ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.01.2003 Справа N 20-2/488
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Божок В.С,
суддів : Хандуріна М.І.,
Черкащенко М.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу акціонерного банку "Енергобанк"
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 10.10.02 p.
у справі господарського суду м. Севастополя
за позовом прокурора м. Севастополя в інтересах держави
в особі Державного департаменту рибного
господарства України
до 1) Державного підприємства "Севастопольське
управління океанічного риболовства"- далі:
ДП "СУОР"
2) акціонерного банку "Енергобанк" - далі: АБ
"Енергобанк"
про визнання угоди недійсною
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача: прокурор - Солодюк І.С.- посвідчення № 144;
А.А.А. - дов. від 28.01.03 p.
від відповідача: 1) не з'явилися
2) Б.Б.Б.- дов. № 13/05-09 від 28.01.03 p.;
В.В.В. - дов. № 17/13-257 від 07.08.2000
p.; Г.Г.Г. - дов. № 13/05-168 від 12.09.
02 p.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 06.09.02 господарського суду м. Севастополя
задоволені позовні вимоги щодо визнання договору застави від
22.05.01 укладеного між ДП "Севастопольське управління океанічного
риболовства" та АБ "Енергобанк" недійсним.
Постановою від 10.10.02 Севастопольського апеляційного
господарського суду дане рішення залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до Декрету Кабінету
Міністрів України "Про управління майном, яке знаходиться у
загальнодержавній власності" ( 8-92 ) (8-92)
функції по управлінню
майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності, покладені
на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України
органи державної виконавчої влади. В сфері рибного господарства
вказані функції покладені на Державний департамент рибного
господарства України.
Все майно ДП "Севастопольське управління океанічного риболовства",
в тому числі і промислові судна, є державною власністю, яке
закріплено за підприємством на праві повного господарського
відання, у зв'язку з чим підприємство вправі було здійснювати
відчуження суден тільки після згоди Державного департаменту
рибного господарства України.
Не погоджуючись з постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду АБ "Енергобанк" звернулось у Вищий
господарський суд України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що ДП "Севастопольське управління
океанічного риболовства" відповідно до чинного законодавства не
повинно було отримувати дозвіл Державного департаменту рибного
господарства на передачу в заставу АБ "Енергобанк" майна, що
закріплене за державним підприємством на праві повного
господарського відання.
Державним департаментом рибного господарства України та ДП
"Севастопольське управління океанічного риболовства" у судовому
засіданні надано клопотання з проханням про відкладення справи, у
зв'язку з проведенням аудиту по конкретній кредитній угоді,
результати якого можуть мати суттєве значення для розгляду справи.
Колегія суддів відхилила це клопотання, оскільки результати аудиту
не були предметом розгляду у господарському суді першої інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить
необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних
підстав.
АБ "Енергобанк" та ДП "Севастопольське управління океанічного
риболовства", яке відповідно до Уставу є підприємством засноване
на державній власності і входить до управління Департаменту
рибного господарства України, 22.05.01 уклали договір застави
№140. Відповідно до даного договору у забезпечення виконання
зобов'язань за кредитним договором № 009-02 від 13.09.2000 ДП
"Севастопольське управління океанічного риболовства" передало АБ
"Енергобанк" в заставу судна РТМА "Таганрог", РТМА "Орлине", РТМС
"Кесаєв", РТМС "Шепетівка", РКТС "Антарктида".
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
,
Положення про Державний департамент рибного господарства України
( 1226-2000-п ) (1226-2000-п)
, затвердженого Кабінетом Міністрів України від
04.08.2000 за № 1226, на департамент покладені функції по контролю
за збереженням та ефективним використання державного майна, яке
закріплено за держпідприємствами та віднесені до його відання.
Декретом Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у
загальнодержавній власності" ( 8-92 ) (8-92)
передбачені функції по
управлінню майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності,
покладені на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів
України органи державної виконавчої влади. У сфері рибного
господарства вказані функції покладені на Держаний департамент
рибного господарства України.
Указом Президента України № 710 від 30.11.95 "Про утворення
органу, уповноваженого здійснювати управління рибогосподарчим
комплексом України" ( 710/94 ) (710/94)
на Міністерство рибного
господарства України покладені зобов'язання по контролю за
ефективним використанням майна державними підприємствами,
установами рибної галузі, а після реорганізації Міністерств
вказані функції покладені на Державний комітет рибного
господарства України, а потім на Державний департамент рибного
господарства України.
Реалізувавши свої повноваження по контролю за збереження державної
власності, Держкомітет рибного господарства України, який був
перетворений у Держдепартамент рибного господарства України - при
затвердженні Уставу ДП "СУОР" не наділив підприємство правом
самостійно укладати договори, пов'язані з передачею права
власності та відчуженням державного майна.
Пунктом 4.4 Уставу ДП "СУОР" встановлено, що відчуження засобів
виробництва, які є державною власністю та закріплені за
підприємством, здійснюється за згодою з органом управління майном.
Все майно ДП "СУОР", в тому числі і промислові судна, є державної
власністю, закріплено за підприємством на праві повного
господарського відання, у зв'язку з чим підприємство вправі було
здійснювати відчуження суден тільки за згодою з Державним
департаментом рибного господарства України.
Господарським судом встановлено, що відповідачем (ДП "СУОР") не
погоджувалось питання про відчуження майна з органом уповноваженим
управляти даним майном.
Статтею 4 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
передбачено, що
предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства
України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути
звернено стягнення.
Статтею 11 цього ж Закону ( 2654-12 ) (2654-12)
визначено, що заставодавцем
майна може бути власник майна або особа, якому власник у
встановленому порядку передав майно і право застави цього майна.
Таким чином, ДП "СУОР", в момент передачі у заставу основних
виробничих засобів - рибопромислових суден "Таганрог", "Орлине",
"Кесаєв", Шепетівка", "Антарктида" - вийшло за межі встановлених
обмежень щодо розпорядження державним майном, а відповідно до ст.
48 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, це є підставою для
визнання договору застави недійсним.
Господарським судом також встановлено, що при укладенні договору
застави сторони порушили вимоги законодавства про ринкову оцінку
предмету застави. В порушення Положення про порядок формування та
використання резерву для відшкодування витрат за кредитними
операціями банків ( z0474-00 ) (z0474-00)
, затвердженим Постановою правління
Національного банку України від 06.07.2000 № 279, вартість
предмету застави при укладанні договору № 140 від 22.05.01
визначена у залишковій вартості, а не у ринковій.
Відповідач не мав правових підстав для передачі у заставу майна,
оскільки все майно та майнові права ДП СУОР" з 05.03.01
знаходились у податковій заставі, однак ДП "СУОР" зазначило у
договорі застави про те, що передане у заставу майно не є об'єктом
застави за іншими зобов'язаннями.
Відповідно до п. 4 Указу Президента України "Про заходи щодо
підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 167/98 ) (167/98)
відчуження майна та
майнових прав, які знаходяться в податковій заставі, може
здійснюватися тільки з письмової згоди органу податкової служби.
Таким чином, договір застави суперечить ст. 5 Указу Президента
України від 04.03.98 №167 ( 167/98 ) (167/98)
, чинного на момент укладення
договору застави та ст. 8 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000.
Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку про те, що
договір № 140 від 22.05.01, укладений між ДП "СУОР" та АБ
"Енергобанк", суперечить ст.ст. 4, 11 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, та в силу ст. 48 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
є недійсним, є обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
10.10.02 p. зі справи № 20-2/488 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді М.І. Хандурін
М.М. Черкащенко