ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 17-6-3/02-224
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів: Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши Державної інспекції з контролю за цінами в
касаційну скаргу Одеській області
на постанову від 03.09.2002
Одеського апеляційного господарського суду
у справі №
за позовом ВАТ “Одесаобленерго”
до Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області
Про визнання недійсним рішення та зустрічного позову про
стягнення 5338333,05 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Одеської області від 30.04.2002
(суддя Коваленко В.М.) в задоволенні позовних вимог ВАТ “ЕК
Одесаобленерго” відмовлено, зустрічний позов Державної інспекції
з контролю за цінами в Одеській області задоволений.
Рішення мотивовано тим, що ВАТ “ЕК Одесаобленерго” завищило
плату за спожиту електроенергію.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у
складі головуючого Лашина В.В., суддів: Андрєєвої Е.І., Мацюри
П. Ф., здійснюючи апеляційну перевірку у зв’язку із скаргою ВАТ
“ЕК Одесаобленерго”, постановою від 03.09.2002 рішення у справі
скасувала, позовні вимоги ВАТ “ЕК Одесаобленерго” задовольнила
частково; визнала недійсним рішення Державної інспекції з
контролю за цінами в Одеській області № 323 від 13.12.2001 в
частині стягнення необгрунтовано одержаної виручки у розмірі
1711566,73 грн., штрафу в розмірі 3423133,46 грн. Зустрічний
позов Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській
області до ВАТ “ЕК Одесаобленерго” про стягнення економічних
санкцій задоволено частково - призначено до стягнення з ВАТ “ЕК
Одесаобленерго” 67877,62 грн. в доход Одеського обласного
бюджету 135755,24 грн. в доход місцевого бюджету. У задоволенні
решти позовних вимог відмовлено.
Постанова мотивована тим, що матеріали справи свідчать про
наявність факту завищення ВАТ “ЕК Одесаобленерго” плати за
спожиту електроенергію.
Згідно з ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” вся
необгрунтовано одержана підприємством сума виручки в результаті
порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход
відповідного бюджету. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих
рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано
одержаної суми виручки. А тому необгурнтовано одержана виручка в
сумі 67877,62 грн. підлягає вилученню в доход обласного бюджету,
а штраф у двократному розмірі необгурнтовано одержаної суми
виручки в розмірі 135755,24 грн. підлягає вилученню в доход
місцевого бюджету.
Решта позовних вимог Державної інспекції з контролю за цінами в
Одеській області не підлягає задоволенню на думку суду внаслідок
недоведеності обставин, на які остання посилалася в
обгрунтування своїх вимог.
Державна інспекція з контролю за цінами в Одеській області з
постановою у справі не згодна, у зв’язку з чим звернулася з
касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної
інстанції у справі скасувати, рішення господарського суду
одеської області від 30.04.2002 залишити без змін.
Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що за його переконанням
постанова Одеського апеляційного господарського суду прийнята з
порушенням вимог ст.ст. 38,43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів перевірила матеріали справи у відкритому судовому
засіданні і зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати чи вважати доведеними обставини, що їх не було
встановлено або відхилено рішенням суду, як і не має права
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості прийняти
до уваги доводи скаржника стосовно графіків планових відключень
електроенергії, обставини, пов’язані з функціонуванням ліфту в
будинку по вул.Кузнечній,52, посилання на положення
незатверджених у судовому порядку мирових угод, положення акта
перевірки контрольно-ревізійного управління в Одеській області
від 30.04.2002 № 02-23-005/110.
При цьому колегія суддів констатує, що касаційна інстанція
здійснює перевірку судових актів виключно на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення. Одночасно касаційна інстанція надає тлумачення
спірним у застосуванні нормам закону.
Таким чином, вирішення питання недостовірності доказів зі справи
та підстави їх прийняття чи відхилення судом касаційною
інстанцією не аналізуються, оскільки це не входить до її
компетенції.
Щодо посилання скаржника на порушення Одеським апеляційним
господарським судом вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів зазначає, що господарський суд оцінює докази за
своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому слід відокремити поняття юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення, що відноситься до компетенції
Вищого господарського суду України.
Як вбачається із змісту касаційної скарги, Державна інспекція з
контролю за цінами в Одеській області в обгрунтування своїх
вимог піддає сумніву саме правильність оцінки окремих доказів у
справі, отже посилання скаржника на порушення Одеським
апеляційним господарським судом положень ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не може бути прийнято до уваги.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає висновки, викладені у
постанові Одеського апеляційного господарського суду у справі,
такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, підстав
для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись вимогами ст. 5 Закону України “Про обіг векселів в
Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
від 04.05.2001, ст.ст. 108,
111-5,111-7-111-9,111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ПОСТАНОВИЛИ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.09.2002 у справі 17-6-3/02-224 залишити без змін, а касаційну
скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Одеській
області - без задоволення.
Головуючий В.Овечкін
Судді Є.Чернов
Й.Мілевський