Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" листопада 2002 р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді
суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Н-ську на постанову Одеського
апеляційного господарського суду від ХХ.09.2002
у справі № 000
за позовом Н-ського торговельного порту
до Державної податкової інспекції у м. Н-ську
про визнання недійсним рішення ДПІ
в судовому засіданні взяли участь представники від :
позивача присутні
відповідача присутні
Рішенням господарського суду Одеської області від ХХ.06.2002 позов
Н-ського торговельного порту задоволене частково. Рішення ДПІ у м.
Н-ську від ХХ.03.2002 № 000 про застосування та стягнення сум
штрафних фінансових санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства визнало недійсним у частині нарахування пені 165
970, 02 грн., рішення ДПІ у м. Н-ську від ХХ.04.2002 № 1 про
застосування та стягнення сум штрафних фінансових санкцій,
донарахованих сум податків, зборів (обов'язкових платежів) та пені
за порушення податкового та іншого законодавства визнано недійсним
в частині нарахування пені в сумі 169 554, 98 грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення
господарського суду залишено без змін.
Заявник вважає, що при прийнятті постанови апеляційним судом
неправильно застосована норма матеріального права.
На думку заявника скарги, під час здійснення розрахунків в
іноземній валюті підприємством порушено терміни зарахування
виручки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Стягнення пені за порушення передбачених Законом термінів не
залежать від обраного сторонами порядку проведення розрахунків, у
тому числі і заснованих на заліку взаємної заборгованості
резидента і нерезидента.
Окрім того, в судових актах не прийнято до уваги приписи статті 2
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо податкових і бюджетних
відносин Цивільний кодекс України не застосовується.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оспорюваного судового рішення
та заслухавши представників сторін,
ВСТАНОВИЛА:
Як слідує з матеріалів справи, ДПА в Одеській області здійснена
додаткова вибіркова перевірка І-ського морського торговельного
порту з питань дотримання валютного законодавства, за наслідками
якої складено акт № 1 від ХХ.03.2002.
На підставі акту перевірки ДПІ в м. І-ську прийнятті рішення про
застосування фінансових санкцій за порушення в сфері
зовнішньоекономічної діяльності: № 1 від ХХ.03.2002 - пені в сумі
221 024, 00 грн., № 7 від ХХ.04.2002 пені в сумі 198 107,00грн.
Згадана постанова та рішення місцевого господарського суду
базується на даних, що податковою інспекцією неправомірно
нарахована пеня в сумі 133 651, 92 грн. (за контрактом № 7, 8 від
ХХ.09.2002); в сумі 32 318,10 грн. (за контрактом № 4 від
ХХ.05.1998); в сумі 169554,98грн.
Так, в рішенні та постанові зазначено, що по контракту № 7 від
ХХ.09.2000 та № 7 від ХХ.09.2000 з нерезидентом - фірмою "ААА",
Польща сторона в судовому засіданні надала докази, які
спростовують твердження податкової інспекції щодо застосування
положень ст. 2 Закону України від 23.09.1994 "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не встановлює
загальне перерахування доказів, а отже достовірне встановлення
юридичних фактів судом на підставі оцінки наявних у справі
документів є правомірним на підставі ст.ст. 32, 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та відповідає вимогам
ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Судом апеляційної інстанції підтверджено висновки місцевого
господарського суду щодо проведення заліку зустрічних однорідних
вимог за угодами № 8 та 9 від ХХ.04.2000 та вказано, що нормативні
акти, а саме: Декрет KM України "Про систему валютного регулювання
і валютного контролю" ( 15-93 ) (15-93)
Закон України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не
забороняють проведення розрахунків між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності у формі заліку зустрічних
однорідних вимог.
Натомість, колегія суддів зазначає, що Закон України "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, не
ставить стягнення пені за порушення резидентами термінів,
передбачених статтями 1, 2 цього Закону у залежність від обраного
сторонами порядку проведення розрахунків, у тому числі тих, що
засновані на заліку взаємозаборгованості резидента та нерезидента.
Пеня за порушення термінів зарахування виручки в іноземній валюті
є штрафною санкцією, що застосовується незалежно від причин
порушення термінів, та видача обов'язкового платежу до бюджету
Між тим, в судових актах не досліджено та не дано оцінки
документам щодо припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними
контрактами, на підставі яких проведено взаємозалік
заборгованості.
З огляду на це доводи про неправомірність нарахування пені у сумі
198 106,69 грн. на суму дебіторської заборгованості по контракту №
8 від ХХ.04.2000 - не є обґрунтованими.
При прийнятті рішення та постанови з питань виконання контракту №
4 з нерезидентом - фірмою "ННН" на придбання у нерезидента
обладнання та програмного забезпечення зроблено висновок про
неправомірність нарахування позивачу пені в сумі 32 318, 10 грн.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
датою
імпорту вважається дата надходження товару на митну територію
України, фактичного перетину меж митного кордону України, що
підтверджується проставленням відтиску штампу на СМR,
товаросупровідних документах, що означає початок перебування
товару під митним контролем але при обов'язковій наявності ВМД,
оформленої у відповідності з вимогами положень чинного
законодавства.
Натомість в судових актах є загальним перерахування документів,
однак не дано правової оцінки товаросупровідних документах на
вантаж, тобто CMR (міжнародні транспортні накладні) перевізні
документи та інвойси.
Викладене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення
для правильного вирішення спору, а отже і порушень вимог ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в
їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку
обставини справи та повноту їх встановлення у рішенні або
постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена
повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а остаточні
встановлено неповно, справа підлягає передачі на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справа господарського суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення
обставин справи, прав та обов'язків сторін і в залежності від
встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п.3 ст.
111-9, ч.1 ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Н-ську від
ХХ.10.2002 № 7 - задовольнити частково.
2. Скасувати рішення господарського суду Одеської області від
ХХ.06.2002 та постанову Одеського апеляційного господарського суду
від ХХ.09.2002 у справі № 000, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду Одеської області.