810/1596/15 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств - 20.03.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (далі - Інспекція) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2017 (головуючий суддя - Горяйнов А.М., судді - Желтобрюх І.Л., Мамчур Я.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЦ" (далі - Товариство) до Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Інспекції, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0016782270 та № 0016792270.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалося на те, що: реальність господарських операцій з ТОВ "БВК "Аквілон" щодо придбання підрядних робіт підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, складеними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; роботи по договорах підряду № 2012/09-07 від 09.07.2012 (з урахуванням додаткової угоди № 1), № 2012/04-09 від 04.09.2012, № 2012/21-09 від 21.09.2012, укладених між Товариством та ТОВ "БВК "Аквілон", фактично виконувалися та були частково виконані, що підтверджується, крім іншого, висновком експертного дослідження № 2462 від 14.02.2013 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз; у зв`язку з частковим виконанням ТОВ "БВК "Аквілон" своїх зобов`язань за договорами Товариство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з ТОВ "БВК "Аквілон" заборгованості за невиконані по вказаним вище договорам роботи, які були оплачені Товариством авансами, і судові рішення у цих справах були ухвалені на користь Товариства; валові витрати Товариство сформувало за фактично виконані роботи, а податковий кредит - за правилом першої події, що відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства; Інспекцією не досліджувались фактичні обставини здійснення господарських операцій, а використано лише інформацію, яка не містить жодного доведеного факту, а ґрунтується лише на припущеннях.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 28.11.2016 у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами факту виконання договорів підряду, укладених з ТОВ "БВК "Аквілон", та, як наслідок, правомірності формування валових витрат та податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою 02.02.2017 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 № 0016782270 та № 0016792270.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що: фактичне часткове виконання господарських операцій між Товариством та ТОВ "БВК "Аквілон" згідно укладених договорів підряду підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість; ТОВ "БВК "Аквілон" на час укладення договорів підряду та часткового виконання зобов`язань за такими договорами мало відповідні ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури та, відповідно, необхідну виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологією виробництва, інформаційно-правове і нормативно-технічне забезпечення, наявну систему контролю якості виконання робіт; крім того, часткове виконання робіт за укладеними з ТОВ "БВК "Аквілон" договорами підряду підтверджується висновком експертного дослідження № 2462 від 14.02.2013 Кримського науково-дослідного інституту судових експертиз (проведеним на підставі договірної і виконавчої документації, робочого проекту, а також огляду об`єкта будівництва), звітами ПП "НПФ "Супремум Еко-С", загальними журналами робіт та актами огляду прихованих робіт, наданими ПП ОСОБА_1 згідно договору № 1 від 25.07.2012 про надання послуг на здійснення технічного нагляду, рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 904/3598/13, від 23.07.2013 у справі № 904/3599/13, від 23.07.2013 у справі № 904/3600/13; під час проведення перевірки Інспекція не ставила під сумнів повноваження особи, яка підписала податкові накладні від імені ТОВ "БВК "Аквілон"; Інспекцією ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи не було надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів, укладених між Товариством та ТОВ "БВК "Аквілон", актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Інспекція оскаржила рішення суду апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.05.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не надали належної правової оцінки тому, що згідно акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23.09.2013 № 26/08-26-22-01/35596331 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "БВК "Аквілон" за період з 01.04.2011 по 13.09.2013" фінансово-господарська діяльність ТОВ "БВК "Аквілон" здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "БВК "Аквілон", фінансово-господарські відносини між ТОВ "БВК "Аквілон" та контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки ліквідатор ТОВ "БВК "Аквілон" на дату вручення копії наказу та направлення на перевірку був відсутній за юридичною адресою ТОВ "БВК "Аквілон" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, буд. 137), а перевіркою податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 13.09.2019 у загальній сумі 17563378,00 грн. встановлено, що ТОВ "БВК "Аквілон" не надало первинних бухгалтерських документів та інших документів, які б підтверджували правомірність формування цього показника. Решта доводів скаржника зводиться до цитування норм податкового законодавства та змісту акту перевірки.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10.05.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 28.02.2023 - закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження з 07.03.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що Інспекція провела невиїзну перевірку Товариства з питань відносин з ТОВ "БВК "Аквілон" за липень - листопад 2012 року та їх відображення у податковій звітності, результати якої були оформлені актом № 1869/22.7/34309090 від 16.12.2013, за висновками якого Товариством були порушені вимоги: пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.1, 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпунктів 138.10.4, 138.10.6 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що мало вираз у завищенні витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за 2-3 квартали 2012 року на загальну суму 932978,00 грн., призвело до заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року на загальну суму 195925,00 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що мало вираз у завищенні податкового кредиту на загальну суму 696897,00 грн. (у тому числі: за липень 2012 року - 178089,00 грн., за серпень 2012 року - 133333,00 грн., за вересень 2012 року - 215199,00 грн., за жовтень 2012 року - 116667,00 грн., за листопад 2012 року - 53609,00 грн.), в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, на загальну суму 696897,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що Товариство неправомірно сформувало витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, та податковий кредит за відповідні податкові періоди по господарських операціях ТОВ "БВК "Аквілон" згідно укладених договорів підряду № 2012/09-07 від 09.07.2012 (з урахуванням додаткової угоди № 1), № 2012/04-09 від 04.09.2012, № 2012/21-09 від 21.09.2012, оскільки: згідно акту ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23.09.2013 № 26/08-26-22-01/35596331 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "БВК "Аквілон" за період з 01.04.2011 по 13.09.2013" фінансово-господарська діяльність ТОВ "БВК "Аквілон" здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "БВК "Аквілон", фінансово-господарські відносини між ТОВ "БВК "Аквілон" та контрагентами вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, оскільки ліквідатор ТОВ "БВК "Аквілон" на дату вручення копії наказу та направлення на перевірку був відсутній за юридичною адресою ТОВ "БВК "Аквілон" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Рильського, буд. 137), а перевіркою податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 по 13.09.2019 у загальній сумі 17563378,00 грн. встановлено, що ТОВ "БВК "Аквілон" не надало первинних бухгалтерських документів та інших документів, які б підтверджували правомірність формування цього показника.

Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу, про те, що Товариство перераховувало грошові кошти на рахунки ТОВ "БВК "Аквілон" без мети реального настання передбачених наслідків, а виключно з метою заниження об`єкта оподаткування і несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

На підставі висновків вказаного акта перевірки 27.12.2013 Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0016782270, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на 195925,00 грн. - за основним платежем та на 48981,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0016792270, яким збільшила Товариству суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на 696897,00 грн. - за основним платежем та на 348448,50 грн. - з штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.8 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Положеннями підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування та податковий кредит можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг), яка призвела до об`єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, а податку на додану вартість - до складу податкового кредиту.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, наведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат (витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування), та податкового кредиту з податку на додану вартість, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень як протиправних, прийнятих контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, та податкового кредиту можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об`єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що: відповідно до умов договору підряду від 09.07.2012 № 2012/09-07 ТОВ "ВБК "Аквілон" (підрядник) зобов`язувалося виконати комплекс робіт з реконструкції системи зовнішньої дощової каналізації та очисних споруд на об`єкті, що належить на праві власності Товариства та розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Об`їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20. За умовами договорів підряду від 04.09.2012 № 2012/04-09 та від 21.09.2012 № 2012/21-09 ТОВ "ВБК "Аквілон" (підрядник зобов`язувалося виконати на цьому ж об`єкті роботи з реконструкції системи обхідного дренажу та водовідведення дощових і ґрунтових вод навколо підпірних стін, а також роботи із реконструкції асфальтобетонного покриття. Відповідно до умов вказаних договорів оплата робіт здійснювалася шляхом перерахування Товариством (замовником) авансових платежів.

Як встановлено у акті перевірки, у період з липня по листопад 2012 року Товариство перерахувало ТОВ "ВБК "Аквілон" у якості попередньої оплати грошові кошти у розмірі 4181381,46 коп. (у тому числі податок на додану вартість).

Разом з тим, відповідно до актів виконаних робіт, вартість робіт, які були виконані ТОВ "ВБК "Аквілон" та прийняті Товариством, склала 1119574,00 грн. Фактичне виконання зазначених робіт підтверджується: актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в; підсумковою відомістю ресурсів за формою № КБ-3, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/і затрати/ за формою № КБ-3.

