ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.11.2002 Справа N Н25-14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Добролюбової - головуючого
Т.Дроботової
Г.Савенко
за участю представників:
позивача Гой Р.О – дов. від 25.04.02р.
відповідача Кохан В.М. – дов. від 13.11.02р.
Воронін М.І – дов. від 29.03.02р.
розглянувши у відкритому Відкритого акціонерного товариства
судовому засіданні ”Орджонікідзевський гірничо
касаційну скаргу збагачувальний комбінат”
на постанову від 05.07.2002р. Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі № Н 25\14 господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Орджонікідзевський гірнично-
збагачувальний комбінат”(далі ВАТ
“ОГЗК”)
до Орджонікідзевської об’єднаної
Державної податкової інспекції
про визнання частково недійсним
податкового повідомлення
Орджонікідзевської ОДПІ
від19.12.2001р. № 0000202301/0,
визнання недійсним рішення
Орджонікідзевської ОДПІ № 97-23-
00/90928/130 від 30.07.2001р. та
рішення ДПА у Дніпропетровської
області № 12709/10/25-017 від
17.10.2001р., а також стягнення з
бюджету 12501,90грн. і 115,62грн.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат” (далі
ВАТ “ОГЗК”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської
області з позовом:
- про визнання недійсним податкового повідомлення
Орджонікідзевської ОДПІ від 19.12.2001р. № 0000202301/0 в
частині визначення податкового зобов’язання по сплаті податку на
землю у сумі 12501,90грн.;
- про визнання недійсним рішення Орджонікідзевської ОДПІ № 97-23-
00/90928/130 від 30.07.2001р. та рішення ДПА у Дніпропетровській
області № 12709/10/25-017 від 17.10.2001р. в частині стягнення
штрафу за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі
115,62грн.;
- про стягнення з бюджету сум 12501,90грн. та 115,62грн.
Підставою прийняття оспорюваних рішень стали акт № 45 від
23.07.2001р. про результати документальної перевірки ВАТ ”ОГЗК”
з питань дотримання вимог податкового законодавства за період
фінансово-господарської діяльності з 01.10.1999р. по
31.12.2000р. та акти зустрічних перевірок від 25.09.2001р. № 92,
від 13.09.2001р. і від 14.09.2001р.
Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що відповідно до вимог
пункту 4 статті 12 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
(із змінами та доповненнями) від оподаткування
платою за землю звільнено “вітчизняні заклади культури, науки,
освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної
культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними
(платниками) за цільовим призначенням”. На думку позивача,
обставина, що санаторій – профілакторій здійснює свою діяльність
як структурний підрозділ ВАТ ”ОГЗК” без права юридичної особи,
не лишає санаторій – профілакторій статусу закладу охорони
здоров’я, так як серед видів діяльності товариства передбачено
здійснення медичної діяльності, здійснення оздоровчої діяльності
учасників товариства та членів трудового колективу товариства,
які не є акціонерами.
Крім того, позивач вважає помилковим застосування відповідачем
штрафних санкцій передбачених Указом Президента України “ Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
оскільки це суперечить пункту 22
статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, яка передбачає, що
дії, які є адміністративними правопорушеннями, визначаються
виключно Законами України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
22.04.2002р. (суддя А.Є. Чередко) в задоволенні позовних вимог
відмовлено.
Приймаючи рішення суд прийшов до висновку, що згідно Основ
законодавства України про охорону здоров’я, закладом охорони
здоров’я може бути юридична особа, що діє на підставі статуту.
Згідно положення про санаторій-профілакторій ВАТ ”ОГЗК” він є
структурним підрозділом ВАТ ”ОГЗК”, а тому він не є закладом
охорони здоров’я у розумінні Основ законодавства України про
охорону здоров’я та відповідно позивач не мав права на пільги по
податку на землю, на якій розташований санаторій профілакторій.
Суд також не прийняв до уваги посилання ВАТ ”ОГЗК” щодо
невідповідності вимог Указу Президента України “Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
нормам пункту 22 статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
За апеляційною скаргою ВАТ ”ОГЗК” Дніпропетровський апеляційний
господарський суд (судді Євстигнеєв О.С. – головуючий, Чимбар
Л.О., Тищик І.В.), переглянувши рішення господарського суду
Дніпропетровської області в апеляційному порядку, постановою від
05.07.2002р. залишив його без зміни з тих же підстав.
ВАТ ”ОГЗК” подало до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у
справі скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права.
У касаційній скарзі ВАТ ”ОГЗК”, зокрема, вказує на те, що
відповідно до статті 16 Основ законодавства України про охорону
здоров’я, заклади охорони здоров’я створюються підприємствами,
установами та організаціями з різними формами власності, а також
приватними особами при наявності необхідної матеріально -
технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови
створення закладів охорони здоров’я, державної реєстрації та
акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної
та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства
України.
Пунктом 4 статті 12 Закону України “ Про плату на землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що від плати за землю звільнено, зокрема,
вітчизняні заклади охорони здоров’я.
Згідно переліку закладів охорони здоров’я, затвердженого Наказом
Міністерством охорони здоров’я від 22.06.1995р. № 114
( z0399-95 ) (z0399-95)
, санаторії-профілакторії віднесено до категорії
закладів охорони здоров’я.
