Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "Інформтехнологія".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.02.2003 р.
Вищий господарський суд України у складі: головуючого судді,
суддів
за участю представників сторін:
позивача
відповідача
розглянувши матеріали
касаційної скарги Національної акціонерної компанії "НУ",
м.Київ (далі - НАК "НУ")
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 21.11.2002
у справі № 19
за позовом ДКПР
до НАК "НУ"
про стягнення 207570,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 12.12.2001, залишеним без
змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
21.11.2002, позов задоволено.
У прийнятті відповідних рішення і постанови судові інстанції
виходили з того, що: на виконання постанови Кабінету Міністрів
України від 26.06.98 №955 "Про заходи щодо зменшення
заборгованості підприємств нафтогазового комплексу перед бюджетами
всіх рівнів та державним резервом" ( 955-98-п ) (955-98-п)
і наказу
Міністерства фінансів України від 06.12.98 №229 "Про затвердження
Порядку проведення взаєморозрахунків за спожитий бюджетними
установами і організаціями, що фінансуються з Державного бюджету
України, природний газ і теплоенергію шляхом передачі відповідного
обсягу газу" ДКПР в рахунок фінансування за спожиту теплову
енергію і газ отримала від Міністерства фінансів України природний
газ на суми 274200 грн. і 23503 грн.; згідно з пунктом 4 названого
Порядку ДКПР передала за відповідними актами НАК "НУ" природний
газ із підземних сховищ ДП "УТГ" і АТ "УГП", внаслідок чого у НАК
"НУ" виникла заборгованість перед ДКПР у сумі 207570,81 грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НАК "НУ"
просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, у позові
відмовити. Скаргу мотивовано тим, що: названі нормативно-правові
акти Кабінету Міністрів України і Міністерства фінансів України не
передбачали здійснення розрахунків за газ у грошовій формі; для
проведення відповідних розрахунків необхідно оформити взаємозалік
з цінних паперів та фондового ринку, АЕК "К", ДК "ГУ" та НАК "НУ";
судові інстанції не залучили ДК "ГУ" та АЕК "К" до участі у
справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про необхідність скасування прийнятих у
справі судових рішень і припинення провадження у справі з огляду
на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади. Їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законами
України.
Згідно з частиною першою статті 6 Закону України "Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
ДКПР є
державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним
Верховній Раді України. Пунктом 1 Положення про ДКПР та фондового
ринку, затвердженого Указом Президента України від 14.02.97
№ 14297 "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку"
( 142/97 ) (142/97)
(в редакції Указу Президента України від 25.09.2002
№861/2002) передбачено, що названа Державна комісія є центральним
органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підпорядкованим
Президентові України і підзвітним Верховній Раді.
Згідно з частиною другою статті 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
державні органи мають право звертатися
до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими
актами України.
У частині першій статті 2 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
також
зазначено, що господарський суд порушує справи за позовними
заявами державних органів у випадках, передбачених законодавчими
актами України.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 6 Закону України "Про
державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" ( 448/96-ВР ) (448/96-ВР)
ДКПР звертається до суду та арбітражного суду з позовами (заявами)
у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери.
Підпунктами 6 і 32 пункту 5 названого положення про ДКПР
передбачено право цієї Державної комісії звертатися до суду та
господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням
законодавства України про цінні папери і порушувати в судовому
порядку питання про ліквідацію корпоративного інвестиційного
фонду.
Спір у даній справі не пов'язаний із порушенням законодавства про
цінні папери чи з ліквідацією корпоративного інвестиційного фонду.
Отже позовна заява не підлягала розгляду в господарських судах
України (пункт 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Суд першої інстанції помилково
прийняв її до свого провадження і не виправив цю помилку в
подальшому, тобто не припинив провадження у справі на підставі
пункту 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Не зробив цього й суд апеляційної інстанції. Таким
чином, обидві судові інстанції припустилися порушень норм
матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських
судах України, Вищий господарський суд України, керуючись пунктом
1 статті 80 і статтями 111-8-111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 12.12.2001 і постанову
Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2002 у
справі №19 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Суддя