ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 17-6-30/02-4768
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
судді Васищака І.М.,
судді Палій В.М.,
розглянувши касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми
“Юніком-Південь”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.08.2002р.
у справі № 17-6-30/02-4768
за позовом виробничо-комерційної фірми “Юніком-Південь”
до представництва по управлінню комунальною власністю Одеської
міської ради
про внесення змін та доповнень до договору оренди нежитлового
приміщення
за участю представників сторін:
від позивача: Громадський О.В. (довіреність № 9 від 09.08.2002
р.),
від відповідача: Смітюк А.В. (довіреність № 5003 від 27.06.2002
р.),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.07.2002 р.
(суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 28.08.2002 р. (головуючий,
суддя Поліщук Л.В., судді Бандура Л.І., Туренко В.Б.), у
задоволенні позовних вимог виробничо-комерційної фірми (ВКФ)
“Юніком-Південь” до представництва по управлінню комунальною
власністю Одеської міської ради про внесення змін та доповнень
до договору оренди нежитлового приміщення відмовлено.
Рішення та постанова мотивовані тим, що оскільки стаття 10
Закону України “Про оренду державного та комунального майна” не
передбачає такої істотної умови договору оренди, як першочергове
право орендаря на викуп об’єкту оренди, а інші умови в договорі
оренди можуть бути передбачені тільки за згодою сторін, то
заявлені позовні вимоги не обгрунтовані і не підлягають
задоволенню.
При цьому суди двох інстанцій також керувалися ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Законом України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” та п. 51 розділу ІХ Державної програми
приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України від
18.05.2000р. № 1723-ІІІ, та виходили з такого.
Між сторонами був укладений договір № 141/3 від 25.07.1997 р.
оренди нежитлового приміщення строком до 06.08.2022 р. (а.с.14),
згідно якого Орендодавець (відповідач) передав, а Орендар
(позивач) прийняв у тимчасове платне користування нежитлове
приміщення першого поверху, загальною площею 667,7 кв. м. ,
розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Рішельєвська,10 з метою
розміщення магазину та супутніх видів діяльності.
30.04.2002 р. позивач направив на адресу відповідача пропозицію
щодо внесення змін у вищевказаний договір шляхом доповнення п.
6.2. реченням такого змісту: “Орендар має першочергове право
викупу орендованого об’єкту”.
Вказану пропозицію відповідач відхилив, зазначивши при цьому, що
у нього відсутні правові підстави для її задоволення, оскільки
чинне законодавство України не передбачає такого виду договору
оренди, як договір оренди з правом викупу (а.с.8).
У зв’язку з незгодою відповідача внести таке доповнення до
договору ВКФ “Юніком-Південь” 29.05.2002 р. звернулася до суду з
позовом про внесення зміни у вищевказаний договір.
Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що згідно з пунктом 1.8.
Положення “Про механізм відчуження об’єктів комунальної
власності”, затвердженого рішенням Одеської міської ради від
28.04.2000 р. № 946-ХХІІІ, орендар має першочергове право викупу
орендованого об’єкту.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши рішення суду першої
інстанції в апеляційному порядку, дійшов висновку про те, що
воно відповідає чинному законодавству, а позовні вимоги не
підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 25 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” орендоване майно приватизується згідно з
чинним законодавством України. Оренду з викупом, як спосіб
приватизації Закони України “Про приватизацію” та “Про
приватизацію невеликих державних підприємств” не передбачають,
отже відсутнє і переважне право орендаря на викуп об’єкту
оренди, за винятком тих випадків, коли право на викуп такого
майна було передбачено договором оренди, укладеним до набрання
чинності Законом України “Про оренду державного та комунального
майна” в редакції від 14.03.1995 р. (98/95-ВР).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звернення
29.05.2002 р. ВКФ “Юніком-Південь” з позовом про внесення в
договір положення про першочергове право орендаря на викуп
об’єкту оренди, Одеська міська рада, як власник майна, вже
визначила спосіб приватизації цього об’єкту шляхом аукціону.
Господарські ж суди не вправі своїми рішеннями змінювати чи
скасовувати визначений згідно із законодавством спосіб
приватизації конкретного об’єкта.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і
просить її скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному
обсязі.
На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно
застосовано ст. 10 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна”. Зокрема, скаржник вважає, що у тексті
названого Закону відсутня вказівка на те, що зміни до договору з
неістотних умов можуть вноситися виключно за погодженням між
сторонами. У випадку, коли сторони не досягли згоди про внесення
змін у договір, одна з сторін вправі звернутися до суду з
відповідним позовом.
Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної
інстанції не були застосовані п. 30 ст. 26 та п. 6 ст. 60 Закону
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, а
також не враховані положення ч. 2 ст. 2 Закону України “Про
приватизацію державного майна” та п. п. 1.8., 1.9 Положення “Про
механізм відчуження об’єктів комунальної власності”,
затвердженого рішенням Одеської міської ради від 28.04.2000 р. №
28.04.2000.