Акредитаційними сертифікатами № 002687,001721 виданими у
відповідності до постанови КМУ “Про затвердження порядку
державної акредитації закладу охорони здоров’я” від 15.07.1997р.
№ 765 (765-97-п ), санаторій –профілакторій ВАТ “ОГЗК” віднесено
до закладів охорони здоров’я.
На думку заявника, діяльність санаторію-профілакторію у якості
структурної одиниці ВАТ”ОГЗК” не лишає його статусу закладу
охорони здоров’я та права на звільнення від плати на землю на
підставі пункту 4 статті 12 Закону України “Про плату на землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
.
Крім того, заявник вважає неправомірним висновок апеляційної
інстанції щодо чинності та відповідності нормам Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,Указу Президента України “Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки" ( 436/95 ) (436/95)
”, оскільки пунктом 22 статті 92
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що виключно
законами України визначаються діяння, які є злочинами,
адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та
відповідальність за них.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх
в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з таких підстав.
Статтею 5 Закону України “Про плату на землю”( 2535-12 ) (2535-12)
встановлено, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка,
також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або
користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб’єктом плати
за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної
частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Відповідно до пункту 4 статті 12 вказаного Закону,( 2535-12 ) (2535-12)
від сплати земельного податку звільняються, зокрема, вітчизняні
заклади охорони здоров’я.
Згідно зі статтею 3 Основ законодавства України про охорону
здоров’я, ( 2801-12 ) (2801-12)
до закладів охорони здоров’я відносяться,
підприємства, установи та організації, завданням яких є
забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони
здоров’я шляхом подання медико – санітарної допомоги, включаючи
широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг
медичного характеру, а також інших функцій на основі професійної
діяльності медичних працівників.
Відповідно до статті 4 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
платниками податків і зборів
(обов’язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких
згідно з Законами України покладено обов’язок сплачувати податки
і збори (обов’язкові платежі).
Закон України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
(із змінами та
доповненнями) виключень щодо зазначеного вище порядку сплати
податків та зборів не має.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої та
апеляційної інстанції, актом додаткової перевірки від
25.09.2001р. № 86 Орджонікіддзевської ОДПІ був встановлений факт
несплати земельного податку у 1999р., 2000р. та 2001р. за
земельну ділянку 2,8га, де знаходиться санаторій – профілакторій
ВАТ ”ОГЗК”, який згідно Положення є структурним підрозділом
останнього, без права юридичної особи. Згідно довідки
Дніпропетровського обласного управління статистики, про
включення до єдиного державного реєстру підприємств та
організацій України від 09.08 2000р. за № 7610 ВАТ”ОГЗК” – до
зазначених вище закладів не відноситься.
Беручи до уваги, що підставою для нарахування земельного податку
є дані державного земельного кадастру, і пільги щодо земельного
податку Законом України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
надаються безпосередньо власникам землі та землекористувачам,
касаційна інстанція вважає, що суд першої та апеляційної
інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність у ВАТ
”ОГЗК” підстав для звільнення його від сплати земельного податку
на підставі пункту 4 статті 12 вказаного Закону за використання
земельної ділянки 2,8га, на якій розташований санаторій –
профілакторій.
Крім того, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що
відповідно до статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
Укази Президента України є обов’язковими до виконання на
території України. Вирішення питання про відповідність чи
невідповідність нормативних актів Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в тому числі і Указів Президента, є виключною
компетенцією Конституційного суду України, що передбачено
статтями 147, 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Указ Президента України “Про застосування фінансових санкцій за
порушення норм регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
, на
підставі якого до позивача застосовані штрафні санкції за
використання одержаних в установах банку готівкових коштів не за
цільовим призначенням, не скасований, не визнаний
неконституційним, і відповідно його норми не суперечать
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Розділ ІІ Закону України “Про державну податкову службу в
Україні” ( 509-12 ) (509-12)
містить перелік покладених на органи
державної податкової служби функцій, до яких, зокрема,
відноситься здійснення контролю за додержанням законодавства про
податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків із
споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій,
комп’ютерних систем і товарно – касових книг, лімітів готівки в
касах та її використання для розрахунків за товари, роботи,
послуги, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну
реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій,
патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності.
Відповідно до приписів пунктів 7, 8 статті зазначеного Закону
( 2535-12 ) (2535-12)
, органам державної податкової служби надано право
застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян
фінансової санкції у порядку і розмірах, встановлених законом, а
також стягувати до бюджетів та державно цільових фондів суми
недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку, передбаченому
законом.
На підставі викладеного господарським судом Дніпропетровської
області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом
дана вірна оцінка правомірності застосування Орджонікідзевської
NDO2 приписів Указу Президента України “Про застосування
фінансових санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
при винесенні оспорюваних рішень ОДПІ.
З огляду на зазначене, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом
1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
22.04.2002р. та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 05.07.2002р. у справі № Н 25/14
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін,
а касаційну скаргу Орджонікідзевської ОДПІ – без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
С у д д і Т.Дроботова
Г.Савенко