ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
14.11.2002                                      Справа N 34/259а
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
Головуючого-судді     Чупруна В.Д. (доповідача у справі),
суддів:               Грека Б.М.,
                      Жаботиної Г.В.
розглянувши у         Державної податкової інспекції у
відкритому судовому   Іллічівськом районі
засіданні касаційну   м. Маріуполя від 09.10.2002 р.
скаргу                № 6398/10/10-013
на постанову          Донецького апеляційного господарського
                      суду
                      від 10.09.2002 р.
у справі              № 34/259а
господарського суду   Донецької області
за позовом            ТОВ “ХИМ”, м. Маріуполь
                      Державної податкової інспекції у
до                    Іллічівському
                      районі м. Маріуполя
 
про   визнання недійсним рішення ДПІ та стягнення 64288,04 грн.
 
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача          не з’явились
від відповідача       Мальцева   А.М.   –   начальник    відділу
                      правового забезпечення ДПІ (доручення  від
                      25.01.02 р.)
 
Рішенням  господарського суду Донецької області від 29.07.2002р.
(а.с.201-204)  позовні  вимоги  задоволено.  Рішення  податкової
інспекції   №  550/26-2/23035412  від  28.11.2000   р.   визнане
недійсним.  З  бюджету  товариству з обмеженою  відповідальністю
“ХИМ” відшкодовано податку на додану вартість у розмірі 25270,54
грн. санкцій в сумі 24311,8 грн. та податок на прибуток.
 
Постановою  Донецького  апеляційного  господарського  суду   від
10.09.2002 р. (а.с.218-220) рішення суду залишене без змін.
 
Перевіривши     матеріали    справи,    дослідивши     податкове
законодавство, Вищий господарський суд України,
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Державної   податкової   інспекції   в   Іллічівському    районі
м.  Маріуполя  проведена документальна перевірка в товаристві  з
обмеженою  відповідальністю “ХИМ” за період з 01.07.1996  р.  по
01.10.2000 р..
 
За   результатами  перевірки  складено  акт  від  22.11.2000  р.
(а.с.5-28),   і   прийнято  рішення  №   550/26-2/23035412   від
28.11.2000  р. про застосування фінансових санкцій за  порушення
законодавства   про   оподаткування.  За  наслідками   перевірки
донараховано: податку на прибуток у ІІ половині 1996 р.  -  7242
грн.,  у  1997  р.  – 20438,5 грн., 1998 р. – 2200  грн.,  за  9
місяців 2000 р. – 79000 грн., податку на додану вартість:  у  ІІ
половині  1996 р. – 4958,2 грн., І-ІІІ квартал 1997  р.  –  7797
грн.,  IV  квартал 1997 р. – 2331 грн., 1998 р.  –  18839  грн.,
1999-2000  рр.  –21385  грн.; збір до  інноваційного  фонду:  ІІ
половина 1996 –2000 рр. (9 місяців) – 1170,63 грн.; відрахування
на  шляхові  роботи: 1996-1999 р.р.-2134,66 грн.; сума  пені  по
інноваційному  фонду – 613,58 грн., по шляхових відрахуваннях  –
2887,08 грн..
 
Господарський   суд  дійшов  висновку,  що  рішення   податкової
інспекції  не  відповідає вимогам податкового  законодавства,  а
тому має бути визнане недійсним.
 
Предметом  спору у справі є правомірність застосування  санкцій.
Перед  тим,  як  прийняти  рішення про  застосування  фінансових
санкцій,   податкова   інспекція   зобов’язана   довести   певні
обставини.  Так, саме податкова інспекція повинна була  довести,
що  накладні,  які відображені в акті перевірки,  є  недійсними.
Податкова  інспекція  відповідно  до  вимог  ст.ст.  32-34,   43
Господарського  процесуального  кодексу  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
зобов’язана  була  довести недійсність  угоди  по  господарській
операції,   по   якій  виписувались  податкові   накладні,   або
недійсними статутні документи продавця (ТОВ “Донбуд”).
 
Право платника податку на податковий кредит виникло у позивача з
дня  (дати)  отримання  податкової накладної.  Матеріали  справи
засвідчують  про  хибність  висновку  податкової  інспекції.   В
матеріалах  справи  відсутні докази, які б свідчили  про  сплату
податку  не  в  повному обсязі, або неповне його  перерахування.
Тобто, рішення державної податкової інспекції суперечить вимогам
ст.   7   Закону  України  “Про  податок  на  додану   вартість”
( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
        ,  ст. 11 Закону України “Про державну  податкову
службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
        .
 
За  таких  обставин, постанова апеляційного господарського  суду
відповідає  вимогам  чинного  законодавства  і  підстав  для  її
скасування не вбачається.
 
Відповідно  до  ст.  7  Закону України “Про  податок  на  додану
вартість”  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , ст. 11 Закону України  “Про  державну
податкову службу в Україні” ( 509-12 ) (509-12)
        , керуючись ст.ст.  32-34,
43,  111-5,  111-7,  п.  1 ст. 111-9, ст. 111-11  Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський
суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
1.   Касаційну   скаргу   Державної   податкової   інспекції   у
Іллічівському   районі   м.   Маріуполя   від   09.10.2002    р.
№   6398/10/10-013  у  справі  №  34/259а  господарського   суду
Донецької області залишити без задоволення.
 
2.  Постанову  Донецького апеляційного господарського  суду  від
10.09.2002 р. у зазначеній справі господарського суду  Донецької
області залишити без змін.
 
Головуючий                                В.Чупрун
 
Судді                                     Б. Грек
 
                                          Г. Жаботина