На підтвердження отримання від ТОВ "ВБК "Аквілон" робіт у зазначеному у будівельній документації обсязі позивач, окрім первинних документів, надав лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10.10.2016 № 40-402-16/9945, згідно якого ТОВ "ВБК "Аквілон" були видані ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, серії АВ № 490081 терміном дії з 31.08.2009 по 31.08.2012 та серії АД № 075257 терміном дії з 22.08.2012 по 22.08.2017.

Відповідно до пункту 5 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 (1396-2007-п) (далі - Порядок), для отримання ліцензії суб`єкт господарювання подає відомості про виробничо-технічну базу, склад працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, технологію виробництва, інформаційно-правове, нормативно-технічне забезпечення, про наявну систему контролю якості виконання робіт. Положеннями пункту 8 цього Порядку передбачено здійснення перевірки невідповідності поданих суб`єктом будівельної діяльності документів ліцензійним умовам та неспроможності виконувати роботи згідно з поданим переліком.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що наявність у ТОВ "ВБК "Аквілон" ліцензії на провадження господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, дає підстави для висновку про те, що зазначене підприємство було забезпечене ресурсами, необхідними для виконання робіт, передбачених договорами підряду від 09.07.2012 № 2012/09-07, від 04.09.2012 № 2012/04-09 та від 21.09.2012 № 2012/21-09.

В свою чергу, Товариство надало судам попередніх інстанцій копії звітів ліквідатора ТОВ "ВБК "Аквілон" - Венської О.О. станом на лютий 2016 року та вересень 2016 року, у яких відображений, у тому числі, перелік майна ТОВ "ВБК "Аквілон". Зазначені звіти також підтверджують наявність у ТОВ "ВБК "Аквілон" майна, необхідного для виконання будівельних робіт.

Крім того, Товариство надало судам копію договору № 1 від 25.07.2012 про надання послуг на здійснення технічного нагляду, укладеного з ОСОБА_1, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов`язувався здійснювати технічний нагляд за виконанням генпідрядником (підрядником) робіт на об`єкті за адресою: м. Сімферополь, вул. Об`їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20. Кваліфікація ОСОБА_1, як інженера технічного нагляду, підтверджується кваліфікаційним сертифікатом серії АТ № 000604 від 12.05.2012.

На підтвердження здійснення технічного нагляду ОСОБА_1 за роботами, які виконувалися ТОВ "ВБК "Аквілон", Товариство надало судам копії загальних журналів робіт № 1, № 2/09-2012, № 4/08.2012 (у журналах зазначено назву будівельної організації - ТОВ "ВБК "Аквілон"), а також актів огляду прихованих робіт. У вказаних журналах містяться записи про хід виконання робіт ТОВ "ВБК "Аквілон", у тому числі, записи про зауваження та про заборону виконання робіт, передбачених договором підряду від 04.09.2012 № 2012/04-09 до отримання проекту (робочої документації).

Також Товариством були надані судам звіти з поточного контролю щільності насипного ґрунту на ділянці реконструкції дощової каналізації, згідно яких контроль за щільністю насипного грунту здійснювало ПП "НПФ "Супремум Еко-С" на замовлення ТОВ "ВБК "Аквілон".

В свлю чергу, судом апеляційної інстанції було встановлено, що інша частина робіт, оплачених Товариство, не була виконана ТОВ "ВБК "Аквілон" або не була прийнята Товариством (замовником) у зв`язку з неналежною якістю.

Зокрема, матеріали справи містять висновок експертного дослідження № 2462 від 14.02.2013, складений Кримським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, у якому відображені результати проведення будівельно-технічного дослідження незакінчених будівельних робіт з реконструкції дощової каналізації, системи дренажу і асфальтобетонного покриття на території за адресою: м. Сімферополь, вул. Об`їзна дорога Ялта-Євпаторія, 20, які проводяться за договорами підряду, укладеними Товариством із ТОВ "ВБК "Аквілон".

