Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2003р.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів : розглянувши касаційну скаргу Приватного
нотаріуса Г., (далі - ПН Г.)
на рішення та окрему ухвалу від ХХ.10.2002 р. господарського суду
Одеської області
у справі № 000
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Племптахопідприємство "ХХХ" в особі ліквідатора П. (далі - ВАТ
"ППП "ХХХ" в особі ліквідатора П.)
до Акціонерного поштово-пенсійного банку "ААА" в особі Одеської
обласної філії (далі - Одеська обласна філія АППБ "ААА")
про визнання договору недійсним
в судовому засіданні взяли участь представники:
від скаржника: Г. - приватний нотаріус
від позивача: не з'явилися
від відповідача: присутні
Приватний нотаріус Г. звернувся до Вищого господарського суду
України з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального
строку, встановленого для подання касаційної скарги, посилаючись
на те, що таке пропущення сталося з незалежних від скаржника
об'єктивних причин.
Вивчивши матеріали справи, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що пропущення строку сталося з поважних
причин, а тому підлягає відновленню відповідно до ст. 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши доповідь судді Я., пояснення скаржника та представника
відповідача, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "ППП "ХХХ" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого П.,
призначеного постановою господарського суду від ХХ.06.2002 р. на
підставі ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
звернулося до
господарського суду Одеської області з позовом про визнання
недійсним договору застави нерухомого майна від ХХ.12.1999 р.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що
вищевказаний договір був укладений між АППБ "ААА" та ВАТ "ППП
"ХХХ" з метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань по
кредитному договору № 04 від ХХ.12.1999 р. Договір застави було
посвідчено ХХ.12.1999 р. Г., приватним нотаріусом Роздільнянського
районного нотаріального округу Одеської області, за адресою: м.
Одеса, вул. С-а, 1. Вказаний договір було посвідчено з порушенням
встановленого чинним законодавством порядку, оскільки згідно
ст.ст. 41, 55 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
та ст. 13
Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
- посвідчення договорів
про відчуження або заставу нерухомого майна провадиться лише за
місцезнаходженням вказаного майна.
Рішення господарського суду Одеської області від ХХ.10.2002 р.
позовні вимоги були задоволені в повному обсязі: договір застави
від ХХ.12.1999 р. визнано недійсним, з Одеської обласної філії
АППБ "ААА" на користь ВАТ "ППП "ХХХ" стягнуто 85 грн. витрат по
державному миту та 118 грн. витрат на послуги з ІТЗ судового
процесу.
Рішення суду мотивовано тим, що всупереч умовам ст.ст. 25, 41
Закону України "Про нотаріат" від 02.09.1993 р., ( 3425-12 ) (3425-12)
договір застави від 24.12.1999 р. посвідчено приватним нотаріусом
Р-ського районного нотаріального округу Одеської області Г., поза
межами свого нотаріального округу, у м. Одесі, чим порушені вимоги
нотаріального посвідчення договору застави, що тягне за собою
наслідки, передбачені ст. 14 Закону України "Про заставу"
( 2654-12 ) (2654-12)
, ст. 47 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а
саме, недійсність цього договору.
ХХ.10.2002 р. окремою ухвалою господарський суд Одеської області
звернув увагу Одеського обласного управління юстиції на дотримання
приватним нотаріусом Г. вимог чинного законодавства. В пункті 2
резолютивної частини даної ухвали зазначено: окрему ухвалу
надіслати приватному нотаріусу Г. та Одеському обласному
управлінню юстиції. Звертаючись до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, Г. просить скасувати рішення та
окрему ухвалу господарського суду Одеської області від ХХ.10.2002
р., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права при їх прийняті.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваних рішення та окремої ухвали, дійшла
висновку, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення та
окремої ухвали у справі за зібраними та оціненими доказами, не
було порушено норми процесуального та матеріального права,
виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, ХХ.12.1999 р. між АППБ "ААА" та
ВАТ "ППП "ХХХ" укладено кредитний договір № 04, яким передбачено
надання банком позичальнику кредитної лінії у сумі 60000 грн.
строком на 12 місяців до ХХ.12.2000 р. із сплатою 65 % річних.
Згідно п. 3.5 вказаного договору забезпеченням зобов'язань
позичальника по поверненню кредиту є застава. ХХ.12.1999 р. як
забезпечення виконання зобов'язань по вищевказаному договору між
сторонами укладено договір застави нерухомого майна, згідно якого
у заставу передано споруду інкубаторію та технічне обладнання до
нього і головне адміністративне приміщення, що знаходяться в м.
Роздільна Одеської області, належного заставодавцю на підставі
свідоцтва про право колективної власності на споруди, виданого
виконавчим комітетом Р-ської міської Ради народних депутатів
Одеської області 26.10.1999 р., зареєстрованого в Роздільнянському
бюро технічної інвентаризації ХХ.11.1999 р. за № 09, згідно опису
від ХХ.12.1999 р., що є невід'ємним додатком по договору,
загальною вартістю 226000 грн.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
договір застави повинен укладатись у письмовій формі. У випадках,
коли предметом застави є нерухоме майно, договір застави повинен
бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних право
установчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави
нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого
майна.
Відповідно до ч.4 ст.55 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку,
квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки,
іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного
майна.
ХХ.12.1999 р. вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом
Р-ського районного нотаріального округу Одеської області Г. за
адресою: м. Одеса, вул. С-а, 1.
Згідно ч. 7 ст. 50 вказаного Закону ( 3425-12 ) (3425-12)
спір про право,
оснований на вчиненні нотаріальній дії, розглядається судом або
арбітражним судом у порядку позовного провадження.
Відповідно до ст.25 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
нотаріус повинен й своє робоче місце в межах нотаріального округу
- територія, в межах якої нотаріус вправі вчиняти нотаріальні дії.
Частиною 2 статті 41 цього Закону ( 3425-12 ) (3425-12)
передбачено, що
нотаріальні дії вчиняються в приміщенні, яке є робочим місцем
приватного нотаріуса.
Колегія суддів зазначає, що у випадках, передбачених
законодавством, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза
приміщенням, але в межах визначеного нотаріального округу.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
недотримання вимог щодо форми договору застави та його
нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з
наслідками, передбаченими законодавством України.
Як встановлено судом першої інстанції, договір застави від
ХХ.12.1999 р. посвідчено приватним нотаріусом Р-ського районного
нотаріального округу Одеської області Г., поза межами свого
нотаріального округу, у м. Одесі, чим порушені вимоги
нотаріального посвідчення договору застави, що тягне за собою
наслідки, передбачені вищезазначеною статтею та ст. 47 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, а саме, недійсність цього договору.
Даний висновок є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає
вимогам чинного законодавства України, тому зміні або скасуванню
не підлягає.
Що стосується окремої ухвали господарського суду Одеської області
від ХХ.10.2002 р., то вона прийнята в межах рішення у справі,
відповідно до його резолютивної частини.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 53, 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Відновити Приватному нотаріусу Г. процесуальний строк,
встановлений для подання касаційної скарги до Вищого
господарського суду України.
2. Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Г. на рішення та окрему
ухвалу господарського суду Одеської області від ХХ.10.2002 р. у
справі № 000 залишити без задоволення.
3. Рішення та окрему ухвалу господарського суду Одеської області
від ХХ.10.2002р. у справі № 000 залишити без зміни.