ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.01.2003 Справа N 12/197-2128
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Добролюбової - головуючого
Т. Дроботової
В. Цвігун
за участю представників:
позивача Гордієнко О. Ю. - дов. від 21.01.2003 p.
Пантела В. І. - директор
відповідача не з'явились
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Тернополі
на постанову від 26.09.2002 p. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 12/197-2128 господарського суду Тернопільської
області
за позовом Приватного малого підприємства "Позитрон"
до Державної податкової інспекції у м. Тернополі
про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у
м. Тернополі від 21.03.2002 p. № 462/23-122/1-14028686/10639
ВСТАНОВИВ:
Приватним малим підприємством "Позитрон" до господарського суду
Тернопільської області був заявлений позов про визнання недійсним
рішення ДПІ у м. Тернополі від 21.03.2002 №
462/23-122/1-14028686/10639, прийнятим на підставі акту від
15.03.2002 перевірки ПМП "Позитрон" з питань дотримання вимог
податкового та валютного законодавства за період з 01.01.1999 по
31.12.2001.
ДПІ у м. Тернополі, здійснюючи вказану перевірку з посиланням на
підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, дійшла висновку про необхідність
зменшення суми податкового кредиту на суму ПДВ, сплаченого при
придбанні товарів, основних фондів та інших активів, податок по
яких було включено ПМП "Позитрон" до податкового кредиту у
попередніх та поточному періоді, у розмірі, який відповідає частці
таких недовикористаних в попередніх звітних періодах товарних
залишків. У зв'язку з чим перевіряючими сума податку на додану
вартість у четвертому кварталі 1999 року визначена в розмірі 16322
грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 4080 грн.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.06.2002
(суддя О. Скрипчук) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем, в порушення вимог
підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та підпункту 5.8.2 пункту 5
"Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на
додану вартість" ( z0250-97 ) (z0250-97)
, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, не було
проведено коригування податкового кредиту по товарних залишках та
неамортизованих основних фондах при переході на спрощену систему
оподаткування за ставкою 10 відсотків.
За апеляційною скаргою Приватного малого підприємства "Позитрон"
Львівський апеляційний господарський суд (судді: Онишкевич В. В. -
головуючий, Слука М. Г., Дух Я. В.), переглянувши рішення
господарського суду Тернопільської області в апеляційному порядку,
постановою від 26.09.2002 скасував його, позовні вимоги
задовольнив в повному обсязі шляхом визнання недійсним рішення
Державної податкової інспекції у м. Тернополі від 21.03.2002 №
462/23-122/1-14028686/10639.
Постанова суду мотивована відсутністю у податковому законодавстві
обов'язку підприємств проводити будь - яке зменшення або
коригування сум податкового кредиту по товарних залишках при
знятті платника податків з обліку платників ПДВ, в тому числі при
переході на спрощену систему оподаткування за ставкою 10
відсотків.
ДПІ у м. Тернополі подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати,
рішення господарського суду Тернопільської області у справі
залишити без зміни, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального
права, зокрема, підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зі змісту якого,
на думку платника, випливає обов'язковість зменшення суми
податкового кредиту по товарних залишках на суму ПДВ, сплаченого
при їх придбанні, в разі переходу на спрощену систему
оподаткування зі сплатою єдиного податку в розмірі 10 відсотків.
Заслухавши доповідь судді Дроботової Т.Б. та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт підприємницької діяльності -
юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування,
обліку та звітності, самостійно обирає одну з наступних ставок
єдиного податку:
- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати
податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
;
- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів,
робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення
податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом першої та апеляційної інстанції, ПМП "Позитрон" в 1999 році
було обрано спосіб оподаткування доходів єдиним податком за
ставкою 6 відсотків виручки від реалізації продукції зі сплатою
податку на додану вартість.
В 2000 році підприємством обрано спосіб оподаткування доходів
єдиним податком за ставкою 10 відсотків виручки від реалізації
продукції. При цьому свідоцтво платника податку на додану вартість
було анульовано.
Касаційна інстанція зазначає, що правовідносини стосовно
особливостей справляння податку на додану вартість врегульовано
Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Зокрема, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено віднесення платниками сум податків,
сплачених (нарахованих) у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових
витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації до податкового кредиту.
Тобто, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має
право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.3 зазначеного закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у
разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані,
частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково
ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого
(нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка
відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в
оподатковуваних операціях звітного періоду.
Таким чином, обов'язки та права, передбачені Законом України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розповсюджуються
виключно на платників податку на додану вартість.
Процедура зняття з обліку платника єдиного податку як платника
податку на додану вартість регламентується Положенням про Реєстр
платників податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА
України від 20.03.2001 р. № 117. При цьому зазначені суб'єкти
зобов'язані: здати до податкового органу за місцем реєстрації
оригінал свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ і всі завірені
податковим органом копії цього свідоцтва; подати до податкового
органу податкову декларацію з ПДВ, до якої повинні бути включені
всі операції за останній звітний період щодо яких виникали
податкові зобов'язання; внести до бюджету суми ПДВ, що підлягають
сплаті згідно із зазначеною декларацією, і погасити заборгованість
перед бюджетом за попередній звітний період.
З моменту анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ, такі
особи втрачають право на: нарахування податку при здійсненні
продажу товарів; виписування податкових накладних; отримання
податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання товарів з
урахуванням ПДВ; отримання бюджетного (експортного) відшкодування.
На підставі викладеного, касаційна інстанція вважає, що суд першої
інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що платники ПДВ, в обліку
яких на день виключення з реєстрації значаться товарні залишки,
неамортизовані основні фонди чи інші активи, щодо яких суми ПДВ
було включено до податкового кредиту в попередніх чи поточному
податкових періодах, зобов'язані зменшити суму податкового
кредитку на суму ПДВ, сплаченого (нарахованого) при їх придбанні,
у розмірі, що відповідає частці таких недовикористаних в
оподатковуваних операціях товарних залишків шляхом відображення у
податковій декларації з ПДВ (з поданням розрахунку коригування).
На цій підставі колегія суддів вважає, що рішення господарського
суду Тернопільської області у справі підлягає залишенню без зміни,
а постанова Львівськго апеляційного господарського суду у справі -
скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального
права.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 6 статті 111-9, статтею 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову від 26.09.2002 p. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 12/197-2128 господарського суду
Тернопільської області скасувати, рішення від 12.06.2002 p.
господарського суду Тернопільської області залишити без зміни.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Т. Дроботова
В. Цвігун