ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.11.2002 Справа N 1/29-0
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів : Чернова Є.В.,
Мілевського Й.Р.
за участю представників сторін :
від позивача Ващук В.Е.
від відповідачів Бузін О.В.
розглянув у відкритому ТОВ “Авто-Стоп-2”
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення від 12.07.2001 господарського суду
Херсонської області
у справі № 1/29-0
за позовом Багатогалузевого приватного
підприємства “Авто-стоп” ( надалі
БПП “Авто-стоп”);
до ТОВ “Авто-стоп-2”;
ЗАТ “Співдружність”;
Херсонського міськвиконкому
Про визнання недійсними установчих документів та скасування
державної реєстрації ТОВ “Авто-стоп-2”
Рішенням від 12.07.2001 господарського суду Херсонської області
(суддя Губіна І.В.) позовні вимоги задоволено частково – визнано
недійсним п. 5.1 Статуту ТОВ “Авто-стоп-2” у зв'язку з
невідповідністю розміру статутного фонду (525 тис. грн.),
визначеному в статуті та установчому договорі. В решті позову
відмовлено.
Визнано також недійсними господарські операції по передачі до
статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2” майна засновниками (
позивачем та другим відповідачем) в якості додаткових внесків на
суми відповідно 525356 грн. та 95490,08 грн. з посиланням на
проведення цих операцій засновниками без взаємного узгодження і
в розмірі, що значно перевищує встановлений установчим договором
розмір статутного фонду першого відповідача.
ТОВ “Авто-Стоп-2” у поданій касаційній скарзі просить рішення
скасувати в частині визнання недійсними операцій по передачі
майна до статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2” багатогалузевим ПП
“Авто-Стоп” на суму 525365 грн. і ЗАТ “Співдружність” на суму
95480 грн., оскільки вважає, що цивільним законодавством не
передбачено можливості визнання недійсним операцій, в тому числі
дій, які стосувалися передачі майна до статутного фонду
створеного позивачем і другим відповідачем господарського
товариства.
Скаржник також посилається на порушення судом вимог п. 3 ст. 84
ГПК щодо змісту мотивувальної частини рішення, яке полягає у
відсутності у рішенні вказівок на законодавство, яким
господарський суд керувався, приймаючи рішення.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали ( фактичні
обставини) справи на предмет правильності їх юридичної оцінки
судом та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення – частковій зміні з
наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
вирішує господарські спори на підставі Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цього Кодексу, інших законодавчих актів України.
На спірні правовідносини, які склалися навколо обставин передачі
засновниками майна в якості додаткових внесків до статутного
фонду ТОВ “Авто-Стоп-2” та внесення відповідних змін до статуту
першого відповідача, поширюється дія ст.ст. 51, 52 Закону
України “Про господарські товариства”, що не враховано судом при
прийнятті оскаржуваного рішення.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Закону України “Про господарські
товариства” додаткові внески учасників не впливають на розмір їх
частки у статутному фонді, вказаної в установчих документах
товариства з обмеженою відповідальністю, якщо інше не
передбачено установчими документами.
Зазначені вимоги узгоджуються з положеннями п. 5.3 Статуту ТОВ
"Авто-Стоп-2” в редакції від 25.12.97 та додаткової
угоди від 18.12.97 до установчого договору від 02.09.96 ( а.с.
24), згідно яких розміри часток учасників залишаються незмінними
і можуть бути змінені лише за рішенням загальних зборів
учасників товариства. З матеріалів справи не вбачається
прийняття загальними зборами рішення про зміну часток
засновників у статутному фонді товариства, а тому передача
позивачем та другим відповідачем майна в якості додаткових
внесків не суперечить чинному законодавству.
Водночас колегія вважає безпідставними висновки суду першої
інстанції про наявність підстав для визнання недійсними
зазначених вище операцій передачі засновниками додаткових
внесків (майна) до статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2”, оскільки
цивільне законодавство передбачає підвідомчість судам спорів про
визнання недійсними лише цивільних угод ( ст. 48 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
), а не будь-яких господарських операцій суб'єктів
підприємницької діяльності. Зазначені операції по передачі майна
до статутного фонду товариства в якості додаткових внесків не є
угодами в розумінні ст. 41 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Адже, угодами
визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав або
обов'язків, а згідно зі ст. 51 Закону України “Про господарські
товариства” додаткові внески не впливають на розмір часток
учасників товариства, тобто вчинені засновниками ТОВ “Авто-Стоп-
2” операції щодо передачі майна в якості додаткових внесків до
статутного фонду не спрямовані на зміну цивільних прав та
обов'язків, які у засновників виникли при внесенні початкових
вкладів до статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2”, створеного
02.09.96.
При цьому суд першої інстанції помилково вийшов за межі позовних
вимог при визнанні недійсними операцій передачі майна до
статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2”, оскільки відповідне
клопотання позивачем в порядку п. 2 ст. 83 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не заявлялося.
Виходячи зі змісту ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вимоги про
визнання недійсними господарських операцій не підлягають
розгляду в господарських судах України. Однак, колегія враховує
відсутність пред'явлення позивачем таких позовних вимог, в
зв'язку з чим немає підстав для припинення провадження у справі
в цій частині, а тому абзац 2 пункту 1 резолютивної частини
рішення від 12.07.2001 підлягає виключенню.
Касаційна інстанція приймає до уваги доводи скаржника щодо
прийняття судом рішення з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки дійсно мотивувальна частина
рішення не містить жодних посилань на законодавство, на підставі
якого вирішено господарський спір.
Водночас судом правомірно визнано недійсним п. 5.1 Статуту ТОВ
“Авто-Стоп-2” в редакції від 25.12.97 в частині збільшення
розміру статутного фонду до 525000 грн. з посиланням на його
невідповідність даним установчого договору від 02.09.96,
оскільки згідно вимог ст.ст. 4,51 установчі документи
господарського товариства, до яких відносяться установчий
договір та статут, повинні містити відомості про розмір
статутного фонду і розмір внесених учасниками вкладів та не
суперечити один одному.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про помилкове
застосування судом до спірних правовідносин норм матеріальних та
процесуального права, в зв'язку з чим оскаржуване рішення
підлягає частковому скасуванню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 51, 52 Закону
України “Про господарські товариства”, ст.ст. 4, 12, 111-5, 111-
7, п. 2 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-10, 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ “Авто-Стоп-2” задовольнити.
Рішення від 12.07.2001 господарського суду Херсонської області у
справі № 1/29-0 скасувати в частині визнання недійсними операцій
по передачі майна до статутного фонду ТОВ “Авто-Стоп-2”
багатогалузевим приватним підприємством “Авто-Стоп ” на суму
525365 грн. і ЗАТ “Багатогалузевий концерн “Співдружність” на
суму 95480 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
С у д д і Є.Чернов
Й.Мілевський