Відповідач надіслав до Вищого господарського суду України відзив
від 12.11.2002 р. № 9464 на касаційну скаргу позивача і просить
залишити її без задоволення, вважаючи, що оскаржувана постанова
відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта,
знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Із змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником фактично
оскаржується визначений Одеською міською радою спосіб
приватизації орендованого ним приміщення шляхом аукціону.
Зокрема, скаржник у своїй скарзі, посилаючись на ч. 2 ст. 2
Закону України “Про приватизацію державного майна”, стверджує,
що назване приміщення не відноситься до об’єктів щодо яких
повинні застосовуватися конкурентні засоби приватизації, такі як
аукціон або конкурс.
Водночас, скаржник посилається на положення "Про механізм
відчуження об'єктів комунальної власності", затверджене рішенням
Одеської міської ради № 946-ХХІІІ від 28.04.2000 р., відповідно
до якого орендар має першочергове право викупу орендованого
об'єкту.
Проте, з наведеними скаржником доводами колегія суддів не може
погодитися, оскільки випадки, коли у орендаря виникає право
викупу майна відносно якого є рішення про приватизацію,
визначаються спеціальним законодавством про приватизацію.
Нормативна ж регламентація механізму відчуження не може
встановлювати абсолютне право орендаря на викуп об’єкта оренди
поза межами закону.
Зокрема, статтею 25 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” встановлено, що приватизація об’єкта оренди
здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Стаття 3 Закону України “Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)” визначає способи приватизації
шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом. Цей перелік
способів приватизації є вичерпним.
В силу ст. 11 цього ж Закону такий спосіб приватизації як викуп
застосовується щодо об’єктів малої приватизації не проданих на
аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об’єктів, що
підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо
право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до
набрання чинності Законом України “Про оренду державного майна”.
Пунктом 51 розділу ІХ Державної програми приватизації на 2000-
2002 роки, затвердженої Законом України від 18.05.2000 р. № 1723-
ІІІ, передбачено право пріоритетного (пільгового) викупу
орендарем орендованого державного майна (будівлі, споруди,
приміщення) за умови здійснення ним за рахунок власних коштів за
згодою орендодавця невідокремленого поліпшення (капітального
ремонту тощо) вартістю не менше 25% залишкової вартості будівлі
(споруди, приміщення).
Колегія суддів, погоджуючись з висновком суду апеляційної
інстанції про те, що оренду з викупом, як спосіб приватизації
чинним законодавством не передбачено, констатує таке.
Редакція Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” від 15.09.1995 р. погіршила становище орендаря, оскільки
приватизація орендованого майна з вказаного часу здійснюється на
загальних підставах, окрім тих орендарів, які заключили договори
оренди з викупом до введення в дію нової редакції Закону. Отже,
в силу статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
Закон
України “Про оренду державного майна” в редакції до 15.09.1995
р., яким було передбачено, що орендар має право на викуп
орендованого майна (стаття 25 Закону), не має зворотної дії в
часі. Тому й сторони, укладаючи у 1997 році договір оренди, у
його п. 6.2. підставно визначились, що приватизація орендованого
приміщення здійснюватиметься у відповідності до законодавства
про приватизацію (а.с.17).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Частиною 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)” передбачено, що Фонд державного
майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві
ради затверджують за поданням органів приватизації переліки
об'єктів, які підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом, а
також викупу.
Зі змісту цієї норми випливає, що місцеві ради є органами, які
здійснюють функції щодо розпорядження комунальною власністю.
Способи приватизації визначаються шляхом прийняття цими органами
рішень про затвердження конкретних переліків об'єктів
приватизації.
Судами двох інстанцій встановлено, що рішенням Одеської міської
ради від 17.04.2002 р. № 2159-ХХІІІ “Про програму приватизації
та відчуження об’єктів комунальної власності територіальної
громади м. Одеси на 2001-2002р.” затверджено перелік об’єктів
комунальної власності, що підлягають приватизації у 2001 р.,
яким визначено спосіб приватизації оспорюваного приміщення
шляхом аукціону. Це рішення було прийнято в межах компетенції
Ради, передбаченої чинним законодавством, зокрема, Законом
України “Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
,
воно є дійсним і не скасовано у встановленому законом порядку.
Інші доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не
заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин
справи, встановлених судами двох інстанцій, не впливають на
вирішення даного спору по суті.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.08.2002 р. у справі № 17-6-30/02-4768 залишити без змін, а
касаційну скаргу виробничо-комерційної фірми “Юніком-Південь”
без задоволення.
Головуючий, суддя М.Кузьменко
Суддя І.Васищак
Суддя В.Палій