ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2003 Справа N 5/52
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
за участю представників <...>
розглянувши касаційну скаргу Українсько-російської
фінансово-енергетичної транснаціональної холдингової компанії у
формі закритого акціонерного товариства "Об'єднання" (далі -
ЗАТ "Об'єднання") на постанову Вищого господарського суду України
від 2 жовтня 2002 р. у справі за позовом ЗАТ "Об'єднання" до
ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського" про
звернення стягнення на майно, В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2001 р. ЗАТ "Об'єднання" звернулось до суду з
позовом про звернення стягнення на майно ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Дзержинського" на суму
84019391,69 грн., що відповідає розміру заборгованості, визнаної
останнім у відповіді на претензію позивача.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на пропуск
позивачем строку позовної давності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
19.02.2002 р. позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 20.06.2002 р. зазначене рішення скасовано, провадження у
справі зупинено, справа направлена на новий розгляд до суду першої
інстанції. Постанова мотивована тим, що до вдосконалення
визначеного законами України механізму примусової реалізації майна
Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію
майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
встановлено заборону на застосування примусової
реалізації майна державних підприємств та господарських товариств,
у статутних фондах яких частка держави становить не менше
25 відсотків.
Постановою Вищого господарського суду України від
2 жовтня 2002 р. постанова Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.06.2002 р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 19.02.2002 р. скасовані. У
позові відмовлено на тих підставах, що позивачем пропущено строк
позовної давності, а заявлена вимога про звернення стягнення на
майно відповідача суперечить положенням ст. 245 Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
.
19 грудня 2002 р. Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою ЗАТ "Об'єднання", у якій
ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського
суду України від 02.10.2002 р., постанови Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 20.06.2002 р. та залишення в
силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від
19.02.2002 р. На обґрунтування скарги зроблено посилання на
неправильне застосування норм матеріального права, різне
застосування Вищим господарським судом України одного і того ж
положення закону у аналогічних справах.
Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.
Слід погодитися з висновком Вищого господарського суду
України щодо помилкового застосування судом апеляційної інстанції
Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію
майна" ( 2864-14 ) (2864-14)
до відносин, що виникли. Цим Законом
встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна
державних підприємств та господарських товариств, у статутних
фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до
вдосконалення визначеного Законами України механізму примусової
реалізації майна.
Крім того, зупиняючи провадження у справі і, водночас,
направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд
апеляційної інстанції діяв не відповідно до повноважень,
визначених ст. 103 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Правильним є висновок Вищого господарського суду України про
те, що судом першої інстанції помилково не застосовано позовну
давність.
Проте, Вищий господарський суд України, також, помилився,
визначаючи початок перебігу строку позовної давності датою
укладення договору про уступку права вимоги N 150ДС від
22.09.97 р.
Відповідно до статей 76, 77 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
,
перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення
права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася
або повинна була дізнатися про порушення свого права. Зміна сторін
у зобов'язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.
Статтею 80 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що, за
наявності поважних причин пропуску строку позовної давності,
порушене право підлягає захистові. Висновок щодо поважності причин
пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на
підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску
строку, та їх оцінки, а тому це питання підлягає вирішенню судом
першої інстанції.
Окрім того, суд касаційної інстанції не мав законних підстав
для відмови в позові за пропуском строку позовної давності,
оскільки такий висновок зроблено всупереч його іншому висновку про
необґрунтованість вимог позивача, що виключає відмову в позові за
пропуском строку позовної давності.
Враховуючи допущені судами всіх інстанцій порушення норм
матеріального та процесуального права, усі ухвалені у справі
судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
розглянути всі обставини справи в їх сукупності, дати оцінку
відповідності суті заявлених вимог про звернення стягнення на
майно характеру зобов'язальних відносин сторін, та вирішити спір
відповідно до закону.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова
палата П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Українсько-російської фінансово-енергетичної
транснаціональної холдингової компанії у формі закритого
акціонерного товариства "Об'єднання" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
02.10.2002 р., постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 20.06.2002 р. та рішення господарського
суду Дніпропетровської області від 19.02.2002 р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.