Зокрема, у висновку експертного дослідження № 2462 від 14.02.2013 вказано інформацію про обсяг, якість і вартість робіт, які були виконані та прийняті Товариством, та про обсяг, якість і вартість робіт виконаних робіт, які не прийняті замовником. Згідно вказаного висновку експертне дослідження було проведене на основі договірної і виконавчої документації, робочого проекту, а також огляду об`єкта будівництва.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що надані Товариством докази підтверджують укладення з ТОВ "ВБК "Аквілон" вказаних вище договорів підряду з метою досягнення обумовлених у них результатів, а також про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується фактичне виконання частини робіт, передбачених зазначеними договорами, у зв`язку з чим висновок податкового органу про те, що Товариство неправомірно задекларувало податковий кредит та витрати по господарських операціях із ТОВ "ВБК "Аквілон", є безпідставним.

Як зазначено в акті перевірки, Товариство перерахувало ТОВ "ВБК "Аквілон" у якості передплати 4181381,46 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 696899,90 грн.). ТОВ "ВБК "Аквілон" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму перерахованих авансів 4181381,46 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 696899,90 грн.), в той час як вартість виконаних робіт згідно актів складала 1119574,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 186595,70 грн.), що, на думку податкового органу свідчить про формування Товариством податкового кредиту та витрат за відсутності первинних фінансово-господарських документів, які б підтвердили факт отримання результатів робіт від ТОВ "ВБК "Аквілон".

В свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив, що до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, Товариство включило вартість фактично виконаних згідно актів робіт 932978,20 грн. (без урахування податку на додану вартість), що відповідає вимогам Податкового кодексу України (2755-17) .

Щодо формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "ВБК "Аквілон" суд апеляційної інстанції встановив, що Товариство зверталося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовними заявами про стягнення з ТОВ "ВБК "Аквілон" сум передплати. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 904/3600/13 позов був задоволений частково: стягнуто з ТОВ "ВБК "Аквілон" на користь позивача переплату у сумі 249224,81 грн. та відмовлено у стягненні переплати у сумі 1834,01 грн. у зв`язку з тим, що роботи були прийняті Товариством за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 року. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 904/3599/13 було стягнуто з ТОВ "ВБК "Аквілон" на користь позивача переплату у сумі 581280,73 грн. у зв`язку з припиненням ТОВ "ВБК "Аквілон" робіт за договором підряду № 2012/09-07 від 09.07.2012. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2013 у справі № 904/3598/13 було відмовлено Товариству у стягненні з ТОВ "ВБК "Аквілон" переплати у сумі 363931,64 грн. у зв`язку з тим, що роботи були прийняті Товариством за актом приймання виконаних робіт за грудень 2012 року. Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що зазначені судові рішення залишаються невиконаними.

Таким чином, оскільки у період, що був предметом перевірки (липень-листопад 2012 року) у Товариства не виник обов`язок здійснювати коригування податкового кредиту по правовідносинах із ТОВ "ВБК "Аквілон", суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що доводи податкового органу про неправомірність формування Товариством податкового кредиту (сформованого позивачем за правилом першої події) є безпідставними, а перевірка правомірності дій Товариства щодо коригування податкового кредиту у інших періодах, ніж охоплених актом перевірки від 16.12.2013 № 10704/10/22.7/34309090, виходить за межі предмету доказування у даній справі.

Також, суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив як безпідставні доводи податкового органу про те, що податкові накладні, виписані ТОВ "ВБК "Аквілон" на користь Товариства. Були підписані неуповноваженою особою, оскільки під час проведення перевірки Інспекція не ставила під сумнів повноваження особи, яка підписала податкові накладні від імені ТОВ "ВБК "Аквілон", з урахуванням того, що доводів та доказів та підтвердження таких обставин Інспекція в процесі розгляду справи також не надала.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом апеляційної інстанції з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що: висновки Інспекції, викладені у акті перевірки, ґрунтуються на обставинах, викладених у акті про неможливість проведення зустрічної перевірки, тоді як в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб`єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання; висновки акта перевірки є лише відображенням дій податкових інспекторів та не створюють для платника податків правових наслідків, з урахуванням того, що доказів прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень на підставі висновків акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 23.09.2013 № 26/08-26-22-01/35596331 "Про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "БВК "Аквілон" за період з 01.04.2011 по 13.09.2013" Інспекцією надано не було.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування ухваленого у даній справі рішення суду апеляційної інстанції відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.