ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 11/139
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Грека Б.М. - головуючий
Рибака В.В.,
Уліцького А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача Ніколаєв О.М., дов. № 7 від 01.02.02
від відповідача Новожилов В.М., дов. № 27 від 27.05.02
Соколова О.С., дов. № 29 від 27.05.02
розглянувши ВАТ “Тесмі”
касаційну скаргу
на постанову від 01.08.2002 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 11/139
за позовом ВАТ “Тесмі”, м. Миколаїв
до ПП “Свічадо-М”, м. Миколаїв
Про розірвання договору оренди та повернення майна
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
30.05.2002 у справі № 11/139 позов задоволено.
Договір оренди № 36 від 01.09.98 майнового комплексу – бази
відпочинку “Каскад”, розташованого в с.Лугове Березанського
району Миколаївської області розірвано.
ПП “Свічадо-М” зобов'язано повернути зазначене майно позивачу.
Як на підставу такого рішення та застосування ст. 269 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
суд послався на підтвердження матеріалами справи
сплати орендної плати відповідачем за 2000 р. в сумі 10000 грн.
та відсутність цих платежів в інших періодах дій спірного
договору; відсутність доказів з боку відповідача щодо щомісячних
витрат, пов'язаних з експлуатацією бази, які повинні
враховуватись при визначенні орендної плати ( з урахуванням умов
договору); безпідставність включення до цих витрат оплату послуг
по охороні бази в сумі 5000 грн.; невиконання відповідачем умов
договору по оплаті використаної електроенергії, що згідно з ст.
27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”
при розірванні договору оренди відповідач зобов'язаний повернути
об'єкт оренди позивачу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
01.09.2002 зазначене рішення господарського суду скасовано. ВАТ
“Тесмі” м. Миколаїв в позові відмовлено з тих підстав, що у
відповідності з вимогами ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивачем не доведено наявність заборгованості відповідача по
орендним платежам з урахуванням умов укладеного сторонами
договору оренди, а заборгованість по оплаті електроенергії
відповідно до ст. 269 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, не є підставою для
розірвання договору оренди.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Тесмі” просить скасувати
постанову апеляційної інстанції як таку, що суперечить вимогам
п. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна”, оскільки відповідач не виконував своїх
обов'язків по спірному договору оренди в частині оплати
електроенергії.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення та заперечення представників сторін в судовому
засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
юридичну оцінку апеляційною інстанцією обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
цією судовою інстанцією норм матеріального права, прийшла до
висновку про наявність правових підстав для задоволення
касаційної скарги, виходячи з наступного.
01.09.98 р. між ВАТ “Тесмі” та ПП “Свічадо”
(орендар) укладено договір № 36 оренди майнового комплексу –
бази відпочинку “Каскад” строком по 01.09.2003 р.
Фактична передача майна орендарю в користування здійснена на
підставі двостороннього акта приймання-передачі орендованого
майна від 01.10.98 р.
Додатковою угодою від 29.05.2000 до цього договору сторони
змінили термін дії договору до 01.09.2001.
Орендна плата за користування цим майном визначена в сумі 625
грн. щомісячно з урахуванням користування обладнанням бази. ( п.
3.2, а.с.8).
Договір вважається пролонгованим на той же термін відповідно до
змісту п. п. 6.1 п. 6 договору оренди, оскільки за місяць до
закінчення терміну його дії ні одна з сторін не заявила вимогу
про відмову від його пролонгування.
Сторони також погодили, що в суму орендної плати включаються і
витрати орендаря, пов'язані з експлуатацією бази ( п. п. 3.3 п.
3), та визначили обов'язок орендаря, як і орендну плату,
щомісячно оплачувати вартість використаної електроенергії ( п.
п. 4.1 п. 4 договору).
Отже, своєчасна оплата електроенергії є договірним зобов'язанням
відповідача.
Відповідно з ст.ст. 161-162 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання
повинні виконуватись належним чином, а одностороння відмова від
його виконання не допускається.
Судом встановлено, що відповідачем оплата спожитої
електроенергії оплачена лише за липень, серпень і грудень 2001
року в загальній сумі 2686,97 грн., а борг за її неоплату
становить 18023,34 грн.
В п. п. 5.3 п. 5 спірного договору сторони визначили, що за
неналежне виконання зобов'язань по договору сторони несуть
відповідальність у відповідності з чинним законодавством.
Пунктом 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та
комунального майна” передбачено, що у разі невиконання сторонами
своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими
актами України, договір може бути достроково розірваним на
вимогу однієї із сторін.
Підставою для розірвання договору може бути належним чином
доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань,
передбачених законодавством, або договором оренди.
Суд апеляційної інстанції, підтвердивши встановлений
господарським судом факт невиконання орендарем свого договірного
обов'язку щодо внесення плати за спожиту електроенергію на
рахунок орендодавця, невірно застосував до цих обставин норми
матеріального права та відмовив в позові про розірвання договору
оренди.
Витрати по держмиту підлягають покладенню на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,111-9,111-
10,111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задоволити.
2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
01.09.2002р. у справі № 11/139 скасувати, а рішення
господарського суду Миколаївської області від 30.05.2002
залишити без зміни.
3.Витрати по держмиту покласти на ПП “Свічадо-М”.
4.Доручити господарському суду Миколаївської області видати
відповідний наказ.
Головуючий, суддя Б.Грек
Судді В.Рибак
А.Уліцький