “Одеський
морський торговельний порт” ( далі
ДП “Одеський морський торговельний
порт”
до Кабінету Міністрів України,
Державної установи
“Держгідрографія” (третя особа)
Про визнання частково недійсним акта
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.06.2002р. ( суддя
Андрієнко В.В.) позов задоволено: визнано частково недійсною
постанову Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 391 “Про
внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від
12.10.2000р. № 1544” в частині підпункту “б” пункту 2 постанови
та стягнуто з Кабінету Міністрів України
судові витрати. Суд дійшов висновку, що постанова в її спірній
частині не відповідає вимогам ст. 84 Кодексу торговельного
мореплавства України та статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.08.2002р. ( колегія суддів у складі : Новікова М.М. –
головуючого, Мартюка А.І., Мачульського Г.М.) рішення місцевого
суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Апеляційний суд
не встановив порушень КМ України чинного законодавства.
Поданою касаційною скаргою позивач ( ДП “Одеський морський
торговельний порт”) просить Вищий господарський суд України
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду,
рішення суду першої інстанції залишити в силі. Скарга мотивована
тими ж доводами, що наведені в рішенні місцевого суду і
коментуванням на свій розсуд висновків апеляційного суду.
Колегія суддів касаційного суду, перевіривши наявні матеріали (
фактичні обставини) справи на предмет правильності їх юридичної
оцінки судами при прийнятті рішення і постанови та заслухавши
пояснення присутніх у засіданні суду представників сторін дійшла
висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду підлягає
залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення з
наступних підстав.
Україна є членом Міжнародної морської та Міжнародної
гідрографічної організації і приєдналась до основних Конвенцій з
міжнародного морського права, зокрема, Конвенції про міжнародну
гідрографічну організацію і відповідає перед світовим
товариством за навігаційно-гідрографічне забезпечення ( далі –
НГЗ) як одну з важливих складових частин безпеки мореплавства у
територіальному морі та виключній морській зоні
України.
З метою підвищення ефективності управління та економіки
бюджетних коштів у сфері НГЗ мореплавства Міністерство
транспорту України наказом від 23.08.2000 р. № 460 утворив
державний орган управління “Держгідро- графія”, поклавши на
нього виконання міжнародних зобов'язань України з навігаційно-
гідрографічного забезпечення (НГЗ).
Положенням про навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання
торговельних, риболовних, спеціальних та інших морських і
річкових суден на морях та внутрішніх водних шляхах України,
затвердженого наказом Мінтрансу України від 23.05.2001р. № 308
визначено, що державна установа “Держгідрографія” здійснює
навігаційно-гідрографічне забезпечення плавання суден на морях
та акваторіях портів та підхідних каналів до портів шляхом,
зокрема, навігаційного устаткування морів і внутрішніх водних
шляхів космічними навігаційними системами, радіонавігаційними
системами, радіомаяками, світло та звукосигнальними маяками та
іншими береговими і плавучими засобами навігаційного обладнання,
забезпечення їх безперебійної дії.
Положенням державної установи “Держгідрографія”, затвердженого
наказом Мінтрансу України 01.09.2000р. до
головних задач Держгідрографії віднесено виконання міжнародних
зобов'язань України з навігаційно-гідрографічного забезпечення
мореплавства та розвиток системи навігаційного-гідрографічного
забезпечення мореплавства, складовою частиною якого є засоби
навігаційного обладнання. Відповідно до п. 8 цього Положення для
виконання покладених на Держгідрографію завдань до джерел
формування її майна віднесені кошти від цільових портових
зборів.
Також, відповідно до п. 3 ст. 75 Кодексу торговельного
мореплавства України утримання в належному стані засобів
навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії
порту для забезпечення безпеки мореплавства покладено і на
морські порти. Проте, зазначена функція позивачем не
здійснюється, оскільки на балансі ДП Одеського морського
торговельного порту засоби навігаційного обладнання не
перебувають .
Засоби НГЗ мореплавства перебувають на балансі Держгідрографії
та обслуговуються її спеціалістами, що підтверджується актом
приймання-передачі основних засобів від 27.03.2001 р. ( а.с. 47-
49).
Згідно статті 84 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМ
України) у морському порту справляються такі цільові портові
збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий,
вантажний, адміністра- тивний та санітарний. Цією статтею не
визначено конкретного отримувача цих
зборів, а лише встановлено, портові збори мають цільове
призначення, тобто повинні використовуватись виключно для
виконання функцій для яких стягуються відповідні збори.
Оскільки чинне законодавство , а також постанова
КМ України від 12.10.2000р. № 1544 “Про портові збори”, якою
затверджене Положення про портові збори не встановлювали
конкретного отримувача таких зборів, то прийняття оскаржуваної
постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 391 “Про
внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від
12.10.2000р. № 1544”, яка встановила, що “маяковий збір у
повному обсязі сплачується безпосередньо державній установі
“Держгідрографія”, врегулювало спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про транспорт” транспортні
засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту,
шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями,
установами та організаціями Міністерства транспорту України, є
державною власністю. Згідно ст. 116 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Кабінет Міністрів України здійснює управління
об'єктами державної власності. Навігаційне обладнання,
закріплене за установою Держгідрографія, яка зобов'язана
утримувати це майно в придатному для використання статті є
частиною державної власності, тому постанову, яка оскаржується,
касаційна інстанція вважає законною по суті і прийняту в межах
повноважень Кабінету Міністрів України.
Частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що касаційна інстанція
використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно
для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Касаційна інстанція вважає юридичну оцінку, дану апеляційним
судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах
справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення
касаційної скарги та доповнень до неї не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-
11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
суд
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.08.2002р., у справі № 20/304 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державного підприємства “Одеський морський торговельний
порт” без задоволення.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді Й.Мілевський
Е.Чернов